6.Сільське господарство.

Тут вироб­ляли продукцію 447 колгоспів, 303 радгоспи, 24 птахофабрики, 5 овочевих фабрик, 35 комбікормових заводів, 917 кормоцехів. У ко­ристуванні сільськогосподарських підприємств 3925 тис. га сільгоспугідь, у тому числі орних - 3144 тис. га, сіножатей і пасовищ - 697 тис. га, посівні площі становлять 2886 тис. га, (0,35 га на одно­го жителя регіону), в тому числі 293,4 тис. га зрошуваних земель.

Зернові культури (ячмінь, озима пшениця, кукурудза) займають 50,4% усіх посівних площ; технічні (соняшник) - 10,6%; овоче-баштанні культури й картопля - 5,0%; кормові культури - 34,0%.

Розвиткові тваринництва сприяють міцна кормова база та по­треба промислових районів у свіжій продукції. Переважає молочне та молочно-м'ясне скотарство, розвинені свинарство й птахівництво (здебільшого у промислових зонах), а також вівчарство (на півночі й півдні регіону). Тваринництво дає 2/3 валової продукції регіону.

На сучасному етапі реформуються майнові й земельні відносини. Колгоспи перетворено на приватні сільськогос­подарські підприємства (ПСП), радгоспи - на КСП й акціонерні товариства відкритого типу. Здійснюється паювання земель колекти­вної власності і видача членам ПСП сертифікатів з правом на земельну частку. Створюються акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, окремі члени господарств вийшли із земельною та пайовою частками на самостійне господарювання.

7.Транспортний комплекс.

Регіон має густу мережу залізниць -2847 км завдовжки, густотою 53,2 км па 1000 км^:. Вища густота залі­зниць у Донецькій області - 62,4 км, у Луганській - 44,6 км. Найбільші залізничні вузли - Ясинувата, Красний Лиман, Дебальцеве, Микитівка, Іловайськ, Волноваха, Попасна, Родакове, Луганськ, Кіндрашівка, Сімейкине.

Загальна довжина автошляхів - 13600 км, з них із твердим по­криттям - 13200 км. густота - 255.6 км на 1000 км². вища в Донецькій області - 302 км.

Через регіон проходять магістральні газопроводи Ставрополь - Москва та Оренбург - Ужгород і нафтопроводи Самара - Сло­в'янськ і Грозний - Лисичанськ. Працює кілька потужних продуктопроводів. На Азовському морі є великий морський порт - Маріуполь (вантажообіг - 14 млн. т за рік). Функціонують аеропорти Донецьк, Луганськ, Маріуполь, Сєверодонецьк.

8.Невиробнича сфера.

В Донецькій області 1258 загальноосвітніх шкіл, у 147 з них навчання проводиться українською мовою. Підготовка кваліфікованих фахівців робітничих професій здійснюється у 139 професійно-технічних училищах. Молодші фахівці готуються у 80 вузах І-ІІ рівнів акредитації, фахівці вищої кваліфікації - у 27 вузах і 5 філіях III—IV рівнів акредитації (у тому числі в 16 державних ви­щих закладах освіти). Функціонують Донецький науковий центр, 6 інститутів Національної академії наук України, 123 галузевих науко­во-дослідних, проектно-конструкторських і технологічних інститути. В них працюють 27 тис. співробітників, у тому числі 5 академіків і 12 членів-кореспондентів НАН України, 427 докторів наук та близь­ко 3000 кандидатів наук.

У Луганській області в системі освіти функціонують 835 зага­льноосвітніх шкіл, 98 профтехучилищ, 43 вузи І—II та 9 - III—IV рівнів акредитації. Науково-технічний потенціал області включає 50 науко­во-дослідних, проектно-конструкторських і технологічних інститутів. Серед них «УкрНДІгідровугілля», Сєвєродонецький інститут «Хімтехнологія», «НДПІ вуглеавтоматизація», Державний науково-дослідний інститут техніки безпеки хімічних виробництв (НДІТБХВ) (м. Сєверодонецьк), Український державний проектний інститут «Діпропромтеплиця», Інститут «Луганськагропроект», АТ «Луганськ ПТІМаш», Сєвєродонецькі АТ «Імпульс» та НВО «Квантор».

