
- •1 Паразитизм широко розповсюджений у природі
- •1) Медична протозоологія - вивчає паразитів
- •2) Медична гельмінтологія - вивчає паразитів
- •3) Медична арахноентомологія - вивчає тва
- •2 Трансмісійними називаються захворювання,
- •3 Паразити - це такі організми, які використовують
- •1. Залежно від кількості ймовірних хазяїнів:
- •2. Залежно від терміну паразитування:
- •3. Залежно від місця локалізації:
- •4 Для більшості паразитів характерними є складні
- •5 Євгену Никаноровичу Павловському (рис. 3.17)
- •6 Численність видів збудників паразитарних хво
- •7 Найпростіші (Protozoa) - одноклітинні тваринні
- •8 Лямблія (Lamblia intestinalis) - збудник лямбліозу.
- •9 В організмі людини існують три види трихомонад:
- •Vaginalis) - у сечостатевих шляхах чоловіків і жінок.
- •4 Вільних джгутики й ундулююча мембрана, що до
- •5 См і більше. Характерні об'ємні серозно-гнійні ви
- •4 Міс. Від початку хвороби (до 6 міс). Зазвичай після
- •40° Південної широти (Бразилія, Аргентина, Пара
- •6.5 Мкм, кругле ядро і маленький овальний кінето-
- •10 Днів, можуть бути набряки стоп, стегон, облич
- •5 Разів на добу з домішками слизу, рідше з кров'ю.
- •0,7 Мкм, округлий або овальний, з ексцентрично роз
- •40 Хв. У місце первинної локалізації - клітини печін
- •72 Год (через 2 дні). При тропічній малярії синхрон
- •14 Годин. Після декількох нападів збільшуються і
- •12 Мм. На передньому кінці тіла знаходиться неве
- •2 Парагоніми; розвиток легеневих абсцесів; токсич
- •20 М), складається із 1000-2000 члеників (рис. 3.81).
- •30 Х 12 мм, довжина членика перевищує ширину
- •20 М. Тіло складається із голівки (сколекса), шийки
2 Парагоніми; розвиток легеневих абсцесів; токсич
но-алергічна дія.
Клініка. У гострій стадії хвороби переважають
токсично-алергічні прояви. Можуть розвинутися за
пальні процеси очеревини, стінки кишківника, тка
нини печінки, осередкова пневмонія, плеврит. Гос
тра стадія триває 1,5-3 міс, надалі хвороба перехо
дить у хронічну стадію.
Хронічний легеневий парагонімоз клінічно нага
дує туберкульоз. При загостреннях температура тіла
Патогенна дія, клініка, діагностика, лікуван
ня і профілактика хвороби такі ж, як при опістор-
хозі, внаслідок однакової локалізації в тілі хазяїна і
схожого життєвого циклу.
підвищується до 38-39 °С, задуха, біль в грудях,
кашель, харкотиння з домішками крові, у легенях
вислуховуються сухі і вологі хрипи. Пізніше розви
ваються легеневі абсцеси.
З позалегеневих локалізацій часто зустрічаєть-
ся парагонімоз мозку, що проявляється запаленням
мозкових оболонок і тканини мозку, епілепсією.
Діагностика. Клінічна: ґрунтується на епіде
міологічному анамнезі, виражених алергічних проявах,
ураженні легень.
Лабораторна: овоскопія харкотиння або фекалій
(яйця потрапляють у кишківник при заковтуванні хар
котиння) через 1,5-2 місяці після зараження; серо
логічні реакції РЗК, РПГА на ранніх стадіях хвороби.
Лікування. Застосовують антипаразитарні пре
парати.
Профілактика. Особиста: не вживати в їжу
сирих раків і крабів, не пити сиру воду в осередках
хвороби. Громадська: виявлення і лікування хво
рих, захист водойм від фекального забруднення, са
нітарно-просвітня робота.
20
Сисун ланцетоподібний
(Dicrocoelium lanceatum)
Сисун ланцетоподібний {Dicrocoelium lan
ceatum) - збудник дикроцеліозу.
Географічне поширення: повсюдне.
Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.62)
довжиною 5-12 мм, тіло спереду рівномірно звуже
не, задній кінець заокруглений. Два часточкові сім'я
ники знаходяться в передній третині тіла. Яєчник
розташований за заднім сім'яником, матка - у
задній частині тіла. Жовтівники - з боків у середній
частині тіла.
Яйця (рис. 3.63) коричневого забарвлення, роз
міром 38-45 мкм, асиметричні. Кришечка зрілого
яйця слабко помітна, розташована на гострішому
полюсі. Всередині зрілого яйця знаходиться заро
док з двома круглими клітинами.
