Розділ і особливості розвитку інформаційного радіомовлення

1.1. Розвиток інформаційного радіомовлення

Історію інформаційного радіомовлення неможливо осягнути …………………………………………………………………………………….

Додаток 4

Методи дослідження

Історичний метод передбачає вивчення розвитку об’єктів дослідження в хронологічній послідовності. Різновидом історичного методу є порівняльно-історичний метод, коли шляхом порівняння виявляють загальне й особливе в історичних явищах, а також причини цих подібностей і розходжень; виявляють і зіставляють рівні розвитку досліджуваного об’єкта; зміни, що відбулися; визначають тенденції розвитку.

Ще одним різновидом історичного методу є архівне дослідження – дослідження існуючих історичних свідчень і документів, створених чи збережених іншими особами чи організаціями.

Біографічний метод передбачає дослідження подій на основі свідчень очевидця (очевидців). Цей метод, крім журналістикознавства, використовується і в теорії літератури, етнографії, історії, соціології, психології.

Використання біографічного методу вимагає дотримання певних правил, щоб зібрана інформація була достатньою й панорамною: історію життя однієї людини потрібно співвідносити з часом і суспільством, в якому ця людина жила (живе); вивчаючи біографію конкретної особи, треба намагатися дослідити динаміку її суспільного й особистого життя; необхідно осмислити поведінку людини в тих чи інших ситуаціях, розкрити мотивацію цієї поведінки; проаналізувати світоглядні позиції індивіда.

Ставлення науковців до біографічного методу неоднозначне, адже дослідник змушений покладатися лише на суб’єктивну думку очевидця подій. У журналістикознавстві біографічний метод використовують для збирання свідчень, спостережень і спогадів очевидців історичних подій, сімейно-історичних документів (листів, щоденників, сімейних записів, фото тощо).

Класифікація потрібна, щоб з’ясувати зв’язки і закономірності розвитку досліджуваних об’єктів. Конкретною формою класифікації є групування. Поділ об’єктів чи даних на однорідні групи так, щоб розходження всередині групи були менші, ніж між групами. Проводячи групування, важливо забезпечити однорідність і порівнюваність ознак, за якими здійснюється розподіл.

Типологічний аналіз – це метод (а також результат) наукового пізнання, наукової систематизації, класифікації (зокрема газет, журналів, телерадіопрограм) на основі загальних для них ознак і властивостей.

Типологізація – виявлення подібності і розходження досліджуваних соціальних об’єктів чи явищ, пошук надійних способів їх ідентифікації, а також критеріїв групування в межах прийнятої дослідником моделі.

Типологізація періодичних видань, теле- і радіопрограм дає змогу прорахувати шляхи їх оптимального позиціонування. Щоб зробити ЗМІ ефективним, популярним і прибутковим, важливо правильно «вирахувати» його тип. Типологічний аналіз передбачає аналіз кожного видання на фоні вже існуючих, розгляд досліджуваного ЗМІ з погляду того, чи має видання свою нішу і наскільки точно в неї вписується, наскільки відповідає поточній масовоінформаційній ситуації.

Контент-аналіз – аналіз змісту писемних творів. Він передбачає пошук у тексті мовних індикаторів (одиниць аналізу) певних змістових понять (категорій аналізу), визначення частоти вживання індикаторів, оцінювання співвідношення з іншими одиницями і зі змістом усього твору.

Отже, контент-аналіз – це метод збирання кількісних даних про досліджуване явище чи процес, які містяться в документах. Тут під документом розуміється все написане чи вимовлене, все, що стало комунікацією. Контент-аналізові піддають книги, газетні чи журнальні статті, оголошення, телевізійні виступи, кіно- і відеозаписи, фотографії, гасла, етикетки, малюнки, інші твори мистецтва, а також, зрозуміло, й офіційні документи.

За допомогою контент-аналізу можна: проводити порівняльний аналіз, якщо розглядати тексти, створені різними джерелами; аналізувати динаміку певного явища, якщо розглядати упорядкований в часі набір текстів одного джерела.

Спостереження – це пряма реєстрація подій очевидцем. Спостерігач або самостійно спостерігає події, що відбуваються, або користується даними спостережень інших осіб (чи приладів).

Опитування

Класифікація опитувань. Є два великі класи опитувальних методів: інтерв’ю й анкетні опитування. Опитування може відбуватися в усній або в письмовій формі. Опитування розрізняють: за колом опитуваних (приватні особи, експерти, підприємці тощо); за кількістю одночасно опитуваних (одиничне чи групове опитування); за кількістю тем, що входять в опитування (одна тема чи більше); за рівнем стандартизації (довільна схема опитування, структуроване опитування, цілком стандартизоване опитування); за частотою опитування (одно- чи багаторазове опитування).

Додаток 5