Пріоритетні напрямки наукових робіт у регіоні: екологічно чи­ста енергетика; реалізація проектів енергозберігаючих технологій; реконструкція, модернізація, технічне переозброєння базових галузей народного господарства (вугільної промисловості, металургії, маши­нобудування, енергетики); нові речовини і матеріали; дослідження в галузі фізико-математичних, хімічних, економічних та медичних наук; перспективні інформаційні технології, прилади комплексної автома­тизації, системи зв'язку; виробництво, переробка і зберігання сільськогосподарської продукції; здоров'я людини; охорона навколи­шнього середовища.

9. ЗОВНІШНІ ЗВ'ЯЗКИ. Економічний потенціал району відіграє важ­ливу роль у просуванні Української держави на світові ринки. Зовнішньоторговий оборот регіону перевищив $6 млрд.

Донецька область підтримує торгові зв'язки з 86, Луганська -з 62 країнами світу. У загальному обсязі експорту сировина й мате­ріали становлять 86%, машини й устаткування - 11%. У структурі сировини найбільша частка чорної металургії (82%) та мінеральних добрив (10%). У товарній структурі імпорту переважають сировина й матеріали (80%), машини та устаткування (12%). Серед імпортова­ної сировини найбільшу частку становить паливо - 73% (паливо мінеральне, нафта і продукти її перегонки, бітумінозні речовини). Найбільші партнери в експорті продукції регіону - фірми Ро­сії, Білорусі, США, Китаю, Таїланду, Угорщини. Найінтенсивніше імпортні операції здійснюються з фірмами Росії, Швейцарії, США, Канади, Польщі, Австрії.

Найбільшу частку в наданих іноземним фірмам послугах ста­новлять транспортні послуги - 91,7%, переробка давальницької сировини - 5,3%, монтаж і ремонт - 1,02%, наукові дослідження і роз­робки - 0.87%.

Переважним експортером послуг у регіоні є Азовське морське пароплавство. Країнами-імпортерами послуг є Литва, Великобрита­нія, Греція, Італія, США; експортерами - Росія, Великобританія, США, Кіпр, Греція, Італія.

У регіоні є значні перспективи для розвитку спільного підпри­ємництва завдяки місткому внутрішньому ринку, високому рівню розвитку науки й освіти, значним промисловому та сільськогосподар­ському потенціалам. Спільне підприємництво - одна з форм залучення іноземного капіталу й передових технологій у регіон. Зараз в Донецькій області зареєстровано понад 500 підприємств за участю юридичних і фізичних осіб з 62 країн світу та 48 представництв іноземних фірм. У Луганській області діє 110 таких підприємств. Створено Раду з залучення іноземних інвестицій та зо­внішньоекономічної діяльності. Діють «Обласна програма залучення іноземних інвестицій» та обласна програма «Експорт-імпорт».

10. ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСТВА. В межах Донбасу чітко виділяються економічні підрайони:

- Старобільський сільськогос­подарський (в межах Луганської області),

- індустріальний (в межах Гірничопромислової зони Донецької і Луганської областей),

- Приазовський індустріально-сільськогосподарський (в межах Донецької області).

У районі сформувались багатогалузеві промислові вузли.

Донецько-Макіївський (вугільна, металургійна, коксохімічна, машинобудівна та металообробна галузі промисловості). До його складу входять південь Ясинуватського, Великоновосілківський, Ма­рійський, північ Волноваського, Старобешівський і Амвросіївський адміністративні райони і міста Донецьк, Макіївка, Харцизьк, Авдіївка, Амвросіївка. Це найбільш потужне індустріальне ядро регіону.

Маріупольський (чорна металургія, коксохімія, машинобудуван­ня, в тому числі судноремонтна, рибоконсервна галузі). До нього входять: південна частина Волноваського. Тельмановський, Володар­ський, Першотравневий, Новоазовський адміністративні райони там. Маріуполь. За характером виробництва він визначається як інду­стріально-аграрний. Маріуполь - найбільший промисловий центр Донбасу.

Горлівсько-Єнакієвський (промисловості вугільна, металургійна, машинобудівна, хімічна, електроенергетична). Включає територію Горлівки, Єнакісвого. Дзержинська, Дебальцевого, інших міст, пів­день Артемівського. північ Ясинуватського і схід Амвросіївського адміністративних районів.