Життєвий цикл (рис. 3.64).
Остаточний хазяїн - травоїдні тварини: вели
ка і мала рогата худоба, свині. У людини описані
поодинокі випадки хвороби.
Проміжний хазяїн: перший - наземні молюски
(Неlісеllа, Zebrina та ін.), другий - мурахи.
Інвазійна стадія - метацеркарій. Людина за
ажається при випадковому проковтуванні мурах з
ягодами, овочами.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрі-
шньопечінкові жовчні протоки.
Яйця дикроцелія виділяються з фекаліями хво
рого в навколишнє середовище. Всередині яйця
знаходиться розвинутий мірацидій, що вивільняєть-
ся у тілі наземного молюска. У печінці молюска
(впродовж 4,5 міс. - 1 року) розвиваються споро-
Рис. 3.63
Сисун ланцетоподібний, яйце.
цисти і церкарії. Стадія редії відсутня. Церкарії
мігрують у порожнину легень і викидаються на
зовні у вигляді слизуватих грудочок. Грудочки про
ковтують мурахи, у м'язах і жировому тілі яких
розвиваються метацеркарії. Характерне заціпені
ння уражених мурах при зниженні температури до
11-12 °С, що полегшує їх проковтування остаточ
ним хазяїном з травою.
Патогенна дія і клініка дикроцеліозу подібні до
опісторхозу, однак виражені слабше.
Діагностика. Клінічна: ґрунтується на поєднанні
симптомів холециститу з алергічними проявами.
Лабораторна: виявлення яєць у дуоденально
му вмісті і фекаліях, як і при фасціольозі, можливе
виявлення "транзитних" яєць; серологічні реакції.
Лікування. Розроблено недостатньо. Рекомен
дується празиквантел.
Профілактика. Особиста: мити овочі і фрукти
перед вживанням. Громадська: ветеринарний кон
троль за тваринами.
Сисун китайський (Clonorchis sinensis) - збуд
ник клонорхозу.
Географічне поширення: Китай, Японія,
Північна Корея, В'єтнам, Далекий Схід.
Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.65)
завдовжки 10-25 мм (розміри змінюються залеж
но від віку і кількості паразитів у хазяїна). Передній
кінець звужений, задній-заокруглений. Ротовий при
сосок значно більший, ніж черевний. Матка і жов-
тівники займають середину тіла, за ними розміщені
яєчник і великий сім'яприймач. Два гіллястих сім'я
ники розташовані у задній частині тіла.
дрібні (26-30 X 15 мкм), жов
то-коричневого кольору Кришечка знаходиться на
звуженому полюсі яйця і має вигляд лінзи. Добре
виражені бічні виступи оболонки перед кришечкою,
на протилежному полюсі яйця є горбок.
Життєвий цикл (рис. 3.67): клонорх - біо-
гельмінт.
Остаточний хазяїн - люди, собаки, кішки, па
цюки, багато хутрових звірів.
Проміжний хазяїн: перший — молюск Bithynia,
другий - риба з родини коропових.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрі-
шньопечінкові жовчні протоки і протоки підшлунко
вої залози.
Життєвий цикл нагадує життєвий цикл опістор-
ха. У зовнішнє середовище з фекаліями виділяють
ся яйця з розвинутим мірацидієм. Яйця потрапля
ють у воду, де заковтуються молюском. У тілі мо
люска мірацидії вивільняються, проходять стадії
спороцисти, редії, церкарія. Церкарій виходить з тіла
молюска й активно проникає в тіло риби. У м'язах
і підшкірній клітковині, частіше біля хвостового
плавця, утворюються метацеркарії, які за 4-5 тижнів
стають інвазійними.
Людина заражається, з'ївши погано термічно
оброблену рибу.
Інвазійна стадія - метацеркарій. У дванадця
типалій кишці утворюються молоді трематоди, які
мігрують у жовчні протоки і досягають статевої
зрілості за 3^ тижні. Тривалість життя в організму
людини - до 30 років.
Патогенна дія, клініка, діагностика, лікуван
ня і профілактика хвороби такі ж, як при опістор-
хозі, внаслідок однакової локалізації в тілі хазяїна і
схожого життєвого циклу.
21
Озброєний (свинячий) ціп'як (Taenia solium) -
збудник теніозу.
Географічне поширення: повсюдно. Частота
захворювання більша в Південній і Східній Африці,
Південній і Центральній Америці, на території СНД.
Морфологія. Статевозріла особина близько
2-3 м довжиною, має до 1000 члеників. Сколекс
округлий, 1-2 мм у діаметрі, має 4 присоски і хобо
ток з подвійним віночком гачків (рис. 3.84). На ско-
лексі розміщені залози, секрет яких полегшує при
кріплення до слизової оболонки кишківника хазяїна
Особливість гермафродитних члеників - трило
патевий яєчник (дві основні частки й одна дрібна
додаткова частка).
