5 Євгену Никаноровичу Павловському (рис. 3.17)

належить провідна роль у створенні екологічного на­

пряму в медичній паразитології, який вивчав різно­

манітні взаємини паразитів з навколишнім сере­

довищем. Є. Н. Павловський наголосив на особли-

ве комплексне перетворення таких біогеоценозів у

напрямку, який виключає циркуляцію збудника. Так,

рекультивація пустельних ландшафтів і створення

на їх місці садівничих господарств призводить до

різкого зниження кількості гризунів і москітів, що

віддзеркалюється зниженням захворюваності насе­

лення на лейшманіоз.

У більшості випадків, профілактика і боротьба

з природно-осередковими захворюваннями повин­

на бути направлена на індивідуальний захист лю­

дини (попередження укусів кровосисних членис­

тоногих, термічна обробка харчових продуктів тощо)

відповідно до шляхів циркуляції у природі певних

збудників.

6 Численність видів збудників паразитарних хво­

роб, різноманітність шляхів і факторів їх передачі

вимагають удосконалення нагляду за місцевими

природно-кліматичними та соціально-побутовими

умовами життя і діяльності людей.

Основи профілактики паразитарних захворювань

передбачають визначення: поширення паразитарних

хвороб серед людей і тварин; обсіменіння збудниками

паразитів різних компонентів довкілля, продуктів хар­

чування; шляхів і факторів передачі інвазії; інтенсив­

них і екстенсивних показників у залежності від сезону

року; тривалості реального й очікуваного зараження;

оцінку отриманих доз збудників; оцінку популяції насе­

лення, яка може зазнати ризику зараження.

Ідентифікація збудника паразитарних хвороб та місця

існування, визначення його загрози для людини, - одна

із складових розробки заходів запобігання паразитозів.

Обстеження прилеглої території - виявлення

інвазійних яєць аскарид кішок, та собак у ґрунті на

території дитячих дошкільних закладів - складає

реальну загрозу зараження.

Основними напрямками захисту від паразитар­

них хвороб є паразитологічний нагляд, санітарно-

гігієнічні заходи, ветеринарно-санітарний нагляд.

санітарно-просвітницька робота.

Серед методів профілактики визначають:

• Біологічні - найбільш оптимальні, оскільки спря­

мовані на розведення природних ворогів збудників

паразитарних хвороб. Наприклад, риба гамбузія

знищує личинок і лялечок малярійного комара - пе­

реносника збудника малярії. Запровадження телер-

гонів і феромонів передбачає порушення рівноваги

розмноження переносників.

• Імунологічні, знаходяться на стадії розробки.

Запроваджуються щеплення проти лейшманіозу, роз­

робляється вакцина проти малярії тощо. Виявлення іму­

нологічними методами (РІФ, ПЛР та ін.) алергійної

схильності людей до тих чи інших видів паразитів спря­

мовано на запобігання розвитку патологічних станів.

• Екологічні - передбачають всебічне вивчен­

ня й обгрунтування антропогенного впливу на ото­

чуючу природу: безпідставне і необгрунтоване ство­

рення водосховищ, спорудження зрошувальних си­

стем, осушування боліт тощо порушують природну

рівновагу, сприяють поширенню переносників та про­

міжних хазяїв. Ці методи передбачають запобіган­

ня антропогенного забруднення прісноводних водойм.

• Соціальні - спрямовані на дотримання пра­

вил особистої та громадської гігієни: санітарна очи­

стка населених пунктів, видалення та знезаражу­

вання нечистот. Запобігання повсюдної неконтро-

льованої реалізації тваринницької продукції без на­

лежної експертизи, відповідних умов та ін.

Отже, моніторинг паразитарних хвороб, заходи

щодо охорони навколишньго середовища і здоров'я

населення мають бути покладені в основу профілак­

тики захворювань у медичній паразитології.