Краматорсько-Слов'янський (розвинені галузі машинобудівна, металургійна, хімічна, електроенергетична, соляна, промисловість будівельних матеріалів, скляна). Включає в себе промислові підпри­ємства Краматорська, Слов'янська, Дружківки, Костянтинівки, Артемівська та навколишніх містечок.

Торезо-Сніжнянський (поширена вугільна, електротехнічна, ле­гка, будівельна галузі промисловості). Займає східну частину Донецької області. Основні промислові центри - Торез, Сніжне, Шахтарськ.

Красноармійський (видобуток і збагачення коксівного вугілля). Центри - Красноармійськ, Димитров, Добропілля, Селідове та Красноармійський, Добропільський, Олександрійський адміністративні райони Луганської області.

Луганський (електроенергетика, машинобудування, легка, харчова галузі). Входять Луганськ, Лутугіне, Успенка, Щастя, Ста­нично-Луганське.

Стаханово-Алчевський (вугільна, металургійна, машинобудів­на). Включає в себе міста Стаханов, Алчевськ, Первомайськ, Брянка, навколишні міста і містечка.

Лисичансько-Рубіжанський (хімічна, паливна, машинобудівна). Входять Лисичанськ, Сєверодонецьк, Рубіжне і навколишні території.

Краснолуцько-Антрацитівський (вугільна, машинобудівна). Сюди відносяться міста Красний Луч, Антрацит, Вахрушеве та навко­лишні містечка.

Свердловсько-Ровеньківський (вугільна). Входять міста Свердловськ, Ровеньки, Дзержинське, Кленовий, Михайлівка, Новодар′ївка, Пролетарське.

Краснодонський (вугільна). Включає в себе м. Краснодон, Суходільськ, Молодогвардійськ.

11. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РАЙОНУ (ЕКОНОМІЧНІ, СОЦІАЛЬНІ, ЕКОЛОГІЧНІ). Головна проблема полягає у зниженні частки в народногосподарському комплексі гірничодобувного чинника та подальшому розвитку обробних галузей, нарощуванні частки наукомісткої продукції, розвитку безвідходних технологій, галузей - носіїв технічного прогресу, у вирішенні екологічних питань, різкому підви­щенні продуктивності сільського господарства на основі впровадження біотехнології та найновішої агротехніки.

Найгостріша соціально-економічна проблема не лише Донба­су, а й України загалом - необхідність докорінного реформування вугільної галузі. Тепер стабільно працюють лише 18 шахт з тих 286, що функціонували в Донбасі. Абсолютна їх більшість нерентабель­на. За програмою реструктуризації вугільної галузі передбачається закриття більше третини шахт, близько 1/5 шахт мають всі підстави для самостійного рентабельного функціонування, біля половини їх треба реконструювати із залученням іноземних кредитів та бюджет­них асигнувань.

Потребує докорінної реконструкції та значних інвестицій чорна металургія Донбасу, оскільки за останні 25 років капіталовкладення в неї були незначними, технічний ресурс її обладнання вичерпаний.

У критичному стані перебувають підприємства важкого маши­нобудування та військово-промислового комплексу Донбасу. Технологія їх унікальна, тому багато виробництв треба зберегти для забезпечення економічної безпеки держави. Вони потребують масш­табної дієвої допомоги з боку держави.

У Донбасі поєднуються депресивні галузі та виробництва з та­кими, що знайшли свою ринкову нішу, насамперед з експортно орієнтованими підприємствами. Це значно посилює внутрішньо регіональні суперечності.

З показниками високого рівня індустріального розвитку конт­растують показники життєвого рівня населення, що призводить до наростання соціальних проблем, соціальної напруженості в суспільс­тві. Хоча середня заробітна плата на місяць за липень 2008 року склала 2164 грн. (Донецька) та 1879 (Луганська), що в середньому перевищує середньо українські показники (1930 грн.), рівні споживання продовольчих та непродовольчих товарів у цілому нижчі від загальнодержавного рівня. Високою залишається і заборгованість по заробітній платі. В цілому по Україні вона становить на 1 липня 2008 року 756,1млн. грн., з них робітниками Донецької області заборгували 187,2 млн. грн., робітникам Луганської області – 85,2 млн. грн., що являється максимальним показником по Україні.