Зрілі членики прямокутної форми, розміром 12-
15 х 6-7 мм, довжина членика перевищує ширину
(2:1). Містить розгалужену матку, що має вигляд
стовбура, від якого з кожного боку відходять 7-12 пар
бічних гілок (рис. 3.84). Матка закритого типу (поз
бавлена вивідного отвору), кожний членик містить
30000-50000 яєць.
Яйця (рис. 3.85) за будовою подібні до яєць не
озброєного ціп'яка.
Фіна типу цистицерк {Cysticercus cellulosae) має
вигляд прозорого пухирця розміром з рисову зерни
ну (17-20 χ 7-10 мм), молочно-білого кольору. За
повнена рідиною з високим вмістом альбуміну і со-
лей. Всередину пухирця завернутий сколекс, що
просвічує у вигляді білої крапки.
Життєвий цикл (рис. 3.86): озброєний ціп'як -
біогельмінт.
Остаточний хазяїн - тільки людина.
Локалізація статевозрілої особини: тонка кишка.
Проміжний хазяїн - домашні і дикі свині, рідше
собаки, кішки, мавпи. Проміжним хазяїном може
також бути людина, у якої розвивається цистицеркоз.
З фекаліями хворого в зовнішнє середовище па
сивно виділяються 5-6 зрілих члеників, що відірва
лися від стробіли.
Свині заражаються, поідаючи фекалії хворого або
зараженого яйцями ціп'яка. У травному тракті про
міжного хазяїна онкосфери вивільняються і за допо
могою гачків проникають у кровоносні судини кишко
вої стінки. З кров'ю вони заносяться в міжм'язову
сполучну тканину, де через 2-2,5 міс. формуються ци-
стиперки. В організмі свині цистицерки зберігаються
живими до 2-х років, а пізніше гинуть і звапнюються.
Людина заражається теніозом, з'ївши погано
термічно оброблену фінозну свинину.
Інвазійна стадія - цистицерк. У кишківнику під
дією травних ферментів сколекс вивертається, при
кріплюється до його стінки і починається ріст стро
біли. Через 2,5-3 міс. після зараження паразит дося
гає статевої зрілості. Тривалість життя - до 25 років.
Теніоз може ускладнюватися цистицеркозом, при
якому людина є проміжним хазяїном свинячого ціп'я
ка. Інвазійна стадія в такому випадку - яйце. По
трапляє в організм людини при випадковому заков
туванні яєць із брудних рук, із зараженою водою і
їжею або при потраплянні зрілих члеників у шлунок
під час блювоти. Онкосфери, що звільнилися під
дією ферментів, проникають у кров і розносяться
по тілу, потрапляють в очі, головний мозок, серце
вий м'яз, де через 2-А міс. перетворюються в цис-
тицерки (рис. 3.87).
Патогенна дія: подібна до теніаринхозу.
Клініка. Здебільшого хвороба перебігає безсимп-
томно, проявляється тільки виділенням члеників з
фекаліями. В інших випадках пацієнтів турбує го
ловний біль, слабкість, зниження або підвищення
апетиту, голодні болі в животі, нудота, блювота, про
нос, що змінюється запором. Дуже рідко спостері
гається механічна кишкова непрохідність.
Клінічні прояви цистицеркозу дуже різноманітні і
залежать від локалізації цистицерків. Цистицеркоз
м'язів і підшкірної клітковини зазвичай проходить
непоміченим. Цистицеркоз мозку може виявляти
ся: епілептичними нападами, підвищенням внутрі
шньочерепного тиску та ін. Цистицеркоз очей при
зводить до зниження гостроти зору, а в тяжких ви
падках - до сліпоти та атрофії ока. Цистицеркоз сер
ця проявляється порушенням серцевого ритму.
кати нудоту і блювоту, що може призвести до уск
ладнення - цистицеркозу.
Профілактика. Особиста: дотримання правил
особистої гігієни, ретельна термічна обробка сви
нини. Громадська: контроль свинини на ринках і
бойнях перед продажем, попередження фекально
го забруднення навколишнього середовища, санітар
но-просвітня робота.
22
• Неозброєний (бичачий) ціп'як (Taeniarhynchus
saginatus) - збудник теніаринхозу.
Географічне поширення: зустрічається по
всюдно. Частота захворювання переважає в Цент-
ральній Європі, на території колишнього Радянсько
го Союзу, на півночі Африки, Південній Америці.
Морфологія. Статевозріла особина близько
5-6 метрів довжиною (може досягати довжини 12-