3.10. Психологія перевиховання

Складною проблемою для педагога-вихователя є робота з дітьми, які мають відхилення у розвитку своєї особистості. Необхідно зауважити, що аномальна поведінка дітей може бути зумовлена патологією мозку /розлад нервової системи, розумово відсталі/. Асоціальна поведінка, що не відповідає моральним нормам і вимогам суспільства, соціально детермі­нована. Вона зумовлена впливом негативного соціального середовища, несприятливими стосунками в сім? чи школі, помилками сімейного і шкільного виховання /М.М.Ярошко/.

Як наслідок психолого-педагогічних прорахунків у частини дітей має місце моральна деформація їх особистості. Це, так звані, педагогічно запущені діти. Найбільш яскраве типові особистості "важких" дітей проявляються у підлітковому віці. До них належать непослушні, вередливі, вперті, ліниві діти. Виявлення реальних причин подібних відхилень, увага до потреб та інтересів дитини за одночасної вимогливості до неї і включення в групові форми суспільно-корисної діяльності - основний шлях подолання цих відхилень. Така робота вимагає величезних зусиль від педагога, створення відповідних ситуацій перевиховання.

Розглянемо конкретний приклад. Є діти, які часто говорять неправду. Перевиховуючи такий недолік, педагогу необхідно, насамперед, розрізняти фантазування, що властиве дошкільнику, молодшому школяреві і свідоме спотворення, перекручення істини. Неправдивість може бути спричинена і страхом перед покаранням, намаганням скрити негідний вчинок і бажанням самоутвердитися, викликати увагу оточуючих. Типові випадки неправдивості часто зумовлені своєрідним розумінням школярами змісту приятелювання, одним із правил якого є приховування негідного вчинку ровесника. Необхідна клопітка робота вихователя, щоб, по-перше, з'ясувати справжні причини неправдивості, по-друге, створити обстановку правдивості, довір'я, взаємної повага та вимогливості, тактовно показувати всю негожість брехні, її взаємозв'язок з боягузством, лицемірством тощо.

Найбільш складна виховна робота є з підлітками-правопорушниками. У цьому випадку необхідна діагностика як причин відхилення, так і з'ясування особливостей особистості.

У виховній роботі з педагогічно занедбаними учнями класний керівник відчуває особливі труднощі в пошуках різноманітних варіантів подолання опору неслухняного, недисциплінованого учня. Необхідне "інструментування" методів і прийомів педагогічного впливу (М.М.Ярошко). Це передбачає організацію педагогічних ситуацій, спрямованих на встановлення певних стосунків вихованця з вихователем, іншими людьми, "Інструментування"певного підходу до вихованця з наперед передбачуваним педагогічним ефектом.

Розглянемо конкретні випадки, які пропонує М.М.Ярошко. Так, за наявності опору учня чи порушення ним норм поведінки педагог висловлює в зрозумілій формі здивування тим, що бачить і чує, ніби заявляючи: "Не вірю, що таке взагалі буває на світі".

Інтерпретування жартом. Сприйняття дій учня як невдалий жарт, оцінка його вчинку як неуміння вдало жартувати. Можливий варіант розгніваної реакції на такий жарт, щоб учень сам повірив, що його дії дійсно не можуть бути реальними.

Інструментування співпереживання учня. Педагог не сумнівається в тому, що школяр справді його розуміє, що йому не байдужа турбота педагога, його хвилювання, що учень ображений так само як і учитель. При цьому можливий іронічний варіант.

Інструментування співпереживання педагога. Під час небажання учня виконувати що-небудь, за наявного його опору педагог висловлює учневі перебільшене співчуття з приводу його "важкого" становища. Учня переконують в тому, що в цій ситуації треба бути розумним, ввічливим, працелюбним, дисциплінованим тощо. Можливий іронічний варіант.

Інструментоване визнання провини педагога. Невиконання чого-небудь підлітком педагог пояснює своєю провиною: недостатньо добре пояснив, незрозумів, розповів, не підкреслив значення того, що вимагав: ' "Тепер бачу, що винний я і ніхто інший. Ти вже друже пробач мені. Я винний, а посварив тебе". Можливий іронічний варіант.

Відтермінування реакції педагога. Демонструючи велику зайнятість і неможливість відірватися від нагальних справ, педагог переносить оцінку на певний час: на годину, на день, на тиждень. Цей прийом може здійснюватися "перенесенням сцени розгляду, коли із класу учня запрошують перейти в зал, кабінет, учительську, додому.

В індивідуальному підході важливі не одиничні моменти, при яких досягається позитивний наслідок, а система умов, яка б сприяла успішному застосуванню впливів у процесі перевиховання школяра.