2.3. Показники психічного розвитку

Серед основних ліній вікових змін в психічному розвитку особисті можна виділити такі:

1. Постійно зростаюча довільність в поведінці та в організації процесів. Дитина все більше може керувати собою, у неї виникає різнопланова саморегуляція поведінки, мотивації, саморозвитку.

2. Зростає суб'єктність дитини у життєдіяльності (самостійність, ініціативність, творчість, саморегулювання поведінки тощо).

3. Розвивається самосвідомість: "образ – Я” самооцінка, рівень домагань, почуття собіподібності (самості, ідентичності).

4. Виникає самовиховання.

В останні роки у віковій та педагогічній психології проводяться, дослідження, метою яких є розробка показників психічного розвитку дитини. В якості таких показників розглядаються:

а) розвиток механізмів свідомості;

б) розвиток психічної структури діяльності;

в) розвиток спонукальної сфери особистості;

г) розвиток суб'єктності у різних сферах життєдіяльності;

д) розвиток духовності. Розглянемо їх.

Розвиток свідомості

У процесі розвитку змінюється зміст, структура та механізми ідеального відображення дитиною дійсності. Це виявляється у зміні характеру мислительної діяльності. Наприклад, для дошкільників характерна переважно перцепція цілісних ситуацій та зовнішніх властивостей предметів. Згодом вони вникають в будову предметів та явищ, взаємозв'язки. Поступово формуються поняття та їх системи.

Чим вищий рівень розвитку свідомості та мислення, тим більшим багатством ознак і складністю характеризуються використання та засвоєння понять. Розвинуті вищі розумові операції (аналіз, синтез, узагальнення тощо) є одними із важливих показників розвитку свідомості. На основі цього формується цілісний інтелект, когнітивний стиль.

Розвиток спрямованості особистості, її спонукальної сфери

При всій різноманітності потреб, ціннісних орієнтацій, мотивів, сформованих у дітей, аналіз дозволяє виділити провідну спрямованість, яка визначає основні особливості їх поведінки. У одних - навчальна (добре вчитися, виконувати вимоги вчителів, задля оцінки), в інших - пізнавальна (такі діти люблять розв'язувати задачі, одержувати нові знання, не однаково ставляться до всіх предметів, для них важлива не оцінка, а зацікавленість заняттям). Є діти, для яких важливі соціальні контакти з навколишніми людьми. Для цих значуще досягнення нової позиції у групі, у і взаєминах з дорослими, ровесниками.

Спрямованість не є стала і незмінна якість, раз і назавжди визначаюча тип особистості. Наприклад, у молодших школярів поступово підвищується значення навчальної діяльності, а в 6 класі - значення взаємин з ровесником. З розвитком у дитини виникає система цінностей, особистісних смислів. Вона засвоює систему норм, вимог, ролей тощо. У неї формується система мотивів різних видів діяльностей.

Розвиток психологічної структури діяльності

Дитина стає суб'єктом діяльності. Це означає, що в неї розвиваються мотиви, вона оволодіває діями та саморегуляцією, виробляє індивідуальний стиль. Візьмемо таку якість, як цілеспрямованість діяльності. Вона формується поступово. Так, діти 3-ох років легко гублять мету, а вже у 5 – 7 років їх дії багато в чому визначаються матеріалом, предметом, ситуацією. Перед школою дошкільник все виразніше керується уявленнями про результати. На кінець молодшого шкільного віку в більшості учнів формується вміння довільно встановлювати зв'язок між мотивом та метою діяльності. Дитина одночасно засвоює декілька видів діяльності: гра, учіння, праця.