2 Парагоніми; розвиток легеневих абсцесів; токсич­

но-алергічна дія.

Клініка. У гострій стадії хвороби переважають

токсично-алергічні прояви. Можуть розвинутися за­

пальні процеси очеревини, стінки кишківника, тка­

нини печінки, осередкова пневмонія, плеврит. Гос­

тра стадія триває 1,5-3 міс, надалі хвороба перехо­

дить у хронічну стадію.

Хронічний легеневий парагонімоз клінічно нага­

дує туберкульоз. При загостреннях температура тіла

Патогенна дія, клініка, діагностика, лікуван­

ня і профілактика хвороби такі ж, як при опістор-

хозі, внаслідок однакової локалізації в тілі хазяїна і

схожого життєвого циклу.

підвищується до 38-39 °С, задуха, біль в грудях,

кашель, харкотиння з домішками крові, у легенях

вислуховуються сухі і вологі хрипи. Пізніше розви­

ваються легеневі абсцеси.

З позалегеневих локалізацій часто зустрічаєть-

ся парагонімоз мозку, що проявляється запаленням

мозкових оболонок і тканини мозку, епілепсією.

Діагностика. Клінічна: ґрунтується на епіде­

міологічному анамнезі, виражених алергічних проявах,

ураженні легень.

Лабораторна: овоскопія харкотиння або фекалій

(яйця потрапляють у кишківник при заковтуванні хар­

котиння) через 1,5-2 місяці після зараження; серо­

логічні реакції РЗК, РПГА на ранніх стадіях хвороби.

Лікування. Застосовують антипаразитарні пре­

парати.

Профілактика. Особиста: не вживати в їжу

сирих раків і крабів, не пити сиру воду в осередках

хвороби. Громадська: виявлення і лікування хво­

рих, захист водойм від фекального забруднення, са­

нітарно-просвітня робота.

20

Сисун ланцетоподібний

(Dicrocoelium lanceatum)

Сисун ланцетоподібний {Dicrocoelium lan­

ceatum) - збудник дикроцеліозу.

Географічне поширення: повсюдне.

Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.62)

довжиною 5-12 мм, тіло спереду рівномірно звуже­

не, задній кінець заокруглений. Два часточкові сім'я­

ники знаходяться в передній третині тіла. Яєчник

розташований за заднім сім'яником, матка - у

задній частині тіла. Жовтівники - з боків у середній

частині тіла.

Яйця (рис. 3.63) коричневого забарвлення, роз­

міром 38-45 мкм, асиметричні. Кришечка зрілого

яйця слабко помітна, розташована на гострішому

полюсі. Всередині зрілого яйця знаходиться заро­

док з двома круглими клітинами.

Життєвий цикл (рис. 3.64).

Остаточний хазяїн - травоїдні тварини: вели­

ка і мала рогата худоба, свині. У людини описані

поодинокі випадки хвороби.

Проміжний хазяїн: перший - наземні молюски

(Неlісеllа, Zebrina та ін.), другий - мурахи.

Інвазійна стадія - метацеркарій. Людина за­

­ажається при випадковому проковтуванні мурах з

ягодами, овочами.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрі-

шньопечінкові жовчні протоки.

Яйця дикроцелія виділяються з фекаліями хво­

рого в навколишнє середовище. Всередині яйця

знаходиться розвинутий мірацидій, що вивільняєть-

ся у тілі наземного молюска. У печінці молюска

(впродовж 4,5 міс. - 1 року) розвиваються споро-

Рис. 3.63

Сисун ланцетоподібний, яйце.

цисти і церкарії. Стадія редії відсутня. Церкарії

мігрують у порожнину легень і викидаються на­

зовні у вигляді слизуватих грудочок. Грудочки про­

ковтують мурахи, у м'язах і жировому тілі яких

розвиваються метацеркарії. Характерне заціпені­

ння уражених мурах при зниженні температури до

11-12 °С, що полегшує їх проковтування остаточ­

ним хазяїном з травою.

Патогенна дія і клініка дикроцеліозу подібні до

опісторхозу, однак виражені слабше.

