1 Паразитизм широко розповсюджений у природі

(бактерії, віруси, гриби, багато безхребетних). Особ­

ливо багато видів паразитів серед типів най­

простіших, плоских і круглих червів.

Паразитологія (від грец. παράσιτος - дармоїд,

паразит і λόγος - наука) - наука про біологію та

екологію паразитів, їх взаємини з хазяями і навко­

лишнім середовищем, викликані хвороби і заходи

боротьби з ними в людини, тварин і рослин. Вона

вивчає морфологію, фізіологію і функціональні при­

стосування у процесі формування паразитизму як

явища, причини й механізми розвитку багатьох хво­

роб людини, свійських і диких тварин та рослин.

Медична паразитологія розробляє питання біо­

логії і екології паразитів людини, викликаних ними хво­

роб, методи їх діагностики, лікування і профілактики.

Медичну паразитологію поділяють на три розділи:

1) Медична протозоологія - вивчає паразитів

людини, які належать до підцарства одноклітинних

і викликають протозойні захворювання;

2) Медична гельмінтологія - вивчає паразитів

людини, які належать до типів плоских і круглих

червів і викликають гельмінтози;

3) Медична арахноентомологія - вивчає тва­

рин з типу членистоногих, які є переносниками,

природними резервуарами чи збудниками хвороб

людини.

Елементарна паразитарна система включає два

компоненти: організм-паразит і організм-хазяїн. Для

паразита організм хазяїна виконує такі функції:

• місце проживання;

• джерело живлення;

• "захищає" паразита;

• створює умови для розмноження;

• регулює зв'язок між паразитом і середови­

щем проживання хазяїна.

Організм хазяїна для паразита є середовищем

першого порядку, а середовище існування хазяїна -

середовищем другого порядку. Ідея про подвійне

середовище існування паразита належить Є. Н. Пав-

ловському.

Ставлення до паразитизму як біологічного яви­

ща не повинно бути лише негативним, адже відно­

сини в системі "паразит - хазяїн" грунтуються на

певних екологічних закономірностях. Так, паразити

беруть участь у регуляції чисельності в популяціях

хазяїна, інакше вона зросте. Це, у свою чергу, при­

зведе до виснаження харчових ресурсів, порушен­

ня екологічної рівноваги і може нанести збитків са­

мому паразитові.

Різні паразити можуть відігравати також і роль

хазяїнів для більш дрібних паразитів. Йдеться про

явище "надпаразитизму", або "'гіперпаразитиз-

му". Наприклад, у зовнішньому шарі сисунів мо­

жуть паразитувати найпростіші.

Система "паразит - хазяїн" є антагоністичною,

вона приносить користь лише одному з її учасників -

паразитові.

Хвороби людини, зумовлені патогенними най­

простішими, гельмінтами або членистоногими, на­

зиваються інвазійними, на відміну від інфекцій­

них хвороб, які викликають патогенні мікроби,

спірохети, віруси та ін.

Людина, інвазована паразитами, може стати

джерелом зараження не тільки оточуючих, але й

самої себе. Таке явище отримало назву ауто-

інвазії. Повторне зараження людини паразитом,

яким вона раніше інвазувалася і перехворіла, нази­

вається реінвазією.

Джерелом інвазії можуть бути носії паразитів -

хворі тварини, людина. Наприклад, людина, хвора на

аскаридоз, трихоцефальоз, дифілоботріоз або інший

гельмінтоз, постійно виділяє в навколишнє середо­

вище яйця. Люди, які перенесли амебіаз, лямбліоз,

можуть виділяти назовні цисти дизентерійної аме­

би, лямблій і сприяти зараженню оточуючих.

Згідно з уніфікованою номенклатурою інвазійних

хвороб, які позначаються за зоологічною назвою

збудника, до родової назви паразита додається закін­

чення "аз" або "оз" (амеба - амебіаз, лейшманія -

лейшманіоз, трихомонада - трихомоноз тощо).

Знання паразитів людини, їх біології та екології,

вивчення шляхів передачі інвазії, впливу паразитів

на людину, а також чутливості паразитів до різних

чинників - все це необхідно для розробки заходів

боротьби з паразитарними хворобами