57.Порівняйте рівні соціально-економічного і політичного розвитку на українських землях у складі Російської та Австро-Угорській імперій у хіх ст.

На українських землях, які перебували в складі Російської імперії переважна більшість земель перебувала у власності дворянства, а селяни - у кріпосницькій залежності від помі­щиків та держави, в усіх сферах життя розвивалися ринкові відносини. Поглиблю­вався суспільний поділ праці, зростала чисельність місько­го населення. Протягом 1811-1858 рр. міське населен­ня України зросло в 2,5 раза. Розширювалися посівні площі під технічні культури. Процеси спеціалізації спостерігалися у садівництві, город­ництві та тваринництві. Вони були переконливим виявом пристосування сільського господарства до потреб внутріш­нього ринку, який формувався в імперії. Зрушення в сільському господарстві гальмувалися кріпосниць­кою системою господарства. 

Упродовж пер. пол. XIX ст. в Україні зростала кількість підприємств, на яких вже використо­вувалася вільнонаймана праця. Починаючи з 30-х рр. у промисловості стала викори­стовуватися удосконалена техніка. Зростаючі потреби в машинах приско­рили розвиток машинобудування. У 50-ті рр. потреби в металі задовольняли чавуноливарні та залізоробні підприємства.

Збут і закупівля сільськогосподарської та промисло­вої продукціїі здійснювалися через мережу торгів, базарів, особливо ярмарків. Зовнішня торгівля в Україні через чорноморсько-азовські порти здійснюва­лася в основному товарами сільськогосподарського вироб­ництва. 

Розклад кріпосницьких відносин і розвиток капіталізму зумовили зміни в со­ціальній структурі. У 30-50-ті рр. зросла кількість поміщиків, які заснували у своїх маєт­ках промислові підприємства, переважно цукроварні та гуральні. Частина з них зайнялася торгівлею. Саме таким шляхом формувалася торговельно-промислова буржуазія. За законом 1801 р. селяни дістали право купувати незаселені землі у приватну власність. Капітали відкрива­ли перед ними перспективу заснування промислових підприємств. Вони переходили у купецький стан (Яхненки, Симиренки, Терещенко, Харитоненко, Дегтярьови, Федоренки, Шведови та ін.). Збільшувалася кількість малоземельних і безземельних селян, які поповнювали новий стан найманих робітників. Нову соціальну групу найманих робітників становили міські жителі, зокрема ремісники.

Під час Кримської війни (1855 р.)царським урядом було оголошено про створення державного ополчення, який українські селяни прийняли за відновлення козаччини. У Київській губернії розгорнувся антикріпосницький рух «Київська козаччина». Грізним попередженням було повстання «похід у Таврію за волею», яке охопило 570 сіл з населенням 75 тис. чоловік.

Цар Олександр II 30 березня 1856 р. проголосив курс на проведення реформ. У кожній губернії було створено комітети з розробки проектів реформ, які мала потім узагальнити Головна комісія в Петербурзі. До складу останньої увійшло чимало українських дворян, у то­му числі Г.Ґалаган, В.Тарновський та інші. 

19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Маніфест» про скасування кріпацтва і «Положення про селян, звільнених від кріпосної залеж­ності». Селяни-кріпаки отримували особисту свободу. За садиби й польові наділи вони мали вносити викуп. Внаслідок непослідовності та обмеженості реформи 94% селянських сімей мали наділи до 5 десятин, що було значно менше норми середнього прожиткового мінімуму. До 1907 р. селяни в результаті викупної операції виплатили понад 1,5 млрд. крб,, що в декілька разів перевищувало ринкову вартість землі.

Наслідком реформи 1861 р. стало й подальше розшарування селянст­ва. Реформи 60-х рр. мали буржуазний характер і сприяли налагодженню ринкових відно­син, матеріально-технічному забезпеченню сільськогосподарського вироб­ництва та піднесенню рівня агротехніки та зростанню врожайності.

Території Австро-угорської імперії Аграрна реформа 1848 р. відкрила перспективи переходу сільського господарства імперії на капіталістичний устрій. Розвиток капіталізму в аграрному секторі західноукраїнських земель йшов прусським шляхом поступового вростання поміщицьких господарств у капіталізм. Дедалі більшої сили набула тенденція скорочення кількості поміщицьких маєтків та концентрація землі в руках елітної поміщицької групи. Характерною особливістю пореформеного землеволодіння в західноукраїнських землях було збереження церковного землеволодіння. Буржуазні відносини трансформували поміщицьке та селянське землеволодіння. Активна диференціація селянства призвела до того, що на рубежі віків у західноукраїнських землях налічувалося майже 80% бідняцьких, 15% середняцьких і лише 5% економічно міцних заможних селянських господарств. Постала проблема аграрного перенаселення в західноукраїнських землях. Західноукраїнські селяни почали виїжджати за кордон - до Канади, США, Аргентини, Австралії, Бразилії тощо. Фахівцями підраховано, що в 1890-1913 pp. кількість емігрантів із західноукраїнського регіону становила майже третину всього приросту населення краю за цей період. Еміграція частково вирішувала проблему аграрного перенаселення і пом'якшувала ситуацію на селі.

У др. пол. XIX - на поч. XX ст. аграрний сектор переходить на капіталістичний лад: з використанням вільнонайманої працї; поступово зростає товарність сільського господарства; поліпшуються знаряддя праці; поширюється практика використання прогресивних раціональних сівозмін, застосування добрив; формується господарча спеціалізація окремих районів, розширюються посівні площі тощо. Економіка західноукраїнських земель мала колоніальний характер:

1. Гальмування промислового розвитку західноукраїнських земель.

2. Кустарно-ремісничий характер західноукраїнської промисловості.

3. Орієнтація фабричного виробництва на добування та первинну переробку сировини, деформована структура промислового потенціалу.

4. Залежність промислового розвитку від іноземного капіталу.

5. Хижацька експлуатація природних багатств західноукраїнських земель. 

6. Фіксація низької енергоозброєності західноукраїнської промисловості.

7. Перетворення західноукраїнського краю на ринок збуту.

Отже, у др. пол. XIX - на поч. XX ст. в західноукраїнських землях відбувається поступовий перехід до капіталістичних форм господарювання.