4.2.5. Розвиток мислення школярів у навчанні

Одним з головних завдань навчання є розвиток мислення учнів. Розумовий розвиток - це якісні зміни пізнавальнавальних процесів, зумовлені внутрішніми закономірностями природного розвитку індивіда та обставинами його життя. У більшості досліджень структура мислительного акту включає три головні ланки: прийняття /засвоєння/ мислительного завдання - пошук і досягнення розв'язку - контроль за правильністю розв'язку.

Мислення формується в конкретній педагогічній ситуації і залежить від таких факторів: 1/ характеру матеріалу; 2/ типу задачі; 3/ віку і рівня розвитку учня /перспективи найближчого розвитку/; 4/ способів навчання тощо.

Особливості матеріалу, типи задач зумовлюються специфікою предмету. Кожен навчальний предмет має свої зв'язки з об'єктами і явищами. В залежності від того, який характер цих зв'язків, такий і тип мислення буде розвиватися в учнів. Наприклад, засвоєння математики буде розвивати логічне мислення, але є задачі, які потребують абстрактного мислення /задачі на побудову/. Розвиток мислення з віком іде від, образно кажучи, практичного до наукового, теоретичного. Назвемо основні якості мислення, які повинні бути сформовані у процесі навчання. Ось вони:

1. Глибина мислення проявляється в здатності виділяти суттєві ознаки при вивченні нового матеріалу, розв'язуванні задач, а також у рівні їх узагальнення. Вчитель має попереджувати поверховість мислення, яке проявляється у виділенні зовнішніх, несуттєвих ознак, встановленні випадкових зв'язків між предметами та явищами.

2. Гнучкість - здатність долати бар'єр минулого досвіду /знань/, відходити від звичних шляхів думки, розв'язання суперечностей між актуалізованими знаннями й вимогами проблемної ситуації,

оригінальність розв'язків. У цьому плані треба попереджувати інертність як схильність до шаблону. В школі мають місце труднощі переключення від одних до інших дій, у тривалій затримці на уже відомих діях, незважаючи на наявність негативного підкріплення.

3. Стійкість - втримання в пам'яті всієї сукупності виділених суттєвих ознак, здатність діяти у відповідності до них, а також непіддатність на провокуючі впливи зовнішніх, випадкових ознак ситуації, задачі, що аналізуються.

4. Економність мислення як здатність учня робити мінімальну кількість суджень, на підставі яких він відкриває для себе нову закономірність, робить усвідомлений висновок, а не йде в пошуку істини методом проб і помилок.

5. Осмисленість /рефлексивність/ мислення як здатність дати звіт, як було знайдено розв'язок, як відбувався процес нтелектуального пошуку.

Учителю важливо володіти оперативними методами діагностики розвитку мислення. При цьому можуть бути використані такі показники та критерії:

1. Здатність учня легко й швидко класифікувати матеріал.

2. Швидкість розумового орієнтування /власне не швидкість роботи, а швидкість узагальнення/.

3. Уміння розрізняти у навчальному матеріалі суттєве від несуттєвого.

Володіння прийомами розумової діяльності і можливості їх переносу в новій ситуації.

5. Уміння самостійно засвоювати знання.

6. Темп просування у засвоєнні знань від часткового до загального.

7. Сформованість внутрішнього плану дій.

Нарешті, наведемо психолого-педагогічні принципи розвитку продуктивного мислення.

1. Проблемність навчання.

2. Індивідуалізація і диференціація навчання, що зумовлено суттєвими індивідуальними відмінностями в рівні засвоєння знань. Одні учні засвоюють сутність поняття уже при першому знайомстві з ним. Це ж стосується і оволодіння способами розв'язання задач. Так, одним досить розв'язати одну задачу, іншим треба -10-20, а окремим і -100.

Є різний рівень здатності учня до навчання. Іноді він неадекватний віковим - перекриває, випереджає його.

Для учнів характерна різна розумова працездатність. І дуже цікаво, що здібні школярі виявляють підвищену втомлюваність при розв'язуванні простих однотипних задач, коли потрібно проявити мале напруження сил. У той же час вони протягом 3-4 уроків можуть розв'язувати складні задачі.

Протилежна тенденція спостерігається у необдарованих школярів. Так, вони дуже довго можуть розв’язувати одноманітні, прості завдання та швидко втомлюватися, коли потрібно розв'язати складні завдання. Більш детально проблема індивідуалізації та диференціації навчання буде розглянута у наступному параграфі.

3. Забезпечення гармонійного розвитку різних компонентів мис- лення: а/ словесно-логічного; б/ інтуїтивно-практичного;

в/ продуктивного і непродуктивного; г/ вербального й невербального компонентів.

3. Формування алгоритмічних та евристичних прийомів розумової діяльності. Як показують психологічні дослідження, повна алгоритмізація навчання шкідлива для розвитку творчого мислення. При тривалих вправляннях учні застрягають на готовому зразку, що гальмує пошук. Алгоритмізація дуже корисна для учнів, що мають проблеми у навчанні.

5. Спеціальна організація запам'ятовування. Так, у простих ситуаціях, коли потрібно використати якусь формулу, зразок, ми завжди працюємо однаково, тут проявляється репродуктивне мислення. Тому попереднє спеціальне запам'ятовування непотрібне. Для цього є довідник. Зовсім інша ситуація виникає в проблемній ситуації, при розв'язанні нестандартних задач: тут включається продуктивне мислення. У цьому випадку необхідне місце займає знання основних формул, законів принципів. Вчитель повинен працювати у напрямку організації знань у блоки. Це полегшує запам'ятовування. Крім того робота має вестися у напрямку оволодіння школярами різними прийомами мнемічної діяльності - групування, класифікація, складання плану, виділення смислових опор тощо.