3. Публічне адміністрування в сфері оборони та з питань надзвичайних ситуацій

Оборона — це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних та інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Воєнна доктрина України має оборонний характер. Це означає, що Україна не вважає жодну державу своїм воєнним противником, але разом з тим вважатиме потенційним воєнним противником державу або групу держав, послідовна недружня політика яких загрожуватиме воєнній безпеці України.

Військові заходи, пов'язані з організацією оборони, передбачають будівництво, підготовку і підтримку в необхідній готовності Збройних Сил України, інших військ, військових формувань і органів, планування їхнього застосування, а також їх застосування з метою оборони України; виробництво й удосконалення систем управління Збройними Силами України, іншими військами, військовими формуваннями й органами, озброєння і військової техніки, створення їхніх запасів, планування використання в інтересах оборони радіочастотного спектра.

Відповідно до законодавства складовими частинами організації оборони в Україні є також мобілізація, мобілізаційна підготовка. цивільна і територіальна оборона.

Надзвичайна ситуація – це спричинена джерелом небезпеки ситуація, за якої на певній території, акваторії чи господарському об’єкті порушуються нормальні умови життя та діяльності людей, виникає загроза їх життю чи здоров’ю, завдається шкода об’єктам економіки, особистому майну та природному довкіллю.

Надзвичайна ситуація залежно від джерела небезпеки може бути: природна, техногенна, соціально-політична, військова, а залежно від масштабу: глобальна, національна (загальнодержавна), регіональна, місцева, локальна.

Правове регулювання організаційно-правових засад публічного адміністрування у сфері оборони та з питань надзвичайних ситуацій здійснюється на підставі: Конституції України, законів України "Про Збройні Сили України", "Про оборону України", "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про Раду національної безпеки і оборони України", "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про зону надзвичайної екологічної ситуації", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про Цивільну оборону України", "Про правові засади цивільного захисту", Воєнної доктрини України тощо.

Систему органів публічного адміністрування у сфері забезпечення обороноздатності та з питань надзвичайних ситуацій в Україні складають:

1. Міністерство оборони України (Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва.

Міноборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Основними завданнями Міноборони України є:

формування і реалізація державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, у галузі оборонного планування, військової освіти та науки;

здійснення військово-політичного та адміністративного керівництва Збройними Силами;

забезпечення формування військово-технічної політики у сфері оборони;

формування військової кадрової політики.

Міноборони виконує різноманітні функції: здійснює аналіз воєнно-політичної обстановки та визначає рівень воєнної загрози національній безпеці України; здійснює планування та реалізовує заходи протидії і нейтралізації загроз національним інтересам України у воєнній сфері; проводить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах національної безпеки та оборони держави; здійснює забезпечення мобілізації та демобілізації в Збройних Силах та інших військових формуваннях; організовує планування, методологічне, методичне, наукове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення заходів мобілізаційної підготовки та мобілізації у Збройних Силах; розробляє Воєнну доктрину України та пропозиції до Стратегії національної безпеки України; перевіряє стан всебічного забезпечення, бойової та мобілізаційної готовності в Збройних Силах.

2. Генеральний штаб Збройних Сил України є головним військовим органом з планування оборони держаки, адміністрування Збройних Сил України, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями.

Основними завданнями Генерального штабу є:

— участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері оборони, стратегії воєнної безпеки;

— стратегічне планування застосування Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів, координація їх підготовки до виконання завдань у сфері оборони, організація стратегічного розгортання Збройних Сил, інших військових формувань, організація територіальної оборони та оперативного обладнання території держави;

— безпосереднє військове керівництво Збройними Силами;

— організація і контроль за здійсненням заходів, спрямованих на підтримання військ (сил) Збройних Сил та інших військових формувань і правоохоронних органів у постійній бойовій та мобілізаційній готовності.

3. До системи публічного адміністрування у сфері оборони на місцевому рівні входять військові комісаріати, які створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах і районах, районах у містах. Керують їх роботою військові комісари, які є організаторами військової роботи в області, місті, районі.

4. У здійсненні державного контролю у сфері оборони з боку окремих органів держави особливе місце належить Раді національної безпеки і оборони України, яка відповідно до Закону "Про Раду національної безпеки і оборони України" виконує наступні завдання:

1) розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України з визначених законом питань щодо національної безпеки та оборони країни;

2) здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції;

3) залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності;

4) ініціює розроблення нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони, узагальнює практику їх застосування та результати перевірок їх виконання;

5) координує, і контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану;

6) координує і контролює діяльність, органік місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану;

7) координує та контролює діяльність органів виконавчої влади з відбиття збройної агресії, організації захисту населення та забезпечення його життєдіяльності, охорони життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтримання громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

5. Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.

ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Основними завданнями ДСНС України є:

реалізація державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності;

здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб;

внесення на розгляд Міністрові оборони пропозицій щодо формування державної політики у відповідній сфері.