6. Стан використання електронних грошей в Україні.

Впровадження ЕОМ в кредитних установах створило умови для появи електронних грошей, які стали електронним еквівалентом готівкових грошей та є їх замінником. Електронні гроші мають ряд особливостей в порівнянні з готівкою:

- по-перше, готівку у вигляді електронних грошей, як правило, не можна витратити, якщо ці гроші викрадені або втрачені;

- по-друге, після втрати, викрадення або знищення, одразу попередивши про це кредитну установу, можна отримати нові електронні гроші з відновленням первісного балансу;

- по-третє, електронні гроші можуть мати обмежений обсяг [7, с. 30].

Користування електронними грошима здійснюється за допомогою електронного гаманця – будь-якої пластикової картки, або функції картки, що містить реальну цінність у формі електронних грошей, які власник вніс на рахунок в банку. Банківська пластикова картка – це пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого можна керувати банківським рахунком, тобто здійснювати оплату за товари, послуги та отримувати готівкові кошти. Таким чином, картка – це інструмент безготівкових розрахунків, тому її існування пов'язане з функціонуванням певної платіжної системи.

Платіжна система – це, по-перше, сукупність кредитних установ, які здійснюють розрахунки; по-друге, система взаємовідносин між учасниками, яка необхідна для виконання зобов'язань щодо розрахунків за допомогою карток; по-третє, сукупність нормативних, договірних, фінансових та інформаційно-технічних засобів, що регламентують порядок використання банківських платіжних карток [13, с. 26].

За фінансово-економічним призначенням розрізняють кредитні картки і дебетові картки. В залежності від суб'єктів використання – пластикові картки особистого використання і корпоративні фінансові картки. В залежності від захищеності – звичайні пластикові магнітні картки, електронні (мікропроцесорні та лазерні) картки.

Широкомасштабне впровадження електронних грошей в сучасну систему розрахунків, як міжбанківську, так і банк-клієнт, клієнт-крамниця і так далі пояснюється тим, що цей вид кредитних грошей є ідеальним засобом розрахунку з наступних причин:

- фінансову пластикову картку зручно носити в кишені або гаманці;

- пластикова картка є відносно дешевим засобом;

- надійність;

- можливість забезпечення високого рівня захисту, необхідного для запобігання підробок та махінацій в фінансовому середовищі;

- деякі види фінансових пластикових карток, наприклад типу смарт-карта, можуть виконувати функцій: кредитних і дебетових карток одночасно.

На думку деяких аналітиків, незабаром електронні засоби розрахунків повністю витіснять з ринку готівку і чеки, оскільки вони представляють зручніший спосіб оплати за товари і послуги.

Тоді як більшість онлайнових покупок здійснюються за допомогою кредитних карт, майже половина респондентів використовують в електронній комерції чеки і грошові поштові перекази, а чверть віртуальних покупців користуються Р2Р-платежами.

Дві третини споживачів оплачують хоч би один щомісячний рахунок електронними засобами, включаючи кредитнідебетові картки, прямі платежі або користуються послугами онлайнових банків. Аналітики вважають, що до 2008 року онлайнова оплата рахунків досягне значних об'ємів, оскільки більшість користувачів почнуть використовувати або збільшить використання цієї платіжної опції. Разом з цим значно скоротиться використання "паперових" платежів - 21% респондентів заявили, що вони мають намір відмовитися від оплати своїх рахунків по чеках [13, с. 27].

Проте фахівці попереджають, що в даній області банки зіткнуться з конкуренцією з боку провайдерів фінансових послуг, враховуючи, що провайдер, який надасть користувачам зручний і простій інтерфейс зможе утримувати їх протягом тривалого часу.

Зростання електронної комерції в секторі «Business to consumer», млрд. дол. (за даними eMarketer):

Частка електронної комерції у ВВП (GDP) США (за даними eMarketer):

GDP = 8,800 млрд. долл.

GDP = 9,525 млрд. долл. [13, с. 28].

Розвиваючись в руслі передових світових тенденцій, організована електронна торгівля стає все більш привабливою на світовому ринку. Виникли передумови для зближення і зв'язку торгових майданчиків як всередині України, так і за її межами. Сьогодні інформаційні технології визначають обличчя світового фінансового ринку. Світові фінансові ринки стають все більш глобальними, і Україна йде в руслі цього процесу. Викликом часу є інтернаціоналізація світової економіки, яка сьогодні виступає як глобальна інтегрована господарська система.

В майбутньому розвиток Інтернет-трейдінга визначатиметься наступними основними тенденціями. Перш за все, розшириться як спектр ринків і торгуємих інструментів, пропонованих в рамках систем Інтернет-трейдінга, так і пропонований сервіс і спектр додаткових послуг для клієнтів на базі їх повної автоматизації. Ми побачимо тісніший взаємозв'язок в рамках однієї Інтернет-системи функції банківських систем, Інтернет-трейдінга і систем депозитарного і бэк-офісного обслуговування. Крім того, активніше продовжуватиметься процес розширення аналітичної і інформаційної підтримки клієнтів на основі інтеграції з інформаційними і аналітичними Інтернет-системами, інформаційними агентствами, що розробляються.

