Електрофорез мінералізуючих розчинів

Лікарський електрофорез - комбінована дія постійного елект­ричного струму і лікарської речовини, введеної за його допомо­гою. Накопичуючись в тканинах, іони створюють депо, тобто підвищують місцеву концентрацію лікарської речовини в ткани­нах зуба, яка викликає біофізичні та біохімічні зміни в них. Пере­вагою електрофорезу є можливість введення лікарських речовин у важкодоступні для інших способів тканини: емаль, дентин, пуль­пу, періодонт.

"^по

Для електрофорезу використовують:

> 10 % р-н глюконату кальцію (дітям - 5 % р-н);

У 0,2 % р-н фтористого натрію;

У 5 % р-н сульфату магнію.

Застосуваня випромінювання гелій-неонового лазеру (гнл)

Використання монохроматичного червоного випромінювання гелій-неонового лазеру в стоматології є новим і перспективним каріесопрофілактичним засобом.

Інтенсивне червоне світло (ГНЛ):

^ активізує ферментну систему пульпи зуба; підвищує ефективність протикаріозних засобів; активно впливає на проникливість емалі, знижує роз­чинність Ті поверхневого шару;

-> підвищує щільність поверхні емалі;

^ активізує захисні механізми організму.

До зубів промінь лазера проводять оптико-волоконним світло-водом, на виході якого потужність складає 20 мВт, а щільність -100 мВТ/см². ГНЛ застосовується після професійної гігієни. Промінь лазера направляється на ділянку між екватором і ший­кою кожного зуба окремо по 2 - 3 сек., послідовно з оральної і вестибулярної сторін. Тривалість однієї процедури 60 - 90 сек. Профілактичний курс - 5 - 10 процедур, 2 рази на рік, восени та весною. При компенсованій формі карієсу курс складається з 10 процедур, які проводять щодня або через день, 2 рази на рік; при субкомпенсованій - 2 курси на рік по 10 - 15 процедур; при де­компенсованій - 3 курси на рік по 10 - 15 процедур.

Встановлено, що випромінення ГНЛ суттєво підсилює карієсо-профілактичні властивості протикаріозних засобів. Використан­ня ГНЛ у поєднанні із зубними пастами підвищує їх карієсопрофі-лактичний ефект від 1,3 до 1,8 разів.

Значення ГНЛ:

■=> зниження інтенсивності каріозного процесу; "=> покращання гігієни порожнини рота;

■=> сприяння повному зникненню вогнищевих демінералізацій емалі або їх стабілізація;

■=> прискорення термінів "дозрівання" емалі.

Тема 11 I

^ ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ

|ї§f ПАРОДОНТУ І СЛИЗІВКИ

ПОРОЖНИНИ РОТА

11.1. Фактори ризику розвитку захворювань пародонту і слизівки ротової порожнини

* Пародонпг - комплекс навколозубних тканин, які разом із зубом анатомічно і функціонально складають єдине ціле, а також сприймають і трансформують жувальне наванта­ження.

До складу пародонту входять:

цемент кореня зуба; ^ періодонт; Ч> кістка альвеоли; *Ь міжзубні і колові зв'язки зубів; •3> ясна;

^> кровоносні судини і нервові закінчення. Класифікація захворювань пародонту (Міжнародна асоціація з вивчення захворювань пародонту ARPA, 1955 р.):

запальні пародонтопатії (гінгівіти);

дистрофічні пародонтопатії (пародонтоз);

змішані (запально-дистрофічні) ;

ідіопатичні (без виявленої причини);

новоутворення ■>(неоплазії, пухлини).

Фактори, які впливають на розвиток захворювань пародонту і слизівки:

загальні:

зовнішні: характер харчування, кліматичні та біогеохімічні умови, екологічна ситуація, професія;

внутрішні: фізіологічні та патологічні зміни в загально­му стані організму, зміни хімічного та ферментного скла­ду слини, схильність до алергії.