3.6. Активність дитини і виховання

Відомо, що без активності учня не може відбутися його розвиток і виховання. У процесі діяльності створюються сприятливі умови активного спілкування, моделювання дітьми стосунків, що існують у світі дорослих, формування ставлення до цієї діяльності. Діяльність є чинником становлення особистості не стільки через сукупність тих дій, операцій, які учень здійснює /хоч і вони не нейтральні, наприклад, дня формування певної системи знань, вмінь та навичок /. Головне для виховання - це суспільний зміст, мета діяльності, її призначення та соціальна і спрямованість. За всіх індивідуальних особливостей будь-яка діяльність завжди є не тільки процесом реалізації психологічних особливостей, розуму і почуттів учнів, але і процесом їх формування.

У діяльності створюються умови для розвитку, виявлення суперечливості, недоцільності і нерозумності сформованих якостей особистості, виявляються негативні сторони /неефективність для життєдіяльності, невідповідності соціально-значущим ідеалам, несистематичність, безперспективність /. Крім того, незалежно від бажання вихованця, діяльність викликає певні перебудови, змушує школяра пристосовуватись до цієї діяльності.

Важливим завданням педагога в організації групової діяльності є керівництво міжособистісними стосунками та спілкуванням. У процесі діяльності між школярами можуть встановлюватись різні типи стосунків: співробітництво, суперництво, змагання, протидія емоційного чи поведінкового планів, нейтральні ставлення один до одного. Завданням повноцінного розвитку особистості відповідають ті умови, коли у процесі діяльності встановлюються стосунки співробітництва, взаємоповаги, взаємопідтримки, забезпечення рівноправних, ініціативно-творчих позицій кожного вихованця, терпеливості до недоліків у роботі інших.

В організації діяльності учнів особливу увагу необхідно приділяти підготовчому етапу: цілетворення, формування задуму, самостійна організація, планування і нормування діяльності, вибір найбільш оптимального способу роботи й найбільш раціональних шляхів реалізації задуму, розподіл функцій та ролей. Це в ідеалі має здійснюватись самим учнем. Самостійна постановка завдань, формування проблеми, знаходження шляхів її розв'язку, фіксування задуму вимагають інтенсивного спілкування й обговорення у класі, що має великий розвивальний і виховний ефект.

На підготовчому етапі педагогічне керівництво позитивно повинно поєднуватись з учнівським самоуправлінням, тобто відповідати завданням, постійно змінним умовам їх вирішення, віковим та індивідуальним особливостям розвитку особистості, ставленню учнів до діяльності, а також рівню розвитку класу як суб'єкта спільної діяльності.

Важливим завданням педагога під час організації спільної діяльності є керівництво міжособистісними стосунками та спілкуваннях вихованців. Головний шлях зміни міжособистісних стосунків, через які здійснюються виховання, зміна позицій учня в системі діяльності через зміну ролей, наприклад, керівник - підлеглий. Однією з перед умов успішного управління міжособистісними стосунками є вияв педагогом соціометричного, а також референтнометричного лідерів класу. Вияв цих лідерів важливий ще тому, що в групі діє механізм "руху" мотивів, ціннісних орієнтацій від лідера до рядових її членів, від учня до учня.

Як уже було сказано, об'єктом уваги педагога повинно бути і міжособистісне спілкування учнів в процесі діяльності. Змістом цього спілкування може виступати інформація про характер майбутньої діяльності, умови її здійснення, особливості намірів, очікувань, планів, інтересів, почуттів, настроїв і установок ровесників, а також взаємовпливи. Це відбувається у формі взаємного інструктування, пов'язаного з розподілом функцій та ролей учнів. Інтенсивність, а головне зміст спрямованість спілкування вихованців у процесі діяльності значною мірою визначають не тільки результат діяльності, але й виховний ефект.

При організації спільної діяльності перед педагогом постає ще одне завдання - створення максимальної "Я - включеності" кожного учня в діяльність, тобто перетворення його в суб'єкт діяльності. Школяр є суб'єктом діяльності, коли діяльність відповідає його потребам, мотивам, можливостям. Тоді він, безумовно, проявляє зовнішню і внутрішню активність. "Справжнє мистецтво виховання проявляється там, - пише психолог Г.С.Костюк - де воно спирається на прояв "саморуху", ініціативи, самодіяльності творчої ініціативи в житті розвиваючої особистості".

Важливим фактором розвитку особистості є продуктивна праця школярів, особливо в умовах реального виробництва, в умовах дорослого колективу, де має місце добрий морально-психологічний клімат. За сучасних економічних умов це майже неможливо організувати. Однак, японський школяр за роки навчання випробовує себе у більш, ніж 50 видах праці.