Диплококова інфекція
Диплококова інфекція (диплококова септицемія, диплококоз, стрептокоз) - - гостре інфекційне захворювання молодняка: телят, ягнят, поросят, лошат, починаючи з перших днів народження і до 2-4-місячного віку. У корів, овець, свиноматок, кобил захворювання виникає після родів і проявляється у формах ендометриту і маститу. Захворювання характеризується при гострому перебігу ознаками сепсису і запаленням суглобів, а при підгострому і хронічному -запаленням легень, кишечнику та суглобів.
Інфекція від хворих тварин передається через посуд для випоювання молодняка, підстилку, руки доглядаючого персоналу тощо. Зараження тварин відбувається через дихальні шляхи та органи травлення. Основним збудником диплококової інфекції є диплокок — D. septicus. Можуть бути й інші збудники.
Диплококи, проникаючи в кров, зумовлюють септицемію, що супроводжується гарячкою, геморагічним діатезом, запаленням слизових оболонок дихальних шляхів і травного тракту. При хронічному перебігу хвороби розвиваються гнійна бронхопневмонія та запально-дистрофічні процеси в суглобах.
У молодняка захворювання може перебігати у вигляді септикотоксемії, септицемії з ураженням легень, кишечнику і суглобів.
Септикотоксична форма захворювання (надгострий або гострий перебіг) уражує молодняк до 2-місячного віку. Клінічне захворювання проявляється ознаками слабкості, серозно-катаральним запаленням слизових оболонок очей і носа, гарячкою. Розвивається пронос, фекалії стають водянистими, з домішками крові. Майже всі хворі телята, поросята, ягнята гинуть через 3—10 год. після появи клінічних ознак.
На розтині загиблих тварин знаходять геморагічну інфільтрацію підшкірної клітковини, геморагічний діатез. Різко виражена реакція з боку лімфатичних вузлів, що збільшені внаслідок гіперплазії, в них виявляються крововиливи. У серцевій сорочці велика кількість серозно-геморагічного ексудату, під ендокардом численні крапкові крововиливи. Печінка і селезінка збільшені, темно-червоного кольору, під капсулою крововиливи, нирки збільшені, в корковому шарі крапкові крововиливи.
Найчастіше трапляється септична форма захворювання. Клінічне вона характеризується серозним кон'юнктивітом, різким пригніченням, розладами серцевої діяльності. На 3—5-й день розвивається набряк легень. Більшість тварин гине, а у перехворілих захворювання набуває гострого або хронічного перебігу з ушкодженням органів дихання, травного тракту і суглобів. В органах дихання розвивається серозно-геморагічне запалення слизової оболонки трахеї і бронхів. Плевральні порожнини заповнені серозно-геморагічним ексудатом, під плеврою (костальною і легеневою) виявляються численні крапкові крововиливи. Запалення може перебігати і з фібринозним ухилом, тоді на плеврі відбувається нашарування пластівців фібрину з утворенням злипливого (адгезивного) плевриту.
Запалення в легенях може перебігати і з геморагічним ухилом. У цих випадках легені набувають темно-червоного кольору, збільшені в розмірі, з поверхні розрізу виступає кров.
При кишковій формі ураження слизова оболонка сичуга і тонкої кишки в стані геморагічного запалення, а з боку серозної оболонки помітні крапкові крововиливи. Мезентеріальні лімфовузли збільшені, соковиті, гіперемійовані серозний лімфаденіт. Селезінка збільшена внаслідок гіперплазії. Під її капсулою спостерігаються крововиливи. В нирках виражене геморагічне запалення з крововиливами в кірковому шарі.
При ураженні суглобів у синовіальнід рідині містяться пластівтті фібрину. Поверхня хрящів вкрита ерозіями, суглоби потовщені.
При хронічному перебігу захворювання основні пато-логоанатомічні зміни виникають в легенях. Розвивається фібринозно-некротична бронхопневмонія. Може виникати і гнійна бронхопневмонія, тоді вона протікає з утворенням численних абсцесів різних розмірів (апостематозна бронхопневмонія). У грудній порожнині міститься серозно-фібриновий ексудат, а на плеврі — нашарування пластівців фібрину. На серці виникає гнійно-фібриновий злипливий епі-перикардит. В суглобах розвиваються серозно-гнійні бурсити і періартрити.
Діагноз встановлюють на основі епізоотологічних, клінічних і патологоанатомічних даних. Обов'язково проводять бактеріологічне дослідження. В лабораторію направляють свіжі трупи молодняка або взяті від них паренхіматозні органи і трубчасту кістку. Відібрані органи консервують у 30%-ному гліцерині. Слід мати на увазі, що диплококи при кімнатній температурі гинуть через 24—30 год.
Диплококову інфекцію диференпіюють від колібактеріозу, сальмонельозу і пастерельозу.