21. Чергування у групах приголосних при словотворенні. Морфологічні функціЇ чергування фонем

Чергування приголосних звуків при словотворенні

Зміни приголосних перед суфіксом -ш(ий):

При творенні вищого ступеня порівняння прикметників та при­слівників кінцеві приголосні основи [г, ж, з] перед суфіксом -ш(ий) змі­нюються на -жч(ий), а с + -ш(ий) — на -щ(ий): дорогий — дорожчий, дорожче; вузький — вужчий, вужче; низький — нижчий, нижче; важ­кий — важчий, важче; дужий — дужчий, дужче; високий — вищий, вище; але легкий — легший, легше.

Ці зміни зберігаються й у дієсловах, утворених від основи при­кметників вищого ступеня: дорожчати, вужчати, ближчати, важ­чати, вищати, кращати, а також у похідних від них іменниках: подо­рожчання, підвищення.

Зміни приголосних перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о):

1. Кінцеві приголосні основи [к, ц, ч] (запам'ятати їх можна за допомогою слів, що демонструють чергування приголосних: рука — руці — ручка) + -ськ(ий), -ств(о) дають -цьк(ий), -цтв(о):

юнак — юнацький, юнацтво; козак — козацький, козацтво; моло­дець — молодецький, молодецтво; перекладач — перекладацький; ткач — ткацький, ткацтво; Вишній Волочок — вишньоволоць-кий; Кременчук — кременчуцький; Гринвіч — гринвіцький; Бах­мач — бахмацький; Ніцца — ніццький.

[ г, з, ж ] (нога — ноз і — ніжка) + -ськ( ий), -ств( о) да­ють -зьк(ий), -зтв(о): убогий — убозтво; Волга — волзький; боягуз — боягузький, боягузтво; Париж — паризький; Запоріж­жя — запорізький; Виборг — виборзький; Гамбург — гамбурзь­кий; Люксембург — люксембурзький; Лейпциг — лейпцизький; Страсбург — страсбурзький; Лодзь — лодзький.

[х, с, ш] (вухо — у вусі — вушко) + -ськ(ий), -ств(о) дають -ськ(ий), -ств(о): птах — птаський, птаство; чех — чеський; товариш — товариський, товариство; залісся — заліський; волох — волоський; Карабах — карабаський; Кандалакша — кан­далакський; латиш — латиський; Золотоноша — золотоніський; Ясси — ясський; Пруссія — прусський.

Винятки: Дамаск — дамаський, Нью-Йорк — нью-йоркський, Кембридж - кембриджський

Інші приголосні твірних основ незалежно від вимови перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) на письмі зберігаються: люд — люд­ський, людство; солдат — солдатський; багатий — багатство; брат — братський, братство; завод — заводський; студент — студентський, студентство.

Винятки. За фонетичним принципом пишуться прикметники міський (міст (о) + -ськ(ий)) і хвацький (хват + -ськ(ий)).

Якщо географічні назви пишуться через дефіс, то таке ж напи­сання мають похідні від них прикметники із словотворчими фор­мантами -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий): Орєхово-Зуєво — орєхово-зуєвський, Баня-Лука — баня-луцький

Прикметники, утворені від складних особових імен, що пишуться через дефіс, зберігають це написання: Жан-Жак — жан-жаків-ський.

При творенні прізвищ на -енк(о), -ук буквосполучення -ськ- змі- нюється на -щ-, а -зьк           на -жч-: Васько — Ващенко, Ващук,

Сполучення -чн-, -шн-.

Кінцеві приголосні основи [к, ц', ц] змінюються на ч (че) пе­ред суфіксами -н-, -ник: рік — річний, вік — вічний, кібернетика — кі­бернетичний, безпека — безпечний, галактика — галактичний, кі­нець — кінечний, місяць — місячний, місячник,

У небагатьох словах вимовляється зву­косполучення [шн] (так повинні читати під час диктанту), але пи­сати при цьому потрібно -чн-: ячний, яєчний, яєчня, смачний, смач­но, сонячний, пшеничний