Проблеми регіону в розміщенні населення, його зайнятості в господарстві сформувалися історично й поглиблені соціально-еконо­мічною кризою останніх років. Насамперед це значна нерівномірність розселення, концентрація населення у містах Гірничопромислові зони з їх моно функціональним характером, тобто з переважанням зайня­тості в одній - двох містоформувальних галузях господарства. Економічна криза в цих галузях призвела до значного безробіття та сукупних демографічних і соціальних проблем.

Соціальна незахищеність населення, його невпевненість у зав­трашньому дні призвели до значної демографічної кризи, різкого зниження народжуваності та зростання смертності. Швидкими тем­пами знижується купівельна спроможність населення.

Почався відтік населення з міст, особливо промислових міст Гірничопромислової зони. Проте село нині через непослідовність аг­рарної реформи, затягування з вирішенням питань землекористування перебуває в кризовому стані і не в змозі прийняти й використовува­ти як робочу силу мігрантів з міста.

Найважливішими екологічними проблемами регіону є: дефіцит чистої води для побутового й господарського споживання (вирішу­ється за рахунок використання вод Дніпра, підземних вод, запровадження безводних технологічних процесів у промисловості); запиленість та загазованість Гірничопромислової зони, загроза засух та пилових бур на чорноземах (потрібно застосовувати безвідвальну оранку, нові технології обробітку ґрунту), проблема відведення та нейтралізації бактеріально забруднених шахтових вод, зростаюче забруднення стічними водами Азовського моря, нагромадження відвалів гірських порід.

Для вирішення цих проблем у Донецькій області розроблено «Концепцію охорони навколишнього середовища і заходи для її ви­конання». Одним з основних шляхів вирішення екологічних проблем є структурна перебудова виробництва базових галузей промислово­сті із впровадженням екологічно безпечних ресурсозберігаючих технологій.

Відповідно до угоди між Україною, Всесвітнім банком і Агент­ством міжнародного розвитку США реалізуються програми створення екологічного моніторингу та управління промисловими відходами. Вже запроваджено нові технології, які дали змогу знизити забруднення стічних вод нафтопродуктами (ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод») та важкими металами («Сніжнянський машинобудівний завод»). Реалізовано розробки з утилізації промислових відходів в АТ «Єнакіївський металургійний завод». Запровадження цих технологічних процесів на Харцизькому трубному та Торезькому електротехнічному заводах дало змогу роз­ширити використання відходів без їх складування.

Однією з проблем є очищення невеликих обсягів господарсько-побутових стічних вод. Виробничим об'єднанням «Торезантрацит» спільно з фахівцями Угорщини та Росії проведено роботи із впрова­дження установок типу ТАБС у селищах шахт «Волинська» й «Торезька», що дає змогу припинити забруднення стічними водами Вільхівського водосховища.

У деяких сільськогосподарських підприємствах запроваджено нові технології Нідерландів і Німеччини з вирощування картоплі, со­няшнику та зернових культур, що сприяло помітному скороченню застосовуваних пестицидів.

Створено Екологічний фонд, запроваджується екологічне стра­хування.

Важливим завданням регіону є також розвиток ринкових від­носин та малого підприємництва. У Луганській області, наприклад, діє цільова регіональна «Програма підтримки малого підприємництва» визначила такі пріоритетні напрямки підприємницької діяльності:

• виробництво, переробка, транспортування, зберігання та реалізація сільськогосподарської продукції;

• виробництво товарів народного споживання, продуктів харчування і надання комунально-побутових послуг населенню;

• виробництво будівельних матеріалів, будівництво і реконструкція об'єктів господарського та цивільного будівництва;

• виробництво засобів медичного призначення;

• інноваційна діяльність із запровадженням наукомістких техно­логій та науково-технічних розробок з високим експортним потенціалом;

• діяльність, спрямована на вирішення екологічних проблем ре­гіону чи окремого підприємства, в тому числі переробка відходів виробництва.

Отже, основним напрямом діяльності обласних держадмініст­рацій Донбасу є створення регіональної економіки з високою ефективністю, конкурентоспроможністю продукції, високими доходами та низьким рівнем безробіття та високою якістю життя населення, характерною для країн з високорозвиненою ринковою економікою.