За умови низького рівня розвитку телекомунікаційних мереж, особливо в регіонах України, безумовно, одним з пріоритетних напрямів розвитку стане підвищення якості роботи, поліпшення споживчих властивостей систем Інтернет-трейдінга. Рішення цієї проблеми лежить не тільки в області вдосконалення вживаних технічних і програмних засобів Інтернет-трейдінгових систем, але і в області створення систем нового покоління, що дозволяє істотно розширити технологічні можливості обслуговування клієнтів і підвищити якість їх роботи.

З появою Інтернет-технологій виникла реальна необхідність з'єднати розрізнені технологічні ланки процесу обслуговування клієнтів в єдиний ланцюжок. Інвестори тепер можуть за допомогою автоматизованих систем стежити за всім процесом інвестування і управляти своїми активами в режимі реального часу. Такий підхід вимагає постійної модернізації програмних продуктів і всіх систем різного функціонального призначення з ланцюгом можливості їх інформаційного взаємозв'язку в режимі реального часу або їх об'єднання в єдині програмно-технічні комплекси багатофункціонального призначення.

В Україні лідерами в роботі з картками є АППБ "Аваль", Приватбанк та Укрексімбанк. Однак розвиток національної платіжної системи та використання міжнародних платіжних карток гальмують наступні причини:

- відсутність довіри населення до комерційних банків, а звідси і небажання тримати гроші в банках (хоча останнім часом кількість вкладів і їх розміри в банках зростають);

- брак досвіду, традицій щодо впровадження карткових систем і вміння користуватися ними;

- незацікавленість торгівельних підприємств приймати оплату по картках;

- значні капіталовкладення та довгий термін окупності інвестицій у картковий бізнес;

- відсутність належної законодавчої бази щодо обігу пластикових карток;

- проблеми фінансової безпеки банків та клієнтів [10, с. 318].

Останнім часом у всьому світі розвиток платіжних систем характеризується поступовим звуженням сфери використання готівки та паперових платіжних документів, переходом до нових платіжних інструментів і сучасних технологій платежів. Електронні гроші широко залучаються до обігу і стають важливим інструментом фінансової інфраструктури економічно розвинених країн.

Висновки

Для створення Національної системи масових електронних платежів населення за товари та послуги за допомогою пластикових карток у вересні 1995 року було засноване міжбанківське закрите акціонерне товариство “Українська національна розрахункова картка” (скорочено “Укркарт”). Фундаторами АТ ”Укракарт” стали провідні комерційні банки України під егідою НБУ. На сьогодні кількість банків-акціонерів досягла 20 і загалом вони репрезентують майже 95 відсотків банківської сфери України. Загальний статутний капітал товариства становить понад 500 тисяч доларів США [10, с. 334].

Вищим керівним органом товариства є загальні збори, а в період між ними ѕ рада товариства (в межах своїх повноважень). Виконавчим органом “Укркаот” є його дирекція, до структури якої входять підрозділи, що відповідають за різні напрями діяльності стосовно реалізації проекту. При дирекції товариства діє технічна рада, що складається з фахівців ѕ представників банків-акцінерів і виконує функції консультативного органу для вирішення питань технічної політики.

В результаті запровадження Національної системи в Україні буде створена сучасна інфраструктура (процесингові центри, сервісні центри для обслуговування елементів системи, виробництво основних її компонентів). Провідні комерційні банки стануть емітентами карток, більшість підприємств торгівлі й сфери послуг з учасниками системи, що прийматимуть платежі за допомогою пластикових карток. Буде налагоджено взаємодію із СЕП та основними зарубіжними платіжними системами. Виплата заробітної платні, пенсій, стипендій громадянам України виконуватиметься, як правило, через банківські установи. Пункти обслуговування пластикових карток планується розмістити на 95 відсотках підприємств торгівлі і послуг, а кількість карток до 2010 року має досягти 20 мільйонів. Розрахунки за їх допомогою дадуть змогу в 2-3 рази зменшити потребу країни в готівці та залучити грошові кошти населення до банківської системи України як кредитні ресурси (в розмірі 40-50 відсотків від щомісячних виплат і заробітної плати, пенсій, стипендій тощо) [10, с. 338].