Діагностика. Клінічна: ґрунтується на поєднанні

симптомів холециститу з алергічними проявами.

Лабораторна: виявлення яєць у дуоденально­

му вмісті і фекаліях, як і при фасціольозі, можливе

виявлення "транзитних" яєць; серологічні реакції.

Лікування. Розроблено недостатньо. Рекомен­

дується празиквантел.

Профілактика. Особиста: мити овочі і фрукти

перед вживанням. Громадська: ветеринарний кон­

троль за тваринами.

Сисун китайський (Clonorchis sinensis) - збуд­

ник клонорхозу.

Географічне поширення: Китай, Японія,

Північна Корея, В'єтнам, Далекий Схід.

Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.65)

завдовжки 10-25 мм (розміри змінюються залеж­

но від віку і кількості паразитів у хазяїна). Передній

кінець звужений, задній-заокруглений. Ротовий при­

сосок значно більший, ніж черевний. Матка і жов-

тівники займають середину тіла, за ними розміщені

яєчник і великий сім'яприймач. Два гіллястих сім'я­

ники розташовані у задній частині тіла.

дрібні (26-30 X 15 мкм), жов­

то-коричневого кольору Кришечка знаходиться на

звуженому полюсі яйця і має вигляд лінзи. Добре

виражені бічні виступи оболонки перед кришечкою,

на протилежному полюсі яйця є горбок.

Життєвий цикл (рис. 3.67): клонорх - біо-

гельмінт.

Остаточний хазяїн - люди, собаки, кішки, па­

цюки, багато хутрових звірів.

Проміжний хазяїн: перший — молюск Bithynia,

другий - риба з родини коропових.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрі-

шньопечінкові жовчні протоки і протоки підшлунко­

вої залози.

Життєвий цикл нагадує життєвий цикл опістор-

ха. У зовнішнє середовище з фекаліями виділяють­

ся яйця з розвинутим мірацидієм. Яйця потрапля­

ють у воду, де заковтуються молюском. У тілі мо­

люска мірацидії вивільняються, проходять стадії

спороцисти, редії, церкарія. Церкарій виходить з тіла

молюска й активно проникає в тіло риби. У м'язах

і підшкірній клітковині, частіше біля хвостового

плавця, утворюються метацеркарії, які за 4-5 тижнів

стають інвазійними.

Людина заражається, з'ївши погано термічно

оброблену рибу.

Інвазійна стадія - метацеркарій. У дванадця­

типалій кишці утворюються молоді трематоди, які

мігрують у жовчні протоки і досягають статевої

зрілості за 3^ тижні. Тривалість життя в організму

людини - до 30 років.

Патогенна дія, клініка, діагностика, лікуван­

ня і профілактика хвороби такі ж, як при опістор-

хозі, внаслідок однакової локалізації в тілі хазяїна і

схожого життєвого циклу.

21

Озброєний (свинячий) ціп'як (Taenia solium) -

збудник теніозу.

Географічне поширення: повсюдно. Частота

захворювання більша в Південній і Східній Африці,

Південній і Центральній Америці, на території СНД.

Морфологія. Статевозріла особина близько

2-3 м довжиною, має до 1000 члеників. Сколекс

округлий, 1-2 мм у діаметрі, має 4 присоски і хобо­

ток з подвійним віночком гачків (рис. 3.84). На ско-

лексі розміщені залози, секрет яких полегшує при­

кріплення до слизової оболонки кишківника хазяїна

Особливість гермафродитних члеників - трило­

патевий яєчник (дві основні частки й одна дрібна

додаткова частка).

Зрілі членики прямокутної форми, розміром 12-

15 х 6-7 мм, довжина членика перевищує ширину

(2:1). Містить розгалужену матку, що має вигляд

стовбура, від якого з кожного боку відходять 7-12 пар

бічних гілок (рис. 3.84). Матка закритого типу (поз­

бавлена вивідного отвору), кожний членик містить

30000-50000 яєць.

Яйця (рис. 3.85) за будовою подібні до яєць не­

озброєного ціп'яка.

