1 .Принцип справедливості - базується на порядності і чесності.

2.Принцип права - передбачає непорушність прав кожної особистості (коли права порушуються, відбувається етичне порушення).

3.Принцип практицизму - залежить від співвідношення затрат і прибутків (най- більш бажаний хід дій той, який веде до найбільших прибутків). '

Соціальні і культурні відмінності між країнами - це найважливіші фактори зовніш­нього середовища, що визначають різні погляди на проблему етичності і неетичності по­ведінки людей. Наприклад, менеджер однієї фірми дає хабар високопоставленим чинов-

никам, щоб забезпечити вигідний урядовий контракт для фірми. У США такі дії, безсум­нівно, розцінювалися б як неетичні (якщо не незаконні). Однак для Мексики такий вчи­нок — елемент стандартної ділової практики. Чи співробітники компанії Coca-Cola в\ Саудівській Аравії твердо дотримуються американських етичних стандартів, чи їм вар-\ то базувати свої дії на місцевих поведінкових нормах?

Якщо говорити про хабарі, що даються для того, щоб вплинути на рішення інозем-1 них посадових осіб чи політичних діячів, слід зазначити, що на території США діє відпові­дний закон, якому повинні підкорятися всі американські менеджери. Цей закон, відомий за\ назвою Закон про корупцію за рубежем, визнає незаконним у фірм США свідомий підкуп\ іноземних посадових осіб. Але навіть його існування не завжди призводить до рішення] морально-етичних задач, що постають перед менеджерами, що працюють на міжнаро­дному рівні, до вибору "ні". У деяких латиноамериканських країнах, урядові чиновникиі одержують сміхотворно низьку платню саме тому, що їх послуги традиційно оплачу­ються бізнесменами, яких вони обслуговують. За таку винагороду бюрократи гаранту-1 ють, що справа буде зроблений в термін. Згаданий вище Закон прямо не забороняє випла-і чувати "незначні винагороди" іноземним урядовцям, що служать, виконуючи міністерсьЛ кий обов'язок, за умови, що такі винагороди прийняті в ділових відносинах у даній країні

Менеджери, що працюють в умовах іноземних культур, повинні знати соціальні} культурні, політичні і юридичні особливості країн і те, як вони впливають н^г поняттяХ етичності, однак глобальним організаціям необхідно пропагувати свої принципи в ціІа сфері, щоб їхні службовці за границею чітко розуміли, яких дій від них очікують.

Принципи ведення, бізнесу: ' , |

/. Обов'язок бізнесу: від відповідальності перед акціонерами до відповідальності пе-і ред всіма зацікавленими сторонами. | .

2. Економічний і соціальний вплив бізнесу: до нововведень, справедливості

3. Стиль ведення бізнесу: від відносин, заснованих на законі, до відносин, засновань на взаємній довірі

4. Повага до правил, підтримка багаторічної торгівлі

5. Охорона навколишнього середовища

6. Запобігання незаконних операцій ;

6. Способи підвищення морально-етичних стандартів співробітників.

Йкщо менеджери вищого рівня зацікавлені, щоб їх співробітники користувалися етичними методами ведення бізнесу, вони можуть цьому сприяти: можна наймати тільки людей, що володіють високими морально-етичними характеристиками; розроЬ ляти моральні кодекси і рекомендації з прийняття рішень; керувати підлеглим, захоп^ люючи їх власним прикладом; чітко окреслити мету і реалізувати програми навчання етиці. Окремо всі ці міри навряд чи здатні дати значимий результат. Однак, якщо всі во ни чи більшість з них. передбачені у програмі, вони можуть помітно поліпшити мораль но-етичний клімат в організації. Проте немає ніяких гарантій, що навіть дуже ретельно розроблена програма дійсно приведе до бажаного результату. J

Добір співробітників. З огляду на те, що індивідууми знаходяться на різних стаді] ях морально-етичного розвитку і мають різні системи цінностей, усі можливі процедур ри добору працівника при найманні — співбесіди, тестування, кваліфікаційні перевірки

з

значну впаду в суспільстві. Для того щоб зрівноважити її, вона повинна нести визначену відпо­відальність. Якщо влада перевищує відповідальність ije може стати ґрунтом для безвідповіда­льної поведінки.

8. Інтереси акціонерів. Соціальна відповідальність фірми сприяє підвищенню ціни на її акції. На фондовому ринку соціально відповідальна компанія буде вважатися компанією з меншими ризиками і більш відкритою для суспільної критики.

9. Наявність ресурсів. Комерційні і виробничі фірми мають фінансові ресурси, фахівців і до­свіду сфері управління.

ІО.Краще запобігати проблемі, ніж ліквідувати наслідки. Будь-які соціальні проблеми приходиться вирішувати. Компаніям варто починати ці дії перш, ніж проблеми стануть серйозними, а їх рішення дорогим і витратним.

Основні аргументи проти прийняття соціальної відповідальності: 1. Порушення правила максимізації прибутку - бізнес уже соціально відповідальний, якщо займається винятково власними економічними інтересами.

. 2. Розмивання мети. Переслідування соціальних цілей розмиває первинну мету бізнесу — досягнення високих економічних показників.

