6. Способи оцінки активів інвестиційних фондів.

Відкритий фонд випускає для своїх інвесторів нові акції на вартість, що д< оівнюі вартості купівлі, тому число акцій у відкритш фондах може суттєво змінюват ся

Вартість акцій у фондах різного типу визначається по-різному. У відкриті» і фон дах вартість акції прямо пропорційна вартості активів фонду.

Відкритий інвестиційний фонд визначає ціну своїх акцій на підставі вартоігі чис­тих активів (ВЧА) (це капітал інвестиційного фонду чи його ліквідаційна варті< гь, шс знаходиться зі співвідношення:

«(0

де S(t) — вартість чистих активів інвестиційної фірми в момент часу t; U(t) — ринкова вартість портфеля цінних паперів, яким володіє інвестиційна момент.часу t;

V(t) — грошове вираження зобов'язань фірми до моменту часу /;'

>ірмг і

n(t) — число випущених акцій фірми до моменту часу t.

У табл. наведені приклади визначення ціни акції відкритими і закритими фонда­ми і показані 'їх відмінності.

1) Визначення ціни акції відкритих фондів
(a) Загальна сума активів (b) Загальна сума зобов'язань (c) Чисті активи фонду (а - Ь) (d) Кількість акцій (e) ВЧА на одну акцію (с/сі)	$1500 $500 $1500-$500 =$1000 100 $1000/100 =$10
2) Визначення ціни акції закритих фондів
(a) Ціна акції = ціна акції на фон- довій біржі Розрахунок премії/знижки: (b) Загальна сума активів (c) Загальна сума зобов'язань (d) Чисті активи фонду (Ь-с) (e) Число акцій (і) ВЧА на одну акцію (аУе) (g) Ціна акції (h) Премія (g/f),%	$11 $1500 $500 $1500-$500 =$1000 100 $1000/100= $10 $11 $11 /$10 *100%=110%, тобто премія = 10%

За датою переоцінки ВЧА інвестиційного фонду розрізняють форвардний та істо­ричний методи оцінки.

При історичному способі оцінки ВЧА інвестор подає заявку на купівлю визначе­ної кількості паїв за ціною, розрахованою наприкінці попереднього робочого дня. Поки гроші в оплату паїв не прийшли на рахунок фонду, реєстратор фонду не внесе записів по особовому рахунку інвестора. До моменту надходження грошей на рахунок ціна паю міняється (росте чи падає). Але пайовик одержує у власність паї за старою ціною, що діяла на день подачі заявки. Отже, у випадку росту ціни паю пайовик одержує додатко­вий доход, а у випадку падіння ціни паю — залишається в програші.

При форвардному способі оцінки інвестор купує не визначену кількість паїв (як при історичному методі), а вкладає у фонд певну суму грошей. Точне число належних інвестору паїв визначається в момент реєстрації права власності на паї (внесення запису до реєстру) шляхом розподілу внесеної у фонд суми на вартість інвестиційного паю. Швидше за все, це число виявиться дробовим.

При викупі паїв у тих фондах, що проводять форвардну оцінку, розрахунок їх вар­тості здійснюється на наступний робочий день після одержання заявки на викуп. Після цього до реєстру вноситься відповідний запис. У випадку проведення історичної оцінки ви­куп здійснюється за ціною паю, визначеною в день, що передує подачі заявки на викуп.

протиріччя, "необхідно виявити його джерело (що зумовило це протиріччя -неправильно сформульована сукупність рішень на цьому ж рівні, чи внутрішньо суперечливе формулювання із білиш високого рівня) і виправити ситуацію, що склалась (заново, більш уважно і узгоджено розглянути варіанти рішень, які викликають сумніви як на даному рівні управління, так і на впитому, якщо джерело протиріччя зосереджено там).

Тому, менеджмент повинен бути спрямованим на збільшення вірогідності досягнення одних цілей при умові реалізації інших. Складно досягти строгого розподілу цілей і виключити їх взаємовплив, особливо враховуючи, що певний вплив все одно буде, і питання полягає в тому, щоб його не виключити, а зробити позитивним, тоді цілі будуть взаємно підтримувати одна одну.

Відсутність зовнішніх протиріч рішень в міжнародній діяльності потребує узгодження їх передумов і результатів з передумовами і результатами в інших галузях діяльності. Це простіше забезпечити за умови глибокої інтеграції рішень в щоденну діяльність фірми. Якщо менеджмент фірми організований раціонально і всі стратегічні проблеми вирішуються в межах єдиного органу управління, то це суттєво зменшує вірогідність появи протиріч. / навпаки, якщо такі передумови відсутні, коли питання міжнародної діяльності виділяються в особливий вид завдань і вирішуються по-іншому, або коли фірма не має єдиного органу стратегічного планування існує постійне джерело виникнення протиріч.

1. Стратегічні рішення в міжнародній діяльності.

Вихід фірми на міжнародний ринок суттєво збільшує кількість зовнішніх факторів, які впливають на її діяльність та розвиток. Всі вони володіють значним рівнем невизначеності (це і ресурси, і асортимент продукції, об'єми виробництва, ринки збуту, способи, дистрибуції). Це посилює нестабільність та необхідність постійного перегляду цільових установок фірми, навіть якщо вони й були добре визначені в даній ситуації. Тому міжнародному менеджеру необхідно розглядати в тісному взаємозв 'язку цілі фірми і розробку стратегії іх досягнення.

Зважаючи на це, під стратегічним плануванням у фірмі розуміють процес визначення мети і розробки стратегії, яка дозволила б її реалізувати.