Фіна типу цистицерк {Cysticercus cellulosae) має

вигляд прозорого пухирця розміром з рисову зерни­

ну (17-20 χ 7-10 мм), молочно-білого кольору. За­

повнена рідиною з високим вмістом альбуміну і со-

лей. Всередину пухирця завернутий сколекс, що

просвічує у вигляді білої крапки.

Життєвий цикл (рис. 3.86): озброєний ціп'як -

біогельмінт.

Остаточний хазяїн - тільки людина.

Локалізація статевозрілої особини: тонка кишка.

Проміжний хазяїн - домашні і дикі свині, рідше

собаки, кішки, мавпи. Проміжним хазяїном може

також бути людина, у якої розвивається цистицеркоз.

З фекаліями хворого в зовнішнє середовище па­

сивно виділяються 5-6 зрілих члеників, що відірва­

лися від стробіли.

Свині заражаються, поідаючи фекалії хворого або

зараженого яйцями ціп'яка. У травному тракті про­

міжного хазяїна онкосфери вивільняються і за допо­

могою гачків проникають у кровоносні судини кишко­

вої стінки. З кров'ю вони заносяться в міжм'язову

сполучну тканину, де через 2-2,5 міс. формуються ци-

стиперки. В організмі свині цистицерки зберігаються

живими до 2-х років, а пізніше гинуть і звапнюються.

Людина заражається теніозом, з'ївши погано

термічно оброблену фінозну свинину.

Інвазійна стадія - цистицерк. У кишківнику під

дією травних ферментів сколекс вивертається, при­

кріплюється до його стінки і починається ріст стро­

біли. Через 2,5-3 міс. після зараження паразит дося­

гає статевої зрілості. Тривалість життя - до 25 років.

Теніоз може ускладнюватися цистицеркозом, при

якому людина є проміжним хазяїном свинячого ціп'я­

ка. Інвазійна стадія в такому випадку - яйце. По­

трапляє в організм людини при випадковому заков­

туванні яєць із брудних рук, із зараженою водою і

їжею або при потраплянні зрілих члеників у шлунок

під час блювоти. Онкосфери, що звільнилися під

дією ферментів, проникають у кров і розносяться

по тілу, потрапляють в очі, головний мозок, серце­

вий м'яз, де через 2-А міс. перетворюються в цис-

тицерки (рис. 3.87).

Патогенна дія: подібна до теніаринхозу.

Клініка. Здебільшого хвороба перебігає безсимп-

томно, проявляється тільки виділенням члеників з

фекаліями. В інших випадках пацієнтів турбує го­

ловний біль, слабкість, зниження або підвищення

апетиту, голодні болі в животі, нудота, блювота, про­

нос, що змінюється запором. Дуже рідко спостері­

гається механічна кишкова непрохідність.

Клінічні прояви цистицеркозу дуже різноманітні і

залежать від локалізації цистицерків. Цистицеркоз

м'язів і підшкірної клітковини зазвичай проходить

непоміченим. Цистицеркоз мозку може виявляти­

ся: епілептичними нападами, підвищенням внутрі­

шньочерепного тиску та ін. Цистицеркоз очей при­

зводить до зниження гостроти зору, а в тяжких ви­

падках - до сліпоти та атрофії ока. Цистицеркоз сер

ця проявляється порушенням серцевого ритму.

кати нудоту і блювоту, що може призвести до уск­

ладнення - цистицеркозу.

Профілактика. Особиста: дотримання правил

особистої гігієни, ретельна термічна обробка сви­

нини. Громадська: контроль свинини на ринках і

бойнях перед продажем, попередження фекально­

го забруднення навколишнього середовища, санітар­

но-просвітня робота.

22

• Неозброєний (бичачий) ціп'як (Taeniarhynchus

saginatus) - збудник теніаринхозу.

Географічне поширення: зустрічається по­

всюдно. Частота захворювання переважає в Цент-

ральній Європі, на території колишнього Радянсько­

го Союзу, на півночі Африки, Південній Америці.

Морфологія. Статевозріла особина близько

5-6 метрів довжиною (може досягати довжини 12-