3.9. Критерії вихованості

Успішне розв'язання багатогранних завдань виховання неможливе без з'ясування критеріїв вихованості, наявності постійного зворотного зв'язку як психологічного механізму виховання, тобто регулярне отримання інформації про зміни, що відбуваються в особистості дитини під впливом виховання. Без цього важко уявити собі шляхи та засоби виховання як цілеспрямованого процесу "проектування" особистості, створення умов для її становлення і розвитку та визначати міру ефективності виховання.

Проблема критерію вихованості, як відзначає М.Й.Боришевський, ще мало розроблена - як у педагогічній психології, так і у педагогіці. Це зумовлено її неабиякою складністю. Труднощі в успішному вирішенні цієї проблеми пов'язані не лише з необхідністю встановлення точних у кількісному та якісному відношеннях показників вихованості школярів з врахуванням вікових можливостей та індивідуальних відмінностей кожного з них. Загалом така постановка питання можлива не тільки з позицій чисто позитивістської психології. Інакше постає ця проблема з позицій гуманістичної психології, де кожна особистість розглядається як неповторна індивідуальність яку, зокрема, можна виявити у процесі діалогу, рівноправної взаємодії з нею, розуміння, емпатійного співпереживання та доброзичливого ставлення. У принципі, тільки закохані можуть найбільш глибоко і повно пізнати один одного. У цьому плані треба знайти компроміс між природничо-науковою та гуманістичною парадигмами. Крім того, треба зважати на те, що труднощі в розв'язанні цієї проблеми полягають також у самих методах вивчення вихованості школярів.

Психологи виділили ряд показників вихованості для кожного вікового періоду, а також критерії вихованості. У ролі показників виступають найважливіші якості особистості людини. Це такі показники як патріотизм, гуманізм, відповідальність, чуйність, сумлінне ставлення до праці, дисциплінованість, активність, принциповість, цілеспрямованість, допитливість, естетичний розвиток, прагнення до фізичної досконалості. Для кожного вікового періоду визначено критерії сформованості цих якостей.

Морально вихованим вважається не той, хто може поступати морально, а той хто не може поступати аморально. Тому показником моральної вихованості є рівень сформованості моральних потреб, почуттів, звичок. Якщо людина гуманна , то це визначає всю її сутність, якщо ж вона егоїст - то всі її якості - це якості егоїста.

Серед притаманних особистості якостей центральне місце посідають духовні та моральні якості. Саме вони визначають і регулюють поведінку людини в усіх сферах суспільного та індивідуального життя. У духовності та моральній свідомості людини найвиразніше виявляється сутність її внутрішніх, суб'єктивних ставлень до дійсності: до явищ суспільного життя, оточуючих людей, до праці, до самої себе.

Критерієм вихованості можуть слугувати лише ті якості, які сформувалися в особистості в єдності операційної і мотиваційної сторін її поведінки. Саме сформованість соціально цінних мотивів дій та вчинків, а передусім моральної мотивованості активності є одним із надійних та узагальнених критеріїв вихованості особистості. Він найбільшою мірою може свідчити про ефективність усіх видів виховання: духовного, морального, національного, розумового, трудового, фізичного та естетичного.

Із сформованістю мотивів нерозривно пов'язаний такий важливий критерій вихованості як наявність в особистості єдності слова і конкретних дій, поведінки загалом. При визначенні критеріїв вихованості особистості необхідно брати до уваги віковий чинник, з яким пов'язані своєрідність і реальні можливості психічного та особистісного розвитку дитини.

Важливе значення у виховній роботі має зворотний зв'язок -інформація про ефективність виховного процесу, володіння педагогічними критеріями виховання. Наприклад, моральне виховання не обмежується засвоєнням моральних знань і умінь.

Один із критеріїв вихованості - рівень довільності поведінки. Моральна стійкість учня, вміння перемагати труднощі можливі без уміння управляти своїми бажаннями, без уміння управляти своєю поведінкою. Найбільш важливим критерієм високого рівня моральної вихованості є стан, коли моральна поведінка здійснюється під впливом безпосередніх моральних потреб, без зусиль і боротьби мотивів.

Методика визначення рівня вихованості учня передбачає не тільки пряме оцінювання вказаних якостей, але і використання цілеспрямованого спостереження за його поведінкою та діяльністю, бесіди, анкетування, аналіз шкільних творів і спеціальні психологічні методики. Існуючі методи вивчення вихованості такі, як систематичне спостереження, особливо у створених експериментальних ситуаціях, бесіди, анкетування, аналіз поведінки та продуктів діяльності, монографічне вивчення учнів та ін., дають можливість встановити з достатньою надійністю рівень вихованості в учнів, а також шкільних класів.