3.11. Вікові аспекти виховання

Врахування своєрідності психічного та особистісного розвитку учня на кожному з вікових етапів є необхідною умовою правильної організації виховного процесу. Щоб керувати процесом становлення особистості школяра, цілеспрямовано проектувати цю особистість виховання повинно йти попереду психічного розвитку, вести його за собою /Л.С.Виготський, Г.С.Костюк /. Це, зокрема, означає, що виховні зусилля педагога повинні бути спрямовані на становлення і розвиток в особистості новоутворень віку, а також перспектив найближчого розвитку самосвідомості, емоційно-вольової та спонукальної сфер, можливостей дитини /здібностей, знань, умінь та навичок/ та розвитку окремих психічних функцій.

У виховній діяльності вчитель повинен враховувати систему чинників, механізмів та умов виховання особистості на конкретному періоді. Зокрема, необхідно зважати на провідний вид діяльності, що має вирішальний вплив на розвиток особистості, на характер соціальної ситуації розвитку, сензетивні періоди як найбільш сприятливі для розвитку тих чи інших властивостей особистості, а також враховувати основні протиріччя психічного та особистісного розвитку. У кожен віковий період складається специфічне поєднання між процесами дозрівання, становлення, розвитку та саморозвитку особистості, а також змінюється співвідношення свідомої та несвідомої складових у цих процесах.

Усе сказане вище є теоретичною основою для врахування вікового аспекту виховання, зокрема, добору методів, способів впливу, визначення завдань тощо. Так, побудова виховного процесу з врахуванням провідного виду діяльності забезпечує можливість активно та цілеспрямовано формувати у дітей відповідного віку на основі їх природної активності необхідну систему потреб, мотивів, цілей та інших особистісних якостей. Наприклад, розвиток особистості молодшого школяра, зокрема, його моральний розвиток, значною мірою залежить від стимуляції активних групових стосунків учнів у процесі діяльності. Тому особливу увагу у вихованні слід приділяти розгортанню в класі ініціативи, самостійності, системи взаємоконтролю, взаємопідтримки і вихованню на цій основі в дітей стосунків взаємної відповідальності. Це сприяє розвитку саморегулювання своєї поведінки, глибшому усвідомленню й оволодінню нормами поведінки. - .

Становлення і розвиток особистості у- підлітковому віці зумовлюється якісно новою соціальною ситуацією розвитку /Л.І.Божович/. Зміна становища підлітка у суспільстві, підвищення вимог до нього, зміна характеру та ускладнення навчальної діяльності, зростання ролі участі підлітка у різних видах групової діяльності та інші чинники зумовлюють цілий ряд специфічних особливостей у розвитку особистості учнів-підлітків. Так, в організації роботи з учнями цього віку необхідно враховувати суперечливий характер психічного та особистісного розвитку. Зокрема, у підлітка виникає суперечність між його прагненнями і домаганнями дорослості та реальними можливостями, подолання яких стає рушійною силою розвитку. Врахування цієї суперечності у виховній роботі з учнями цього віку має особливе значення. Слід пам'ятати, що тенденція до дорослості та самостійності, не зважаючи на її суперечливий характер, є важливим явищем в особистісному розвитку підлітка. Вона пов'язана з його переорієнтацією з норм поведінки і цінностей, характерних для дітей, на норми і цінності дорослих.

Підтримуючи прагнення підлітків до дорослості та самостійності, вихователь створює можливості для соціально цінної спрямованості активності школярів. Така підтримка виражається у довір'ї вихователя до можливостей підлітка, у нових способах і формах взаємодії з ним, у наданні йому широких можливостей для прояву ініціативи, самостійності, творчості, а також одночасно, відповідальності. Це винятково важливо для розвитку самосвідомості підлітків (самість, "Я-образ", самооцінка, домагання, соціально-психологічні очікування), розвитку таких якостей, як впевненість у власних силах, вимогливість до себе, самокритичність, відповідальність, вольових якостей і розвитку здатності до саморегулювання поведінки /М.Й.Боришевський/.

В організації виховної роботи з підлітками, зокрема, старшими, особливу увагу слід приділити вихованню в них здатності орієнтуватися у духовних, моральних, громадянських, естетичних та інших важливих цінностях. Це успішно відбувається тоді, коли підліток активно "апробує" згадані цінності, навчається самостійно і, водночас, спільно з ровесниками оцінювати різноманітні явища, критично аналізувати конкретні життєві ситуації, приймати відповідні рішення і визначати шляхи та засоби їх реалізації. Педагогу не варто відразу активно реагувати на помилкові реальні судження підлітків, а, навпаки спокійно і зважено аналізувати їх позиції та аргументовано переконувати у правильній позиції.

Вищим етапом у становленні та розвитку особистості є ранній юнацький вік. У цей період суттєво змінюється сама соціальна ситуація розвитку особистості. Старший шкільний вік - це переддень вступу мо­лодої людини на шлях самостійного життя. У цьому віці актуальною стає потреба у життєвому самовизначенні. Конкретними складовими цього процесу є виявлення сенсу свого життя, місця у світі дорослих людей, вибір моральних орієнтирів та професії. У виховній роботі з учнями цього віку педагог повинен врахувати, що провідним видом діяльності у цьому віці є навчально-професійна діяльність. Усі виховні зусилля повинні бути спрямовані на сприяння становленню у старшокласників самості /почуття неповторності, цілісний "Я- образ"/, самовизначення, розвитку світогляду тощо. У цьому віці учень є найбільшою мірою суб'єктом виховання. Тому методи виховання мають бути іншими, зокрема, головна стратегія у їх виборі - керування самовихованням.