3. Витрати. Найчастіше витрати на соціально орієнтовану діяльність компанії відшко­довуються не повністю - тому хтось повинен 'їх компенсувати. Суб'єктам бізнесу або при­ходиться нести ці витрати самим, або відшкодовувати їх за рахунок споживачів, призна­чаючи бЬіьш високі ціни на свою продукцію і послуги

4. Надмірна влада. Якщо компанія починає переслідувати соціальні цілі, вона здобуває велику владу, а суспільство і так уже наділило суб'єктів бізнесу достатньою владою.

5. Недолік навичок і досвіду. Керівники і менеджери професійно підготовлені насампе­ред до економічної діяльності. Для рішення проблем соціального характеру вони не мають достатньої кваліфікації.

6. Недолік відповідальності. Представники політичних кіл переслідують соціальні цілі, і саме на них суспільством покладена відповідальність за прийняття таких рішень. Це не відноситься до менеджерів фірм і компаній. Чітких форм і процедур звітності бізнес-підприємств за свою діяльність перед громадськістю не існує.

7. Недолік підтримки з боку громадськості. Суспільство не наділяло суб'єктів бізнесу повноваженнями для рішення, соціальних проблем. Громадськість поки не виробила єдиної думки про соціальну відповідальність бізнесу.

3. Менеджмент, орієнтований на загальні цінності.

Менеджмент, орієнтований на загальні цінності, — це підхід до проблем управління, при якому менеджери використовують основні ідеї, прийняті в їх організаціях. Цінності, що стали загальними для всіх членів організації, формують її культуру, впливають на способи ведення бізнесу, поведінку працівників. У фірмах, що вірять у принципи мене­джменту, заснованого на загальнолюдських цінностях, корпоративні цінності використо­вуються для досягнення багатьох цілей:

> загальні цінності організації стають базою для прийняття управлінських рішень, і відповідних дій менеджерів. Наприклад, у компанії традиція підтримки корпоратив­них цінностей надзвичайно сильна і впливає на менеджерів у ході виконання ними ос­новних функцій менеджменту. Ці загальні цінності визначені на базі основних понять: прибутковість через досконалість, повагу до особистості, справедливість і чесність, іс -нування заради клієнта Завдяки цьому новий менеджер, що бере участь у програмі на -вчання менеджменту, дуже швидко зрозуміє: щоб якнайшвидше почати працюват і відповідно до вимог фірми, необхідно прийняти і додержуватися цих принципів

• корпоративні цінності формують поведінку працівників, визначають способи взаємин, яі і організація очікує від своїх членів.

• корпоративні цінності впливають на маркетингову діяльність організації. Наприклас, компанія прийняла на зобов'язання — знайомити жінок із проблематикою захворк-вань раком. Таке рішення виникло після проведення опитування про те, які проблемі, зв'язані зі здоров'ям, турбують у першу чергу. У відповідях найчастіше вказувалосі саме захворювання раком. У результаті більше 440 тисяч розповсюджувачів продуь -ції Avon під час комерційних візитів розповідають жінкам про це захворювання.

• загальні цінності - надійний спосіб формування в організаціях товариства і співробітниг -тва. У міру того, як працівники усвідомлюють заявлені корпорацією цінності, у них розві -вається більш глибока особиста відданість своїй фірмі, і вони почувають необхідніст ь приймати на себе відповідальність за свої дії.

В компанії, де застосовується менеджмент., заснований на основних цінностям, вважають, Що їх розробка —складне завдання. Наприклад, у фірмі в цей процес були залу -чені всі без винятку співробітники фірми. Весь штат організації, розбитий на групі:, спробував відповісти на питання "Хто ми такі?" і "Чого ми хочемо?". Люди усвідомиш, що є частиною унікальної корпоративної культури, у якій цінності формують бізнес -стратегію.

4. Етика в міжнародному бізнеси

Чи етично, якщо продавець пропонує торговому агенту покупця хабар, щоб змусі -ти його придбати свою продукцію? Чи етично в період різкого економічного спаду зань-зити свій рівень освіти, щоб одержати визначену посаду, якщо до Цього ваша кваліф, -кація' вважалася занадто високою для такої роботи? Чи етично використовував і службову машину в особистих цілях? Чи телефон компанії для персональних міжміську к розмов? Чи етично просити секретаря надрукувати особистий лист?

Етика - це правила і принципи, що характеризують правильність і неправиль­ність того чи іншого способу дій.

Розглянемо етичний аспект управлінських рішень. У ході прийняття багатьом рішень менеджери повинні враховувати їх вплив на навколишніх як у результаті, так і в процесі їх втілення в життя. Існує чотири точки зору на проблему етики і фаь-тори, що впливають на етику менеджменту.

Розрізняють чотири підходи до проблеми ділової етики.

Перший —утилітарний підхід. - рішення приймаються винятково з погляду їх майбз -тніх результатів чи наслідків. Це спроба застосувати для прийняття етичних рішень кільки -ний метод. Будь-який менеджер повинен вважати, що скорочення 20% працівників н і

підприємстві цілком виправдано, оскільки за рахунок цього підвищиться рентабельніст ь компанії і збиіьшиться гарантія зайнятості для 80% працівників, що цілком відповіде є інтересам акціонерів. Таким чином, з одного боку, утилітаризм заохочує ефективність і продуктивність і сприяє досягненню максимального прибутку, а з іншого - може привест і