17. Види конституцій.

Конституція — сукупність правових норм, що визначають вищі органи держави, порядок їх формування та функціонування, їх взаємні відносини та компетенцію, а також принципове положення індивіда по відношенню до державної влади. Конституції в матеріальному сенсі прийнято класифікувати, зокрема, на писані й неписані.За формою (структурою):писані,неписані.За терміном дії конституції:постійні,тимчасові.За порядком зміни, внесення поправок і доповнень:жорсткі,гнучкі.За способом прийняття:окрайовані (даровані «згори»),народні (прийняті представницьким органом або шляхом референдуму).За формою правління, яка закріплюється в конституції:монархічні ,республіканські.Залежно від державно-політичного режиму:демократичні,авторитарні,тоталітарні (затверджують одну ідеологію як загальнообов'язкову і державну та однопартійну систему).За формою державного устрою, що встановлюється конституціями:федеративні,унітарні.

18. Історія світового конституціалізму.

Конституціоналізм-Система знань політико-правового характеру, предмет дослідження якої становлять фундаментальні цінності демократії, обгрунтування необхідності встановлення конституційного ладу, аналіз історії і практики конституційного розвитку держави, їх груп і світового співтовариства. Політико-правові документи українського конституціоналізму, що становлять його вагому політико-правову основу, з'явилися на межі XIX-XX ст. За радянських часів в українській державознавчій літературі ідея конституціоналізму не опрацьовувалася, оскільки законодавчий процес характеризувався етатизмом, верховенством інтересів держави, запереченням парламентаризму, ідей правової  держави і поділу влади. Поступово теорія і конституційно-правова практика України збагачуються цінностями світового конституціоналізму. Конституція України 1996 р. містить правові норми щодо становлення сучасного конституціоналізму на демократичних засадах: Україна є демократичною і правовою державою (ст. 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, що відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3); носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ.

19. Новітня конституційна реформа в Україні.

Конституці́йний процес в Україні — це послідовний, історично обумовлений процес формування українського конституціоналізму, що становить собою триваючу конституційну реформу. Конституційний процес в сучасній Україні умовно можна поділити на три основних періоди: перший період (1990–1996 роки) ознаменувався здобуттям незалежності України, процесом підготовки проекту Конституції і прийняттям Конституції України; другий період (1996–2004 роки) став періодом реалізації Конституції України; третій період (2005 — донині) позначився процесом внесення змін та доповнень до Конституції України (конституційною реформою), масштабною конституційною кризою 2007–2009 років і пошуком легітимних шляхів системного оновлення Основного Закону. Кожному із зазначених періодів конституційного процесу властиві свої особливості, специфіка.