
- •Державотворча роль української мови
- •Функції мови
- •Стилі мовлення
- •Офіційно-діловий стиль мовлення
- •[Ред.]Ознаки офіційно-ділового мовного стилю
- •[Ред.]Підстилі
- •Типи норм
- •1.3. Основні вимоги до мовлення
- •Дискусії
- •1.4. Мова і професія
- •Мислення. Види і форми мислення. Розумові операції.
- •1. По характеру вирішуваних завдань:
- •2. За способом рішення завдань (по генезису розвитку) :
- •Риторика
- •Правила риторики
- •Техніка підготовки виступу
- •Поняття етики ділового спілкування
- •3.2. Ділове спілкування та його особливості
- •Культура ділового спілкування
- •Професійна культура та мораль
- •2.1.6. Невербальні засоби спілкування
- •Види ділового спілкування
- •Особливості ділового спілкування
- •Зони спілкування
- •Рівні ділового спілкування
- •[Ред.]Основні правила ведення мовлення
- •[Ред.]Правила для слухача
- •Службова бесіда
- •Службова нарада
- •Ділова телефонна розмова
- •Поняття про терміни
- •Шляхи творення спеціальних термінів. Принципи класифікації термінів
- •Терміни та професіоналізми
- •Джерела формування фразеологізмів “Які джерела формування фразеологізмів?”
- •Однозначність і багатозначність слів
- •Омоніми, синоніми, пароніми в діловому мовленні § 3. Омоніми
- •§ 4. Пароніми
- •§ 5.Синоніми
- •Абревіатури в діловому мовленні. Правила скорочування слів
- •Роль термінологічних словників у підвищенні культури мови ділової людини в умовах двомовності
- •3 Вихованець і., Городенська к. Зазнач, праця. - с. 66.
- •Прикметник у професійному мовленні
- •Норми вживання числівника в професійному мовленні
- •Займенник у діловому мовленні
- •Особливості синтаксису ділового мовлення
- •Порядок слів у реченні
- •2. За призначенням:
- •6. За формою:
- •9. За стадіями створення:
- •Код форми документа.
- •6. Документ як основний вид писемного ділового мовлення 5бз
- •Вживання іншомовних слів в ділових паперах
- •Синоніми в діловому мовленні
Професійна культура та мораль
Що таке культура? Це слово перекладається з латини як вирощування, виховання, освіта, розвиток, шанування й озна¬чає історично визначений рівень розвитку суспільства, твор¬чих сил і здібностей людини. Кожна епоха розвитку людства характеризується певним типом культури. Так само характеризується і кожна сфера життя та діяльності людини. Уже в ранньому віці в дитині закладаються основи її куль¬тури, у тому числі й культури поведінки та спілкування. Ма¬ючи такий базис, людина протягом свого життя прагне її підви¬щувати. До цього її стимулює бажання постійно відкривати для себе щось нове в навколишньому світі з тим, щоб адекват¬но в ньому орієнтуватися. Базис особистісної культури відпо¬відає загальнолюдським моральним цінностям, які не підвладні часові і є надбанням всіх людей, бо створені протягом всієї історії людства. Те, що ми називаємо культурою, є людяність світу, яка зашифрована в усьому багатстві цінностей, норм, тра¬дицій, звичаїв тощо. І саме це, нагромаджене людством багат¬ство, кожна окрема людина може і хоче зробити своїм на¬дбанням і бути її носієм. Тому цей процес є олюдненням людини. Культура, до якої людина приєднується з дитинства, бага¬тогранна. Це художня культура, культура життєвого само¬визначення, економічна культура, політична та правова, інте¬лектуальна та моральна, екологічна та фізична, культура спілкування та культура сімейних взаємин, професійна куль¬тура. Аналіз свідчить, що саме культура спілкування тісно переплітається з усіма іншими названими компонентами, а культура психічної діяльності безпосередньо зв'язана з куль¬турою життя особистості загалом [14]. Найбільш яскраво людина виявляється в діяльності з інши¬ми під час виконання професійних обов'язків. Від культури поведінки, говоріння, слухання та мови часто залежать ре¬зультати професійної діяльності. Саме в цьому аспекті мож¬на говорити про професійну культуру, тобто про відповідність поведінки, говоріння, слухання, мови у професійній діяльності загальноприйнятим нормам і принципам, насам¬перед моральним, а також вимогам, що ставляться саме до цієї професії. Людина, займаючись якимось видом діяльності, не тільки виявляє свої моральні якості, а й впливає через них на інших, йдучи до поставленої мети. Діяльність — це про¬цес, за допомогою якого реалізується те чи інше ставлення людини до навколишнього світу, до завдань, які ставить пе¬ред нею життя, до інших людей. Є цілий ряд професій, представникам яких треба не тільки знати, а й діяти відповідно до моральних принципів, бо об'єк¬том їхньої діяльності є людина. Можна назвати професії ліка¬ря, вчителя, судді, священнослужителя. Ці професії виникли дуже давно, і з їх появою пов'язане поняття професійної мо¬ралі. І хоч деякі професії, скажімо, менеджера або маркетолога, з'явилися не так давно, проте успішність їх діяльності теж цілком залежить від дотримання ними моральних норм та принципів. Професійна мораль — це те, що конкретизує загально¬людські моральні цінності (норми, принципи, поняття) у кон¬кретних професіях. Особливості професійної моралі вивчає професійна етика. Коли говорять про професійну етику, ма¬ють на увазі, що це такі моральні обов'язки, в яких відби¬вається ставлення представника певної професії до об'єкта праці, до колег за професією, до партнерів, до суспільства за¬галом. Це насамперед усвідомлення своєї моральної відпо¬відальності й готовність виконувати свій професійний обов'я¬зок [10]. Центральним поняттям професійної моралі є поняття професійного обов'язку, яке поєднується з поняттям відповідальності. Проаналізувати результати своєї праці з позицій загальнолюдських моральних цінностей спеціалісту допомагає професійна совість. Вона пересікається з такими поняттями як професійна честь, професійна гідність, профе¬сійна справедливість. Від професійного такту залежать взає¬мини з іншими людьми, вирішення з ними під час спілкуван¬ня ділових проблем. Ділова етика регулює відносини бізнес¬мена з партнерами, керівника організації з підлеглими. На жаль, серед тих, хто сьогодні займається бізнесом, є люди, дії яких вступають у суперечність з чинним законодавством і моральними цінностями. За останні десятиріччя моральні цінності у професійній діяльності змінилися — раніше вищими були суспільні інте¬реси, тепер — індивідуальні. Кожний прагне власного само¬збагачення, більше того — досягти успіху за рахунок інших. Це — шлях у нікуди. Професійна діяльність має бути спрямована на досягнення двох цілей: індивідуального і суспіль¬ного блага, які перебувають у взаємодії. Так і діє справжній професіонал. Він розвиває свою справу, і це сприяє розвитку суспільства. За свою працю він має отримувати добру платню, користуватися повагою, відчувати, що цінують його професій¬ний талант. Тоді людина відчуватиме задоволення життям. І, навпаки, незадоволеність професійною діяльністю може призвести до появи в людини негативних рис, навіть до ду¬шевного розладу. Розуміючи це, багато компаній, фірм, орга¬нізацій вживають заходи щодо створення в колективах тако¬го морально-психологічного клімату, який би сприяв профе¬сійному зростанню працівників, встановленню довірчих відно¬син у спілкуванні між колегами, з партнерами та клієнтами, приділяють багато уваги дотриманню працівниками службо¬вого етикету.