Тема 13. Етика і соціальна відповідальність в міжнародних корпораціях.

План.

1. Поняття соціальної відповідальності в міжнародних корпораціях.

2. Аргументи „за" і „проти" соціальної відповідальності бізнесу.

3. Менеджмент, орієнтований на загальні цінності.

4. Етика в міжнародному бізнесі.

5. Ділова етика в міжнародному контексті.

6. Способи підвищення морально-етичних стандартів співробітників. Література: 5) с. 508-517; 7) с. J 85-236..

1. Поняття соціальної відповідальності в міжнародних корпораціях.

Для сучасної етики бізнесу провідними є питання корпоративної соціальної відпо­відальності. Життя і практика бізнесу породжують твердження, що ''хороша етика -хороший бізнес". В протилежному випадку негативна реакція з боку замовників і парт­нерів неминуче веде до. зниження прибутковості компанії, а розтиражована ЗМІ сумні­вна репутація веде до відсутності будь-якої довіри до неї.

Виділяють два діаметрально протилежних підходи до поняття соціальної відповідаль­ності бізнесу. За класичним (економічним) підходом соціальна відповідальність менедж­менту визначається як діяльність, спрямована на максимізацію прибутку компанії. Підхід орієнтований на те, що менеджмент несе відповідальність не тільки за забезпечення при­бутку, але і за захист та підвищення добробуту суспільства, де діє його Організація.

Найбільш активним прихильником класичного підходу вважається економіст Мілтон Фрідман. Відповідно до його теорії, більшість сучасних менеджерів є фахівцями саме в сфе­рі управління, тобто не мають власного бізнесу, а виступають найманими робітниками. Вони повинні нести відповідальність тільки перед акціонерами своїх компаній. їх основне завдання - максимально ефективно сприяти реалізації інтересів акціонерів. Тому, приймаю­чи рішення спрямувати ресурси своїх організацій на захист "соціальних інтересів", мене­джери підривають основи ринкового механізму. Якщо дії управлінського персоналу відпові­дають завданням соціальної відповідальності компанії, вони призводять до зниження при­бутку і дивідендів, втрати несуть акціонери.

Соціально-економічний підхід базується на тому, що підприємства несуть від­повідальність не лише перед своїми акціонерами, вони також відповідають перед ши­рокою громадськістю. В таких умовах "максимізація прибутку не буде основним пріо­ритетом компанії.

Наприклад. Протягом 100 років компанія була базою американської промисловості. Провідний постачальник ізоляційного азбесту для суден і літаків під час Другої світової вій­ни, вона процвітала до кінця 1970-х років, коли багато працівників почали поруїиувати про­ти компанії судові процеси, стверджуючи, що постійний вплив азбесту травмував їх легені і це сприяло розвитку онкологічних захворювань. Виявилося, що матеріали про це не були для керівників компанії несподіваними. Менеджери вищого рівня протягом багатьох десяти­літь знали, що ця речовина стає причиною смертельних хвороб легень, вони просто вирі­шили сховати цю інформацію від своїх працівників. Чим же було викликано таке рішен­ня? Прибутком! На одному із судових засідань адвокат згадав, як ще в середині 1940-х років на закригпій нараді він узяв під сумнів політику компанії, спрямовану на прихову­вання результатів рентгенографічних досліджень здоров'я працівників. Він запитав: "Ви хочете сказати, up дозволите їм працювати доти, поки вони не упадуть намертво?" Від­повідь була: "Так, оскільки завдяки цьому ми заощаджуємо значні кошти". Якийсь час така практика себе виправдувала (в економічному плані), однак, звичайно, довго так про­довжуватися не могло. У 1982 році, щоб захистити себе від тисяч потенційних судових процесів, пов'язаних зі шкідливим впливом азбесту на здоров'я працівників, компанія була змушена оголосити себе банкрутом.

Це яскравий приклад того, до чого може привести "короткозорість" кері­вників вищої ланки, що беруть до уваги лише короткострокову перспективу роз­витку своєї організації. Багато робітників загинули, акціонери втратили величезні суми, а корпорація припинила своє існування.

На думку прихильників соціально-економічної теорії, основним недоліком класич­ного щдходу є його тимчасова обмеженість. Менеджери повинні цікавитися збільшенням прибутку на тривалу перспективу. Для цього необхідно приймати на себе певні соціальні зобов'язання (вони повинні захищати суспільство від забруднення навколишнього середо­вища, дискримінації, облудної реклами і т.д. Більш того, вони зобов'язані відігравати ак­тивну роль в удосконалюванні суспільства, беручи участь у житті свого соціуму і під­тримуючи діяльність благодійних організацій).

2. Аргументи „за" і „проти" соціальної відповідальності бізнесу.

Основні аргументи, що підтверджують доцільність філософії соціальноГ відпові­дальності:

1. Зміна очікувань громадськості. Сучасна суспільна думка орієнтована на те, що t компаній повинні бути не тільки економічні, але і соціальні цілі.

2. Сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи. Фірми, що визнали необхід­ність Соціальної діяльності, прагнуть забезпечити собі довгострокові гарантії забезпе­чення прибутку. Соціальна відповідальність сприяє формуванню сприятливого ділового іміджу організацій.

3. Морально-етичні зобов'язання. Комерційні і виробничі фірми можуть і повинн, нести/іеред суспільством відповідальність, - це відповідає їх власним інтересам.

4. Формування сприятливої репутації в суспільстві. Фірми прагнуть поліпшити свок репутацію для того, щоб збільшувати обсяги продажів, мати можливість наймати ква­ліфікованих працівників, одержувати доступ до державного фінансування.

5. Поліпшення зовнішнього середовища. Участь фірм у соціальних заходах сприяє рі шенню багатьох серйозних проблем суспільства - підвищує якість життя у своєму міст' що сприяє залученню кваліфікованих і морально відповідальних працівників.

6. Скорочення державного регулювання. Державне регулювання спричиняє додат кові економічні витрати й обмежує гнучкість менеджерів у- процесі прийняття рі­шень. Підвищуючи рівень своєї соціальної відповідальності, компанія може очікуванії скорочення тиску на неї з боку державних органів.

7. Збалансованість відповідальності і влади. Компанії, особливо великі, як правило, маюті,