Патологічна морфологія набряків

Набряки розвиваються переважно в місцях, де є пухка сполучна тканина (підшкірна клітковина, підслизова і міжм'язова тканина, строма органів); транссудат нагромаджується між тканинними еле­ментами і розсуває їх. Набряклі тканини й органи збільшені в об'ємі, їх консис­тенція стає м'якшою, тістуватою (при натискуванні пальцем залишається ямка, що довго не вирівнюється), колір блідне. На розрізі набрякла тканина надмірно волога, драглиста, блискуча; з поверхні розрізу, вже при легкому натискуванні, стікає прозора жовтувата рідина.

Залежно від анатомічної будови тканин, органів, кількості в них сполучної тканини, макроскопічні ознаки набряку мають певні свої особливості.

Набряк шкіри (гр. апаsаrkа — анасарка) характеризується опуханням і потов­щенням підшкірної клітковини. При розрізі такої шкіри виділяється прозора рідина. Найчастіше набряк шкіри спостерігають в ділянці підщелепового прос­тору, шиї, підгрудка і нижньої поверхні живота. Слизові оболонки при набряку потовщуються, іноді утворюють грубі складки. Підслизовий шар широкий, драглистий, прозорий. Наприклад, при набряковій хворобі поросят товщина стінки шлунка може досягати кількох сантиметрів. Легені при набряку важкі, не спадаються, тістуватої консистенції; колір найчастіше червоно-рожевий або червоно-вишневий. З поверхні розрізу при натискуванні стікає жовтувата або кров'яниста піниста рідина. Така ж рідина заповнює бронхи і навіть трахею. Набряк головного мозку супроводжується збільшенням кількості рідини в шлу­ночках, деякою згладженістю звивин. Поверхня розрізу (особливо сіра речо­вина) волога, соковита, блискуча. Кров, що витікає з дрібних судин, швидко розпливається по поверхні розрізу. Нирки при набряку дещо збільшені, бліді з поверхні і на розрізі. Рідина скупчується в інтерстиціальній тканині переважно в мозковому шарі.

Водянка черевної порожнини (ас­цит) розвивається найчастіше при ура­женнях печінки (напр., цироз, рак), коли затруднений кровообіг і виникає венозний застій в системі ворітної ве­ни. При цьому у черевній порожнині нагромаджується транссудат і вона збільшується в об'ємі. У коней і худоби кількість транссудату може досягати декількох десятків літ більше, а в собак – 2-10 л. Органи черевної порожнини здавлюються, анемічні. Скупчення транссудату в порожнині інколи супроводжується випадає фібрину на серозні покриви у вигляді ніжної павутиноподібної сітки (при бешисі свиней).

Водянка грудної порожнини (гідроторакс) виникає при порушеннях кро- лімфообігу грудної ділянки, при набряку легенів, а водянка порожнини серцевої сорочки (гідроперикард) — при розладах кровообігу в кровоносній системі. Водянка шлуночків мозку (гідроцефалія) та порожнини піхвової oбoJ ки сім'яників (гідроцелє) також спричинені, головним чином, розладами кровообігу. Серозні покриви порожнин бліді, гладенькі, блискучі.

Мікроскопічно набряк характеризується розволокненням і потовщенням сполучнотканинної основи. Рідина, що просякає тканину, розсуває і роз'єднує клітини, розпушує колагенові, еластичні та ретикулярні волокна. Сам трансудат, бідний клітинними елементами і білками, при фарбуванні гематоксилі та еозином має вигляд однорідної блідо-рожевої маси. Клітини набухають, округлюються, в їх цитоплазмі і ядрах з'являються вакуолі, розвиваються і робіотичні зміни і вони поступово гинуть. При електронно-мікроскопічному дослідженні спостерігають набухання мітохондрій, вакуолізацію цитоплазми, зміни ендоплазматичної сітки.

Легені під мікроскопом характеризуються скупченням транссудату в альвеолах, набряком строми переважно в перибронхіальній і периваскулярній сполучній тканині. У головному мозку тканинна рідина нагромаджується навкруги судин (периваскулярно) і клітин (перицелюлярно).