
- •1 Паразитизм широко розповсюджений у природі
- •1) Медична протозоологія - вивчає паразитів
- •2) Медична гельмінтологія - вивчає паразитів
- •3) Медична арахноентомологія - вивчає тва
- •2 Трансмісійними називаються захворювання,
- •3 Паразити - це такі організми, які використовують
- •1. Залежно від кількості ймовірних хазяїнів:
- •2. Залежно від терміну паразитування:
- •3. Залежно від місця локалізації:
- •4 Для більшості паразитів характерними є складні
- •5 Євгену Никаноровичу Павловському (рис. 3.17)
- •6 Численність видів збудників паразитарних хво
- •7 Найпростіші (Protozoa) - одноклітинні тваринні
- •8 Лямблія (Lamblia intestinalis) - збудник лямбліозу.
- •9 В організмі людини існують три види трихомонад:
- •Vaginalis) - у сечостатевих шляхах чоловіків і жінок.
- •4 Вільних джгутики й ундулююча мембрана, що до
- •5 См і більше. Характерні об'ємні серозно-гнійні ви
- •4 Міс. Від початку хвороби (до 6 міс). Зазвичай після
- •40° Південної широти (Бразилія, Аргентина, Пара
- •6.5 Мкм, кругле ядро і маленький овальний кінето-
- •10 Днів, можуть бути набряки стоп, стегон, облич
- •5 Разів на добу з домішками слизу, рідше з кров'ю.
- •0,7 Мкм, округлий або овальний, з ексцентрично роз
- •40 Хв. У місце первинної локалізації - клітини печін
- •72 Год (через 2 дні). При тропічній малярії синхрон
- •14 Годин. Після декількох нападів збільшуються і
- •12 Мм. На передньому кінці тіла знаходиться неве
- •2 Парагоніми; розвиток легеневих абсцесів; токсич
- •20 М), складається із 1000-2000 члеників (рис. 3.81).
- •30 Х 12 мм, довжина членика перевищує ширину
- •20 М. Тіло складається із голівки (сколекса), шийки
2 Трансмісійними називаються захворювання,
збудники яких передаються переносниками (напри
клад, збудник малярії - малярійний плазмодій - пе
редається людині малярійним комаром Anopheles)
(рис. 3.194 на стор. 574). Трансмісійні хвороби,
збудники яких передаються лише специфічними пе
реносниками, звуться облігатно-трансмісійними
(малярія). Якщо збудники передаються не лише че
рез переносників, але й іншими шляхами, то хворо
би мають назву факультативно-трансмісійних.
Наприклад, збудники туляремії, можуть проникати
в організм людини як через переносників (кліщі,
двокрилі), так і через заражену воду чи їжу, а також
при знятті шкурки з хворого гризуна.
Для цілої низки трансмісійних хвороб властиве
те, що джерела захворювання (вогнища, або осе
редки) існують у природі без участі людини. По
трапивши до них, людина може захворіти. Такі осе
редки звуться природними, а відповідні хвороби -
та місце ЛЮДИНИ в ньому
природно-осередковими. Компонентами природ
ного осередку обов'язково є збудник, специфічніш
переносник збудника і тварини-резервуари збудни
ка (живителі). Якщо збудники циркулюють лише
серед диких тварин, осередок зветься первинним.
Потрапивши в такий осередок, людина зазнає на
паду голодних заражених переносників і стає інва-
зованою. Повертаючись до свого житла, де є спе
цифічні переносники і тварини-живителі, людина (чи
свійська тварина) може дати початок так званому
антропургічному осередку. Крім свійських тварин,
птахів, існування таких осередків можуть підтри
мувати ще й синантропні гризуни.
Якщо заражена людина потрапляє в райони, де
збудника немає, але є придатні для нього кліматичні
умови, тварини-живителі, специфічні переносники,
то може виникати вторинний природний осередок.
Переносники у природі активні лише в теплий
період року, тому природно-осередкові хвороби ма
ють сезонний характер. Природний осередок пе
ребуває у так званому валентному стані, тобто збе
рігається здатність заразитися людині або тварині.
Антропонози - це хвороби, збудники яких вра
жають тільки людину. Біологічним хазяїном і дже
релом збудників цих хвороб є людина.
Зоонози - це хвороби, збудники яких вражають
організм тварини і людини. При цьому джерелом
збудників хвороби є свійські й дикі тварини.
3 Паразити - це такі організми, які використовують
організми іншого виду (хазяїна) як джерело харчування
і середовище існування, завдаючи їм шкоди; при цьо
му паразит не вбиває свого хазяїна одразу, на відміну
від того, як це робить хижак зі своєю жертвою.
Не завжди паразитизм є єдиною формою існу
вання організму, тому його поділяють на факуль
тативний і облігатний.
Факультативний (від лат. facultatis - можливість)
характерний для тих організмів, які звичайно вільно
живуть у природі, але, випадково потрапляють до
організму іншого виду (хазяїна) і ведуть паразитичне
існування (деякі круглі черви, хижі п'явки).
Облігатний (від лат. obligatus - обов'язковий) -
характерний для тих організмів, що не здатні вільно жити
у природі. Для них паразитизм - умова існування.
Від справжніх паразитів слід відрізняти псевдо-
паразитів та омеопаразитів.
Псевдопаразити (від грец. ψεύδος - омана, ви
гадка) - це вільноживучі організми, які в разі ви
падкового проникнення до іншого організму деякий
час там перебувають, іноді викликають кишкові роз
лади (тирогліфоїдні кліщі - шкідники зерна, сиру;
личинки мух). Серед них є:
• справжні, що дійсно перебувають в іншому
організмі, виводяться з його фекаліями, де їх мож
на знайти (личинки хатньої мухи);
• несправжні (удавані), що можуть випадко
во потрапити у фекалії, принесені, наприклад, на
аналіз (мухи можуть відкласти на них яйця, а з них
швидко вилуплюються личинки).
Омеопаразити (від грец. όμοιος - подібний) - це
подібні до паразитів утвори (згортки слизу з кишків-
ника), які можуть нагадувати, наприклад, аскариду.
Буває, що паразити випадково потрапляють не
до свого звичайного хазяїна, а до іншого, і продов
жують в ньому жити; таких паразитів звуть ксено-
паразитами (від грец. ξενία - чужий), тобто чу-
жопаразитами. Наприклад, аскариди деяких м'я
соїдних тварин можуть паразитувати й у людини.
Класифікація паразитів: