3 Вихованець і., Городенська к. Зазнач, праця. - с. 66.

А не можна так, щоб для всіх людей — вагони першого класу (Л. Костенко). Родовий відмінок - основне значення родового відмінка виявляєть­ся у придієслівному та приприкметниковому функціонуванні - об'єк­тне: а) власне об'єкта, напр.: Не чекайте допомоги: Він став білий від снігу; Брат старший від сестри; б) об'єкта, не визначеного кількісно або визначеного частково, напр.:Виділили достатньо готівки. На основне нашаровуються супровідні значення родового відмінка, пов'язані з вираженням різноманітних обставинних ознак: а) часу, напр.: народивсяпершого квітня дві тисячі п 'ятого року; за старих часів було по-іншому; б) просторовості, напр.: приїхати до Львова; атрибу­тивних відношень у приіменниковій позиції як нашарування на суб'єкт­ну та об' єктну семантику, напр.: Я вловлюю в твоїх словах тон начальни­ка або Акцизний збір в доходахбюджету. Поява цих значень зумовлена явищами транспозиції - виконання іменником функцій прислівника (діє­прислівника) чи прикметника (дієприкметника). Не варто, однак, зловжи­вати формами родового присубстантивного відмінка, щоб не створити психолінгвістичного дискомфорту чи граматичних помилок, пор.: Това­риш брата моєї дружини повідомив...; Допомога банку не забарилася. У сполученні з іменниками, що мають значення кількості, та кіль­кісними числівниками форми родового відмінка виражають комплек-тивне значення, тобто роблять повним набір предметів, які становлять щось ціле, напр.: до розрахунку береться половина залишків, витра­чено п 'ять мільйонів гривень. При цьому вони втрачають самостійну функцію, виступаючи елементом стійкого синтаксично нерозкладно­го словосполучення, у якому головним членом є кількісний іменник або числівник у формі називного чи знахідного відмінка. Давальний відмінок - основною є функція адресата дії. У зв'язку з цим він поєднується з дієсловами, що позначають цілеспрямовану дію (дарувати, продавати, присвячувати, надсилати, писати тощо), а ядро іменникової лексики формують назви істот, напр.: подарувати наро­дові, присвятити матері. Низка вторинних функцій пов'язана з первинною, а саме: 1) функ­ція об'єкта дії (давальним відмінком керують дієслова типу допомага­ти, шкодити, надокучати, прислуговувати тощо), напр.: допомагати друзям, шкодити справі; 2) функція суб'єкта стану-дещо віддалена від первинної і більше тяжіє до називного відмінка. Конструкції з да­вальним стану можуть бути трансформами двоскладних заперечних речень, напр.: Він не спить. — Йому не спиться.Умовою існування

