Герметизація фісур

Герметизація борозен та анатомічних заглиблень жувальної групи зубів, які щойно прорізались, а передусім перших постійних молярів, є суттєво новим напрямком профілактики карієсу. У постійному прикусі карієс найчастіше вражає жувальні поверхні першого та другого молярів.

Найбільш розповсюджені методи запобігання карієсу - фтор-профілактика, гігієна ротової порожнини, а також відповідна дієта успішно знижують карієс на гладких поверхнях зубів, проте не запобігають виникненню його на жувальних поверхнях. З каріє­сом у ділянках фісур та борозен неможливо боротися ні ретель­ною гігієною, ні раціональною дієтою, ні навіть систематичним фторуванням зубів, оскільки у щілини потрапляють як вуглево­ди, так і бактерії. Самоочищення та очищення щілин є складним або навіть неможливим процесом, бо щетина зубних щіток за­надто товста. Діаметр щетини зубних щіток, що виробляють сьо­годні, коливається в межах від 0,15 до 0,25 мм, міжгорбкові бо­розни молярів мають глибину 1,1 мм, ширину входу від 0,2 до 0,5 мм, а ширину дна борозни 0,1 мм.

Фісури сягають емалево-дентинної границі і в цьому випадку на дні з'являється не вкритий емаллю дентин. Єдиним ефектив­ним профілактичним методом, що запобігає карієсу в цих місцях, є герметизація.

*■ Фісури - це природні заглиблен­ня, борозни та ямки на жувальній поверхні зубів (рис. 10.9).

Фісури - ретенційні ділянки, в яких: є сприятливі умови для утворен­ня зубного нальоту;

дозрівання емалі відбувається

ЗНаЧНО ПІЗНІШе І ПОвІЛЬНІШе НІЖ На ІНШиХ р_и(. }П д фі_Сур_и

ділянках;

-> емаль слабо мінералізована. Типи фісур (рис. 10.10):

^ відкриті;

\ вузькі, У-подібні, які доходять до половини товщини емалі; Ч> глибокі и-подібні, які майже доходять до дентину; % глибокі, у вигляді краплі, які доходять до емалево-дентино-вої границі і мають вузький вхід.

а) б) в) г)

Рис. 10.10. Типи фісур: а - відкрита; б - глибока И-подібна; в - вузька V-подібна; г - глибока у вигляді краплі

Час проведення герметизації фісур:

3 - 4 роки - тимчасові моляри;

5 - 6 років - перші постійні моляри;

9 - 10 років - перші пре.моляри;

10-11 років - другі премоляри;

12 - 13 років - другі моляри. Покази до герметизації фісур:

О наявність глибоких інтактних фісур;

<=> мінімальний термін з моменту прорізування; & незакінчена мінералізація жувальної поверхні зуба. Протипокази до герметизації фісур:

^ відсутність великих фісур. ямок на жувальній поверхні зуба; Ч> наявність каріозної порожнини на контактній або жу­вальній поверхнях зуба;

^ незадовільна гігієна порожнини рота; ^ невпевненість в інтактності фісури; % гіперсалівація (інтенсивне виділення слини). Основні вимоги до герметиків:

стійка адгезія до тканин зубів у вологому середовищі;

висока міцність на стиск та стійкість до стирання;

тверднення при кімнатній температурі у вологому середо­вищі протягом 2-3 хвилин;

стабільність кольору, не змінювати забарвлення тканин зубів;

технологія, яка дає можливість застосовувати в умовах клініки

Р ис. 10.11. Герметики Помилки під час герметизації фісури:

■=> герметизація каріозної фісури;

^ недостатнє висушування,

■=> густа консистенція матеріалу;

■=> внесення герметика з надлишком;

■=> недостатня медикаментозна обробка фісури;

^ герметизація зуба з каріозною порожниною.

Ускладнення, які виникають після герметизації фісур:

т> випадання герметика протягом 6 місяців;

т> розвиток фісурного карієсу;

р озвиток токсичного пульпіту, як результат ураження пульпи зуба протравлювачем (більше 1 хвилини) і недостатньо­го промивання водою фісури після протравлення;

-> протравлення тих ділянок емалі зубів, які не підлягають герметизації, що спричиняє розвиток каріозного процесу.