В основі міжнародної діяльності фірми є певна сукупність стратегічних рішень, які приймаються вповноваженими на це менеджерами.

Ефективне управління фірмою передбачає, що певна сукупність стратегічних рішень, які приймаються менеджерами раціонально сформована. Тобто:

•охоплює всі ключові моменти, пов'язані із зовнішньою взаємодією

фірми, залежно від прийнятої в ній структури управління;

•забезпечує можливість послідовної реалізації генеральної мети фірми на

рівні поточних планів діяльності і оперативних рішень;

•відсутні внутрішні та зовнішні протиріччя;

•орієнтована на оцінку тенденцій розвитку ситуацій.

Прийняття рішень по зовнішній взаємодії фірми може зосереджуватися як в одній спеціалізованій службі ( напр. міжнародний відділ, інколи навіть на правах юридичної особи), так і в рамках будь - якої іншої організаційної структури (лінійної, функціональної). Проте стратегія зарубіжних операцій повинна вироблятися в складі загальної стратегії фірми, а тому - об'єднувати всі напрямки її діяльності, виділені за продуктовим, функціональним чи будь -яким іншим принципом.

Ефективний менеджмент фірми забезпечується єдиною структурою, поєднує аспект розробки стратегії. Така структура повинна мати виняткові повноваження по прийняттю стратегічних рішень в галузі зовнішніх зв'язків, і жодне з рішень не може прийматися поза її межами.

В зарубіжній економічній літературі до стратегічних проблем і, відповідно, стратегічних рішень пропонується відносити проблеми, котрі:

• безпосередньо пов 'язані b глобальними цілями організації;

• орієнтовані на майбутнє;

• відчувають суттєвий вплив численних неконтрольованих чинників.

2. Послідовна реалізація генеральної мети.

оп|ративні фірми. спрямовув*ися на вин шавців.

ра» іють Ф

як фірми фірми фірми хермінів

Цілі другого рівня, стратегії, програми, плани діяльності і рішення повинні спрямовуватися на реалізацію генеральної меті Ефективний менеджмент підприємства повинен постійно доведення глобальних орієнтирів діяльності до конкретних Побудова стратегії можлива лише на основі орієнтирів, які відобрі загальні напрями розвитку, так і кількісно виміряні рубежі. Всі повинні знайти продовження в задачах, де всі стратегічні орієнтир одержать чітке кількісне вираження. Недопустимо, щоб якісь ціл залишались неконкретними, без чітких кількісних оцінок та виконання.

Су упність err, штегій. конкі рентної видів г, реваг). гратегії,

Міжнародна стратегія фірми є збільшеним описом скоординовфшх дій, спрямованих на реалізацію всього комплексу її міжнародних цілей

Різні цілі допускають різні способи своєї реалізації, комбінацій цих способів утворює набір альтернативних Необхідною умовою досягнення успіху на ринку є наявність переваги (менші затрати на виробництво продукції, диференціаі я продукції, вибір тієї чи іншої сфери конкуренції стосовно конкретних

З позиції міжнародного менеджменту важливий вибір базової яка визначає характер продукції, яку просувають на ринок (рисі):

Продукція	Ринки
	Існуючі	Нові
Існуюча	А	В
Нова	С	д

'вагу на стяатегія Д масштаби її в, які

і бути тися цієї с пратегії випадку ілей.

Стратегія А спрямована на економію затрат; вибір В акцентує маркетингових питаннях; а С - на науково - дослідній сфері; а відрізняється особливо великою ризикованістю, що обмежує застосування. В бізнесі допускається спільне застосування різних варі|нті послідовно використовуються (А — В - С); (С -Д) та інше.

в дбуї ра шах

Важливо, що в межах загальної стратегії фірми повинші реалізованими всі без винятку цілі. „ Зависання " будь-якої з них може по ряду причин, в тому числі і з-за неможливості Ті реалізації в стратегії. Тому у випадку виявлення повної невідповідності окреслений цілям необхідно усунути ці прогалини - в протилежному мова буде йти про перегляд як розробленої стратегії, так і намічених

3. Відсутність зовнішніх і внутрішніх протиріч та оцінка тет гнцій у

прийнятті стратегічних рішень.

В ході послідовної реалізації місії фірми в її цілях і сп іатегіях можуть виявитись внутрішні протиріччя. В процесі стратегічного пл інування цілі фірми не повинні протирічити одна одній, а взаємно підтри уватись. Тобто, дії і рішення, необхідні для досягнення однієї мети, не повинні іаважати досягненням інших цілей. Незалежно від рівня рішення, на якому виникли

— повинні використовуватися так, щоб усунути всіх небажаних з етичної точки зору претендентів. Навіть після численних перевірок людей із сумнівними морально-етичними стандартами нерідко приймають на роботу. Однак процедури добору пра­цівників повинні розглядатися як можливість визначити рівень морального розвитку людини, довідатися про його індивідуальні цінності, оцінити силу його его і ступінь самоконтролю.

Морально-етичні кодекси і рекомендації з прийняття рішень. Якщо в компанії недо­статньо чітко визначено, що саме етично, а що — ні, це може стати проблемою для пра­цівників. Для зниження ступеня неоднозначності застосовують так звані моральні коде­кси - це формальний документ, у якому описуються первинні цінності організації і стиль поведінки, яких очікує від працівників компанія. Ці кодекси повинні бути досить конкре­тними для того, щоб вказати службовцям загальний напрямок, однак при цьому вони повинні залишатися відносно вільними і враховувати їх точку зору з цього приводу.

Огляд відомих фірм показав, що вони звичайно включають три основні групи правил для співробітників у моральний кодекс: