Тема 12. Інвестиційні операції міжнародних корпорацій.

План.

1. Місце і роль цінних паперів у міжнародному інвестиційному процесі.

2. Міжнародний ринок інвестицій.

3. Міжнародні інвестиційні компанії.

4. Порівняльний аналіз різних схем колективного інвестування.

5. Тили інвестиційних фондів.

6. Способи оцінки активів інвестиційних фондів.

Література: 5) с. 401-442.

/. Місце і роль цінних паперів у міжнародному інвестиційному процесі.

Міжнародні інвестиції — це вкладення вільних в даний момент засобів, які зали­шились після задоволення всіх потреб учасників інвестиційного процесу, в іноземні цінні папери чи інші майнові цінності з метою одержання доходу в майбутньому.

Вкладання засобів у цінні папери називаються фінансовими інвестиціями.

Під цінними паперами розуміють інвестиційні інструменти, які підтверджують бо­ргові зобов'язання чи дольову участь в капіталі на правах власника, законне право прода­ти чи купити певну частку участі.

Міжнародний інвестор — як індивідуальний, так і інституціональний, який володіє вільними грошовими ресурсами, знаходить в цінних паперах зручний інструмент віднос­но простого та прибуткового розміщення своїх засобів. Для вкладення коштів у цінні папери немає потреби відслідковувати кон'юнктуру товарних ринків, розумітися в тех­нічних і технологічних складностях виробничих процесів, безпосередньо слідкувати за розвитком виробничого циклу. Всі проблеми зводяться до того, щоб із всього набору цінних паперів визначити ті, які найбільше відповідають інвестиційним цілям інвестора.

З соціально-економічної точки зору цінні папери є інвестиційним товаром. їм влас­тиві всі якості інвестиційного товару: масовість, стандартність, взаємозамінність. Проте, лише цінні папери доводять такі якості до високого рівня універсальності. Цінні папери займають провідне місце між іншими інвестиційними товарами (реальними активами), ступінь універсальності яких нижчий, ніж у цінних паперів, і грошима - товарами з най­вищим рівнем універсальності.

Для рядового інвестора доступ до інвестування в цінні папери ускладнений такими проблемами:

1. - не в усіх інвесторах є в наявності достатня кількість засобів, щоб забезпечити необхідний рівень диверсифікації (диверсифікація - це скорочення ризиків з допомогою інвестування ресурсів у різні галузі, напрями і види діяльності). Суть диверсифікації: розподіляючи активи серед різних ринків цінних паперів, можна зменшити ризик, не ли­ше не втрачаючи доходи, а й завдяки цьому протягом тривалих періодів забезпечувати одержання більш високих доходів).

2. - купуючи акції неповними лотами (невеликі пакети акцій, кілька штук), прихо­диться виплачувати відносно великі комісійні брокеру, що веде до додаткових витрат.

3. - не кожен дрібний інвестор має час і необхідні професійні знання щоб вибирати альтернативні рішення.

Для задоволення цих потреб на міжнародному ринку капіталу з'явилась велика кі­лькість різних форм колективного інвестування. Найбільш поширеною і перспективною їх формою є інвестиційні компанії.

2. Міжнародний ринок інвестицій.

В процесі розширення ринку інвестицій приймати рішення про розподіл активів стає все складніше, адже тепер потрібно робити вибір між місцевими і зарубіжними активами, а також враховувати ризик, пов'язаний із іноземною валютою. Глобапьні ри­нки активів пропонують широкі можливості і підвищити доходи і знизити ризик, ate досягати цього тривалий період часу можливо лише за умови постійного скрупульозного контролю за змінами ринку, оцінки інвестиційних якостей і розміщення активів. Значен­ня розподілу активів стає більш очевидним після того, як перед інвесторами відкрива­ються нові можливості, і вони можуть розглядати досить широку різноманітність активів, особливо на ринках зарубіжних держав.

Аналіз оцінки об'ємів і структури ринку капіталу, вільного для інвестицій (тобто оцінка ринкового портфеля) свідчить про те. що міжнародний ринок різноманітний і дуже єлтий. Хоча активи таких країн як США і Японія, займають суттєве місце на ринку вони там не домінують.

Враховуючи ріст різноманітності класу активів світовий портфель повинен або да­вати в довготерміновій перспективі більш високий дохід, ніж портфель із місцевих акти­вів, при тому ж об'ємі ризику, або давати такий же дохід, але при пониженій ставці ризи­ку.

Серед міжнародних інвестиційних активів найменш ризикованим видом є готівка, яка приносить незначний сукупний дохід. Нерухомість також може показувати незначну ризикованість, але це, скоріше всього, пов'язане з тим, як повідомляються ціни на неру­хомість. Типові вказівки цін на нерухомість приводять її оціночну вартість, яка звичайно коливається набагато менше ніж ціни під час реальних угод на ринку.

В результаті оцінка ризикованості доходів від угод із нерухомістю не дозволяє ду­же точно визначити ризикованість цього класу активів на протилежному кінці спектру знаходиться спекулятивний капітал, який звичайно демонструє якнайвищу ризикова­ність, так і найвищий доход. Акції знаходяться на другому місці, як з точки зору доходу, так і з точки зору ступеня ризикованості. Облігації знаходяться між акціями і готівкою.

Менеджеру варто враховувати, як впливають ринкові доходи по валюті на загальну ефективність міжнародного портфеля. Ризик, пов'язаний із ринком, і ризик, пов'язаний із іноземними валютами суттєво відрізняються один від одного.

3. Міжнародні інвестиційні компанії.

Найбільш динамічним сектором фінансового ринку в останні роки виступають рі­зні форми колективного інвестування (міжнародні інвестиційні компанії).

На фінансовому ринку виділяють так; форми колективного інвестування: вклади ч комерційні банки, недержавні пенсійні фонді-- страхові компанії, інвестиційні фонди.

Аналіз, проведений за найбільш важливими критеріями: надійністю, ліквідністю, інформаційною відкритістю, рівнем державного регулювання засвідчує, що найбільші переваги належать інвестиційним фондам.

Інвестиційні фонди акумулюють засоби вкладників шляхом випуску, і продажу їм власних акцій чи паїв. Акумульовані засоби інвестиційного фонду можуть спрямувати лише на інвестиційну діяльність. Зібравши кошти від рядових вкладників, інвестиційний фонд формує портфель із різних видів інвестиційних товарів, частіше цінних паперів. Тобто, кожен акціонер фонду є власником пропорційної своєму вкладу частини від зага­льного портфеля.

Колективні інвестиції відіграють провідну позитивну роль в процесі стабілізації фінансової схеми окремих країн і регіонів, світової економіки в цілому.

Найбільш розповсюдженою і перспективною формою колективного інвестування в усьому світі є інвестиційні фонди.

До головних економічних переваг інвестиційних фондів відносяться:

Ефективність і інформаційна прозорість. Акції інвестиційних фондів розгля­дають як довгострокові інвестиції. Інвестори фондів мають довгострокові цілі, їх не засмучують зміни ринку, вони не впадають у паніку і не ліквідують свої пакети у випа­дку спаду активності на фінансових ринках.

Інвестиційний фонд може запропонувати інвестору такий доход, що не запропо­нує жоден з існуючих фінансових інститутів. Цей доход дають інвестиційні операції, недоступні іншим фінансовим інститутам і інвесторам. Додатковий доход одержують шляхом зниження витрат за рахунок ефекту масштабу, тому що чим крупніші пакети цінних паперів, тим нижча вартість здійснення угод.

Розкриття інформації фондами сприяє підвищенню інформованості вкладників і накопиченню ними досвіду, необхідного для інвестування в сучасних ринкових умовах. Ріст компетентності і бажання інвесторів самостійно контролювати рішення про заощадження засобів потребують прозорості і розкриття інформації, це вони пред 'являють до учасників інвестиційного процесу.

Диверсифікованість Інвестори мають можливість знизити ризик, володіючи різ­ними акціями в різних країнах і галузях економіки. Саме тому особливо приваблива якість інвестиційного фонду — можливість для інвестора виходу на нові інвестиційні ринки.

На ринку цінних паперів доходи і вимоги до капіталу вищі. Щоб заробляти на ри­нку цінних паперів високі доходи, варто укласти великий капітал. Інвестиційні фонди збирають заощадження безлічі вкладників і вкладають їх у безліч цінних паперів, у ре­зультаті чого досягається ефект диверсифікованості.

Головне обгрунтування успіхів інвестиційних фондів — саме те, що вони дали можливість рядовим інвесторам одержувати доходи з зовсім нових для них джерел. Завдяки інвестиційним фондам інвестори (вкладники) одержали можливість створити диверсифікований інвестиційний портфель

Професійне управління Управляючі інвестиційних фондів затрачають багато ча­су і коштів на дослідження, аналізуючи, які акції й облігації купувати і продавати і ведуть активну торгівлю з метою приросту вартості капітану і збільшення загального доходу

Передаючи свої заощадження в професійне управління, дрібні інвестори, перестають безпосередньо впливати на ринок. Дрібний інвестор небезпечний для ринку, він часто пані-

І

кує, керується емоціями, чутками, а не перевіреною інформацією і знаннями. Отже, ринок,. де править неорганізований інвестор, хитливий і чутливий до різких коливань і паніки. Ри­нок, де Професійні інвестори діють з доручення дрібних клієнтів, більш стабільний.

Ліквідність При виході з колективної схеми інвестори можуть одержати назад свої гроші звичайно протягом декількох днів. Відкритий інвестиційний фонд зобов'язаний пове- \ ртати й основну суму, і доход у будь-який час за вимогою вкладників. Акції, випущені за-1 критими інвестиційними фондами, обертаються на ринку як акції звичайних корпорацій,, тобто вільно продаються і купуються всіма бажаючими без яких-небудь умов.

Зручність Акцію чи пай легко продати чи купити через брокера, або прямо в компа­нії. Учасник фонду має постійне право на частку в доході фонду незалежно від терміну, протягом якого він є власником акцій чи паїв фонду. Доход може принести навіть покупка акцій чи паїв фонду на один день.

Податкові пільги Уряди багатьох країн розглядають взаємні фонди як найважли­віший фактор мобілізації інвестиційних ресурсів і створюють сприятливі податкові режи­ми, що сприяють інвестиціям у ці фонди. У багатьох країнах інвестиційні фонди звільнені від оподатковування. І навіть якщо податкових пільг немає, інвестиційні фонди залиша­ються податково-привабливими порівняно з прямими інвестиціями в акції чи облігації.

У багатьох країнах придбали популярність схеми податковій кредитів і податкових відстрочок, тобто працівник може частину своїх доходів вкласти в інвестиційний фонд і І ця частина до виходу на пенсію звільняється від оподатковування.

Регулювання Інвестиційні фонди підкоряються суворим законам і правилам, що\ дозволяє запобігати скандалам і шахрайство. Звичайно компанії повинні мати ліцензію і' нести відповідальність за свої дії. За діяльністю здійснюється постійний контроль, як з; боку державних регулювальних органів, так і з боку інших організацій. Вони висувають високі іимоги до стандартів роботи інвестиційних компаній і здійснюють наглядові фу­нкції, що дає громадянам впевненість у надійності інвестиційних фондів і їх керуючих.

4. Порівняльний аналіз різних схем колективного інвестування. j

На фінансовому ринку виділяють такі основні форми колективного інвестування: ' ♦ внески в комерційні банки, ;

• недержавні пенсійні фонди,

• страхові компанії,

• інвестиційні фонди.

Вони відрізняються за рівнем прибутковості, рівнем надійності, інформаційної від­критості, державного регулювання й ін.

У табл. зазначені форми інвестування, які зіставляються по найбільш важливих критеріях:

прибутковість—рівень прибутковості, який пропонує інвесторам даний інвести­ційний інститут;

*** надійність •— наскільки надійні вкладеная е. даний інвестиційний інститут;

*І* ліквідність — як легко і швидко можна вилучити вкладені інвестором засоби;

❖ інформаційна відкритість — чи має інвестор можливість одержати повну і до­стовірну інформацію про використання вкладених засобів і про діяльність інвес­тиційного інституту в цілому;

*l* державне регулювання — наскільки повно розроблена нормативна база державного

регулювання і наскільки держава регулює даний інвестиційний інститут;

обмеження по мінімальному внеску — чи встановлені обмеження по мінімальному

внеску для окремих інвесторів; *♦* резервні вимоги — чи встановлені для даного інвестиційного інституту вимоги по

формуванню обов'язкових резервних фондів.

Критерії порівняння	Інвестиційні інститути
	інвестиційний фонд	комерційний банк	страхова компа­нія	пенсійний фонд
1. Прибутковість	В	С	С	С
2. Надійність	В	В	С	Д
3 Ліквідність	А	В	д	д
4. Інформаційна відкритість	В	С	с	с
5. Державне регулювання	А	А	в	д
6. Обмеження по мінімальному внесю/	Д	С	с	с
7. Резервні вимоги	HEM АС		НЕМАС	НЕМАЄ

Умовна шкала оцінки: А - дуже висока, В - висока, С - середня, Д - низька, Е — дуже низька.

За більшістю критеріїв — надійністю, ліквідністю, інформаційною відкритістю, ступенем державного регулювання, відсутністю обмежень по мінімальному внеску — кращими є вкладення в інвестиційний фонд.

Інвестиційні компанії, якщо вони належно засновані і керовані, є дуже надійною формою інвестування; вони зможуть пережити і проблему неліквідного ринку, і еко­номічний спад, і інфляцію. Крім того, у них є могутній стимул довести, що вони забез­печують краще управління і заслуговують довіри інвесторів, тому що в протилежному випадку вони не зможуть залучити нові надходження у свій фонд.

5. Типи інвестиційних Фондів.

Інвестиційні фонди це механізм, за допомогою якого гроші й активи приватних осіб передаються у володіння професійним менеджерам. В інвестиційних фондах коштами тисяч інвесторів керують як єдиним портфелем, у якому кожен інвестор має частку, пропорційну своїй інвестиції. Залежно від законодавчої системи і культурних традицій змінюється форма організації інвестиційних фондів, але їх завдання не змінюються.

Основними характерними рисами фондів є їх правова й операційна форми.

За правовою формою інвестиційні фонди можна розділити на три категорії: корпора­тивні фонди, траста, контрактні фонди.

Фонди корпоративного типу найбільш поширені, вони засновуються як звичайні акціонерні товариства. Від імені своїх акціонерів фонд здійснює інвестиції в акції й облі­гації інших компаній; доход від інвестицій розподіляється серед акціонерів фонду, і вар­тість їх частки у фонді росте (падає) у ціні разом з вартістю інвестицій самого фонду.

Основною альтернативою контрактним фонда» є трасти, які засновані на принци­пі подічу керування фондом (включаючи адміністративну роботу і прийняття інвести­ційних рішень) і піклування (включаючи володіння активами фонду і здійснення інвестицій­них рішень відповідно до інструкцій менеджерів). Попечитель відповідає перед акціонера­ми за збереженість їх активів, і це є додатковим захистом фонду і його інвесторів.

У фондах контрактного типу законним власником активів фонду є менедж р, що повинен мати спеціальну ліцензію. Інвестори є не акціонерами, а учасниками, що ; ають право наодержання доходу від приросту капіталу і дивідендів, але не мають права \элосу. Єдине право, що вони можуть реалізувати у фонді цього типу, це продати свої акції.

За операційною структурою інвестиційні фонди поділяються на фонди закритого і відкритого типів. їхні характеристики приведені в табл.

Відкритий інвестиційний фонд створюється тільки для вкладень у цінні піпери що мають визнане котирування. Управляючий може купувати на засоби, зібрані іід па­йовиків відкритого фонду, тільки ті цінні папери, інформація про які публікується > газе­тах. Відкритий інвестиційний фонд допускає можливість швидкого продажу купіеного паю. Це дуже зручний інвестиційний фонд для рядових громадян.

Інвестиційні фонди закритого типу	Інвестиційні фонди відкритого тип
Створюються у формі ВАТ	Можуть формуватися різними способами
Кількість» акцій, що випускаються, фіксується в про­спекті емісії	Кількість акцій, що випускаються, (na'iBj н вана Фонд може безупинно випускати і ві вати акції чи паї'	супову-
Фонд не може викуповувати акції в акціонерів	Купівля і продаж акцій здійснюється упраї компанією	1ЯЮЧ0Ю
Акції можуть бути куплені чи продані на організова­ному фондовому ринку, а зміна власників акцій не по­значається на активах фонду	Ціни продажу і викупу акцій чи паїв базуі вартості чистих активів	ться на
Ціна акцій не обов'язково збігається з вартістю чистих активів фонду	Вартість чистих активів грунтується на ртш ні портфеля кожного дня	овій ці-
Акціонери фонду мають повне право голосу.	Права вкладників більш обмежені, ніж у фс критого типу	ідах за-