За приблизними оцінками Україні для підтримки грошового обігу необхідно близько 3,5 мільярда штук монет. За середнього номіналу монети 10 копійок загальна сума номіналів становитиме суму, еквівалентну 200 мільйонам доларів. Середня тривалість “життя” монети ѕ приблизно 10 років (за умови, що інфляцією не вимиватимуться з обігу монети низьких номіналів). Отже, щорічні витрати на підтримку обігу металевих грошей становитимуть близько 20 мільйонів доларів, а загалом витрати на щорічну підтримку грошового обігу в Україні становитимуть не менше 220 мільйонів доларів. Цей розрахунок проведено без урахування супутніх витрат на транспортування, упаковку, перерахунок, облікові операції, контроль, охорону, які можуть значно збільшити згадані витрати. Навіть зниження на 20-25 відсотків потреби в готівці за рахунок введення нових платіжних інструментів платіжних карток, може дати щорічну економію коштів для державного бюджету, еквівалентну 60-100 мільйонам доларів США [10, с. 339].

Як показує досвід запровадження системи електронних міжбанківських платежів, здійснення такого великомасштабного проекту неминуче викликає глибокі зміни у сферах, де відбуваються перетворення, спонукає до переходу на вищий якісний рівень. При чому в даному випадку йдеться не лише про банківську сферу, а про майже всі основні галузі економічного та соціального життя суспільства: банки, торгівлю (незалежно від форми власності), сферу послуг (готелі, ательє, перукарні, ремонтні майстерні, автозаправні станції тощо), пошту і підприємства зв`язку (телеграф, телефон), підприємства транспорту (автобусного, залізничного, річкового, морського, повітряного), підприємства громадського харчування (їдальні, кафе, ресторани), аптеки, інші суб`єкти, що надають послуги за готівку.

Список використаних джерел

1. Гальчинський А. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. – К. "Основи", 2010.

2. Гейдер І. Грошові реформи в зарубіжних країнах // Фінанси України, 2009 №3, ст. 62.

3. Гребеник Н. Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік. // Вісник НБУ – 2010 №5 ст. 3-5.

4. Гребеник Н. Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік. // Вісник НБУ – 2000 №11 ст. 2-5.

5. Гриценко А. Гроші: виникнення, сутність, функції та агрегати // Економіка України – 1999 № 2 ст. 62.

6. Гроші та кредит: Підручник /Ред. Б. С. Івасів. – Тернопіль, 2000.

7. Гроші та кредит: Підручник /Ред. М. І. Савлук – К.:КНЕУ, 2009.

8. Грошово-кредитна політика в Україні. /Ред. В. І. Міщенка к.: ТОВ "Знання", 2010.

9. Грошово-кредитний ринок України: тенденції та проблеми розвитку // Вісник УДАУ, К.: 2010 №3 ст. 224.

10. Денежная реформа в посткоммунистических странах / Под ред. Дж. Дорна, Р. М. Нуреева. – М., 2005.

11. Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов / Под ред. Е. Ф. Жукова – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ 1999.

12. Економіка і теоретичні основи. / Ред. В. Ковальчук – Тернопіль 2008.

13. Економічна історія України і Світу: Підручник / Б. Д. Лановик та ін. – К.: Вікар, 2009.

14. Жуков,Е.Ф. Гроші. Кредит. Банки: підручник для вузів/Е.Ф.Жуков,Н.М.Зеленкова,Л.Т.Литвиненко / Під ред. проф.Е.Ф.Жукова.- 3-тє вид., перераб. ідоп.-М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2005.-703 з.

15. Иохин,В.Я. Економічна теорія/В.Я.Иохин. -Учебник.-М.:Юристь, 2001.-861 з

16. Кухарець Л. Перші фінансові кроки України // Фінанси України 2010, №1 ст. 100.

17. Лагутін В. Д. Гроші та грошовий обіг – К., 2010.

18. Лановик Б. Д. Економічна історія: курс лекцій – К., 2000.

19. Лисицький В., Руднєв О., Лисицький І. Знову про гроші та борги в економіці України // Вісник НБУ, 2010 №1 ст. 17-21.

20. Лукашевич Л. М. Україна: історико-економічний огляд: Монографія. – К., 2009.

21. Лютий І. Грошово-кредитна політика та особливості її реалізації в Україні // Фінанси України, 2010 №1 ст. 20.

22. Маршалл А. Принципы политической экономики.-Т.1.-М.:1984

23. Любимов,Л.Л. Основи економічних знань/Л.Л.Уткин,Н.А.Раннева.-М.:Издат. «>Вита-Пресс», 1997.-496 з.

24. Словник сучасної економічної теоріїМакмиляссана.- М.:ИНФРА-М, 1997.- 628 з.

25.Мишкин, Ф. Економічна теорія грошей, банківської справи та фінансових ринків/ Ф.Мишкин. - Навчальний посібник для вузів, перекл. з анг.

26. Фінанси і кредиту: підручник/ під ред. проф. М. В. Романовського, проф.Г.Н.Белоглазовой.- М.:Юрайт -Издат, 2003.-575 з.

27. http://dengi.ua/lastjournal.html

28. http://pidruchniki.ws/12810419/finansi/kreditni_groshi

29. http://ukrrefs.com/suchasni-formy-ta-vydy-hroshej/

30. http://b-ko.com/