1. Залежно від кількості ймовірних хазяїнів:

• евриксенні (від грец. ωύρύώ - широкий) - ті,

що мають широке коло хазяїнів (іксодові кліщі, комарі);

• моноксенні (від грец. μόνος - один, єдиний) -

ті, що паразитують на хазяїні певного виду (криво-

головка, неозброєний ціп'як - у кишківнику люди­

ни; головна воша - на тілі людини);

• стеноксенні (від грец. στενός - вузький і

ξενία) - ті, що мають певний вид хазяїна, але мо­

жуть паразитувати й на інших (коростяний кліщ

людини й коня); серед них є звичайні - такі, що трап­

ляються у певного хазяїна (собача блоха - у соба­

ки, людська блоха - в людини), і випадкові - ті, що

випадково потрапляють до невластивого їм хазяї­

на; наприклад, при проковтненні блохи, зараженої пи-

стицеркоїдами, людина може стати хазяїном соба­

чого ціп'яка - паразита собак і котів;

• гетероксенні (від грец. έτερος - інакший,

інший) -ті, що проходять складні цикли розвитку за

рахунок декількох хазяїнів. Так, собачий кліщ про­

ходить три стадії розвитку: личинка, німфа, імаго -

і на кожній стадії має свого хазяїна.

2. Залежно від терміну паразитування:

• тимчасові - такі, що живуть поза організмом

хазяїна і нападають на нього лише для живлення

кров'ю (кліщі, блохи, комарі, москіти) тривалістю

від півхвилини до кількох діб;

• постійні - живуть в організмі хазяїна чи на

його покривах на всіх стадіях розвитку.

3. Залежно від місця локалізації:

• ектопаразити (від грец. έκτας - поза, зовні):

• зовнішні - живуть на зовнішніх покривах ха­

зяїна (воші, блохи, комарі);

• шкірні - живуть у товщі шкірного покриву, а

почасти і на його поверхні (коростяний свербун);

• порожнинні - живуть у порожнинах, що спо­

лучаються із зовнішнім середовищем - у зов­

нішньому слуховому ході, в порожнині носа

(личинки вольфартової мухи).

• ендопаразити (від грец. ένδον - всередині):

• порожнинні - живуть у порожнинах тіла

внутрішніх органів (аскарида, гострик);

• тканинні - у м'язовій, нервовій тканинах

(трихінела);

• внутрішньокчітинні (споровики, джгутикові).

4 Для більшості паразитів характерними є складні

цикли розвитку, пов'язані зі зміною хазяїна. Залежно

від своєї ролі в життєвому циклі паразита хазяїн буває:

• остаточним, або дефінітивним (від лат.

defenitivus - остаточний, визначений), де паразит

досягає статевої зрілості і розмножується стате­

вим шляхом;

• проміжним, де відбувається розвиток личи­

нок, безстатеве чи партеногенетичне розмноження

паразита;

• додатковим (якщо проміжних більше, ніж один);

• резервуарним, що не є обов'язковим, але

може накопичувати личинки паразита в інвазійно­

му стані й сприяти передаванню до остаточного

хазяїна. Так, хижі риби можуть накопичувати в собі

личинки стьожака широкого - плероцеркоїдів, по-

їдаючи іншу, заражену ними рибу, яка є проміжним

хазяїном цього гельмінта. Від хижих риб може за­

ражатися остаточний хазяїн, включаючи людину У

резервуарному хазяїні ніякого розвитку паразита не

відбувається;

• облігатним - без якого цикл розвитку пара­

зита неможливий;

• факультативним - який є не обов'язковим

у циклі розвитку паразита.

Джерелом інвазії називають організм, який ви­

діляє в навколишнє середовище паразитів на різних

стадіях їхнього розвитку, якими можуть заразитися

інші організми.

Зміна хазяїна сприяє розмноженню, розселенню

і поширенню паразитів.

Якщо передачу збудника від одного хазяїна до іншого

здійснює переносник (кровосисні членистоногі - кліщі,

комахи), захворювання зветься трансмісійним. Пе­

реносників поділяють на специфічних та механічних.

Специфічні переносники - це ті членистоногі, в

організмі яких паразит проходить певні стадії розвит­

ку, тому їх ще звуть біологічними (малярійний комар -

специфічний переносник малярійного плазмодія).

Механічні переносники - членистоногі, в

організмі яких не відбувається розвитку паразита.

Так, у кишківнику хатньої мухи, на її лапках, волос­

ках можуть знаходитися збудники інфекційних за­

хворювань, цисти найпростіших, яйця гельмінтів.

Деякі з переносників можуть відігравати роль при­

родних резервуарів. Так, блоха може зберігати в своє­

му організмі збудника чуми від 27 діб (при темпера­

турі 37 °С) до 358 діб (при температурі 0-5 °С).

Аутоінвазія - це повторне самозараження ха­

зяїна паразитом, який уже паразитує в організмі.

Наприклад, при ентеробіозі недотримання дітьми

правил особистої гігієни може спричинити повтор­

не самозараження гостриком. Це сприяє тривало-

му перебігу хвороби.

Реінвазія - це коли людина повторно заражаєть­

ся тим же паразитом, але після видужання.