таких конструкцій може бути введення до них означальних прислів­ників типу добре, погано, напр.: Мені добре живеться; предикатив­них прислівників, які виражають стан людини або природи (весело, радісно, сумно, нудно, соромно, жаль тощо), напр.: Мені весело; Вам має бути соромно; слів з модальним значенням типу треба, можна, варто, слід, доцільно, потрібно тощо у поєднанні з інфінітивом, напр.: Вам треба ще попрацювати. Давальний відмінок може перебувати у подвійному зв'язку, викону­ючи функцію адресата і потенційного суб'єкта дії, у реченнях з дієсло­вами, що виражають заборону, наказ, дозвіл, можливість тощо (веліти, пропонувати, рекомендувати, радити, дозволяти, забороняти, заважа­ти та ін.), та інфінітивом: перші актуалізують значення адресності, а другі - суб'єкта дії, напр.: Мені радять відпочити, взяти відпустку. При іменниках давальний відмінок виражає вторинне значення на­лежності, стосунку, напр.: належить батькові, пам'ятник Шевчен­кові. Будуючи речення, важливо дбати про те, щоб функції адресності та посесивності не перехрещувались і не викликали двозначності, пор.: Львів хоче продати нам 'ятникШевченкові? Варто звернути увагу на те, що давальний відмінок може вживатися тільки з похідними прийменниками типу завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, у яких сема адресата чи об'єкта дії все ж таки відчувається, напр.: Я вчуся в університеті завдяки (всупереч) батькам (долі). Знахідний відмінок - основне значення - назва об'єкта дії, процесу чи стану, напр.: приваблювати клієнтів, оформляти документи, фік­суватизаборгованість, запрошувати делегацію, переживати невда­чі. Аналогічну функцію виконує знахідний відмінок у безособовому реченні, присудок у якому виражений предикативними віддієприкмет-никовими формами на -но, -то, напр.: справу завершено, кредиту­вання припинено. Вторинними функціями знахідного відмінка є вираження значень: а) часу (слова на зразок година, хвилина, тиждень, рік, століття, ніч у поєднанні з кількісними чи порядковими числівниками, вказівними займенниками цей, той, неозначеними якийсь, деякий), напр.: тривав два дні, відчиниться за годину,припинити на якийсь час; б) міри про­стору, ваги, вартості (слова типу метр, кілометр, копійка, гривня у поєднанні з кількісними числівниками), напр.:стояти за два кроки, коштує п 'ять гривень. Використання форм знахідного відмінка в присудковій сполуці ней­тралізує власне відмінкові ознаки, напр.: ...являє собою складну сис­тему формальних відношень. Орудний відмінок - первинною функцією є інструментальна (зна­ряддя і засіб дії), напр.: Добрими справами прославте себе. Вторинними є такі функції: а) об'єкта дії і стану, напр.: керувати банком, милуватися природою, гордитися працівниками; б) реаль­ного суб'єкта абоспівучасника дії, напр.: Рахунок закрито комісі­єю; Продукція випущена дочірньою компанією. Багатством значень відзначаються форми орудного відмінка, які виконують у реченні функцію обставини. Вони виражають: а) шлях руху, напр.: підніматисясходами, іти дорогою; б) порівняння, напр.: лежить колодою; в) час, напр.: працювати тижнями; в) спосіб дії, напр.: реалізувати зі знижкою. Спостерігаємо здатність орудного відмінка виражати предикативну ознаку, напр.: Диктант був з помилками. Варто звернути увагу на ви­соку активність форм орудного відмінка як компонентів стійких описо­вих (перифрастичних) словосполучень типу перебувати під наглядом, зловживати становищем, збиратися з думками, в яких вони не функ­ціонують ізольовано. Такі вислови подібно до слів відтворюються в мов­ленні як готові словесні формули і їх треба вивчати та запам'ятовувати. Місцевий відмінок - виражає розгалужену систему значень, вира­жаючи їх аналітично, тобто семантико-функціональне значення пере­дається прийменником у поєднанні з відмінковою формою. Власне предметне значення місцевий відмінок реалізує у придієслів­ній позиції, виражаючи: а) місце дії (загальне локативне значення і про­сторову позицію) у поєднані з прийменниками в (у), на, по, при, напр.: бути в Києві, розташований на другому поверсі, розкласти по столах, котились по обличчю, стояв при дорозі; б) знаряддя дії, напр.: транс­лювали по радіо; в) об'єкта дії (при дієсловах типу упевнюватися, сум­ніватися, переконуватися, помилятися, розумітися, наполягати, зосе­реджуватися, грунтуватися, плакати, які нейтралізують значення при­йменників в (у), на, по, о (об), перетворюючи їх на своєрідні постфікси), напр.: помилятися в людині, знатися на історії, плакати по матері. Інші функції місцевого відмінка є вторинними і виникають у ре­зультаті вживання місцевого відмінка в функції обставини, наприклад, часу: народитися в травні, зазнати в юності.

Кличний відмінок - виконує в мовленні функцію називання адреса­та мовлення, тобто осіб, рідше персоніфікованих предметів, напр.: / все то те, душе моя, чого ти сумуєш? (Т. Шевченко). Реалізуючи цю функцію в реченнях з дієслівними присудками у формі наказового спо­собу, поєднує функцію адресата з функцією потенційного суб'єкта дії, напр.: Верни до мене, пам'яте моя! (В. Стус). Ця функція дає змогу кличному відмінку виступати головним членом односкладних речень, напр.: Богдане Івановичу! - вперше назвав його так офіційно. У конструкціях типу Ви, Петре Омеляновичу, помиляєтеся; Де зараз ви, кати мого народу? кличний відмінок семантично дублює займенник, конкретизує його зміст, підсилює адресність. У професійному мовленні використання відмінків визначається тим значенням, з яким вони існують у сучасній українській літературній мові. Деяка специфіка зумовлена семантикою дієслів, які ними керу­ють (складні випадки дієслівного керування будуть викладені в окре­мому розділі) та типом синтаксичної конструкції. Особливо ретельно треба стежити за тим, щоб поєднання відмінко­вих форм не викликало двозначності, напр.: контроль бухгалтерії, допомога заводу, викликбрата. Звичайно, її можна уникнути, ввівши слова-конкретизатори або замінивши віддієслівні іменники дієслова­ми, пор.: контроль з боку бухгалтерії,допомога від заводу, братів виклик або викликати брата. Застереження можуть стосуватися вживання окремих відмінків, напр.:

1. При дієсловах з часткою не використовують родовий відмінок, а не знахідний, пор.: не позичити гривні, але позичити гривню, не писа­ти статей, алеписати статті.

2. Для вираження значення часу переважно використовують родо­вий відмінок, якщо його вживають з порядковим числівником, займе­нниками цей, тойчи прикметниками, а також для вказівки на дату, напр.: першого квітня дві тисячі першого року, цього року, поточ­ного року, але у подальші місяціроку.