Методика герметизації фісур зубів:

*Ь професійне очищення жуваль­ної поверхні від зубного нальоту твердою малою щіточкою з очища­ючим засобом (пемза з гліцерином, пемза з водою, 3 % перекисом вод­ню, очищаючою зубною пастою "Klint" (рис. 10.12) та ін.) Засоби для очищення не повинні містити сполук фтору, бо фтор порушує процес протравлення емалі і може стати причиною невдалого ущіль­нення. Додатково очищають жувальну поверхню зуба гумовими щіліндриками-ємкостями, що наповнені пастою і обертаються;

% ретельне усунення решток пасти, що увійшла в борозни сильним струменем води;

^ ізоляція зубів від слини і рідини ватними тампонами за допо­могою слиновідсмоктувача або кофердама з метою попередження попадання 37 % ортофосфорної кислоти (гелю) на слизівку;

^ висушування поверхні зуба стисненим повітрям протягом ЗО секунд;

^ протравлення емалі 37 % розчином ортофосфорної кисло­ти (34 - 37 % забарвленим гелем) (рис. 10.13), який нанести тонким м'яким пензликом або аплікатором тільки в тих місцях, які будуть покриватися герметиком. Не рекомендується вжи­вати ватні кульки, оскільки вони містять заблоковані пухирці повітря, що ускладнює рівномірний розподіл протравлюючого розчину. Час протравлення не повинен перевищувати 15 - ЗО се­кунд для постійних зубів, ЗО - 60 секунд для молочних. Під час протравлення кілька разів зволожують емаль розчином кислоти для очищення мікроканальців емалі. Таким чином вимиваються солі кальцію, що виділились під час хімічної реакції, які визначають ефективність протравлення. Для кислотного протравлення більш зручний гель, ніж розчин. Кольорова гамма гелю (зелений, синій, голубий, червоний) дає можливість чітко контролювати якість нанесення та усунення гелю, попередити передозування і попа­дання ортофосфорної кис­лоти на слизівку;

% після протравлюван- ня поверхню зуба промива- ють струменем води про- тягом 15-30 секунд, щоб не поіикодити тонку структуру демінералізова- ної емалі. Тривалість обпо- ліскування струменем води повинна дорівнювати три- валості протравлювання, Рис. 10.13. Гель ортофосфорної якщо ж для протравлюван- кислоти

—

ня застосували кислоту у вигляді гелю, то час промивання слід збільшити вдвічі;

Ч> інструментальний огляд фісури;

Ч> висушування поверхні зуба малим струменем стисненого теплого повітря протягом 15 секунд на віддалі, щоб не пошкоди­ти ніжну структуру демінералізованої емалі (усунення вологи методом промокування і витирання неприпустимі) ;

Ч> протравлена і висушена емачь повинна бути шорсткою, матовою або білястого кольору ("вкритою інеєм"). Демінералі-зована мікрошорохована емаль збільшує площу стикання герме-тика з емаллю зуба;

^ герметик, у вигляді кульки, накладають на підготовлену по­верхню зубної емалі вузьким пензликом, аплікатором або шприцом (рис. 10.14). На жувальну поверхню нижніх зубів герметик на­носять тонким шаром на середину фісури і легко вирівнюють вздовж неї. На верхніх зубах герметик наносять в передню і цент­ральну частину фісури і легко вирівнюють вздовж неї (1-3 рухи по всій фісурі);

Ч> ущільнюють матеріал штопфером, рівномірно розподіля­ють його по фісурі зондом з метою видалення пухирців повітря;

Ч> якщо герметизація проводиться геліокомпозитами, то пе­ред введенням герметика наносять підшар, далі сам герметик. Полімеризація відбувається під дією світлової енергії галогено-вої лампи протягом 20 - 40 секунд;

Ч> після затвердіння матеріалу перевіряють його ретенцію за допомогою зонду;

^ перевіряють вільне змикання зубів в оклюзії;

*Ь шліфують та полірують фісурну пломбу після повного зат­вердіння герметика алмазними борами і штрипсами з дрібною насипкою, гумовими дисками і чашечками, щіточками і абразив­ною пастою. Після полірування поверхня зуба повинна мати глад­ку і блискучу поверхню з ідеальним переходом пломби в емаль зуба (рис. 10.15).

Контрольний огляд зубів після герметизації фісури проводиться через 6-8 місяців.

Застосування фторвмісних дисків

Фторвмісні диски (паперові і парафінові) випускають в упа­ковці по 10 шт. Розхід матеріалу - 1 диск на процедуру. Диск фіксують у кутовому кінцевику за допомогою дискотримача. Фтор втирають у тверді тканини зуба на мінімальній швидкості з використанням трьох видів рухів: зворотно-поступальних, вверх-вниз, колових. Перед обробкою проводять професійну гігієну порожнини рота, після чого диском обробляють спочатку вестибулярні поверхні усіх зубів верхньої щелепи зліва направо, пізніше - нижньої справа наліво. Далі обробляють піднебінні по­верхні зубів верхньої щелепи і язикові поверхні нижньої, в кінці -жувальні поверхні з використанням колових рухів за годиннико­вою стрілкою.