Приклади кодування за Комунальним пародонтальним індексом (срі), які вказують положення пародонтапьного зонда

Втрата прикріплення (клітини 60 - 65).

Інформація про втрату прикріплення може бути зібрана при обстеженні індексних зубів, щоб оцінити деструкцію пародонталь-ного прикріплення протягом життя.

Довжину втрати прикріплення реєструють, використовуючи наступні коди:

0 - втрата прикріплення 0 - 3 мм (цементно-емалеве сполу­чення не виявляється, код СРІ 0-3;

1 - втрата прикріплення 4 - 5 мм (ЦЕС в чорній ділянці зонда);

2 - втрата прикріплення 6-8 мм (ЦЕС між верхньою межею чорної ділянки і 8,5 мм кільцем);

3 - втрата прикріплення 9 - 11 мм (ЦЕС між кільцями 8,5 і 11,5 мм);

4 - втрата прикріплення 12 мм або більше (ЦЕС за кільцем 11,5 мм).

X - виключений секстант (менше 2-х зубів) 9 - не реєструється (ЦЕС не виявляється)

Стан зубів і потреба в лікуванні (клітини 66 - 161).

Діагностика карієсу зубів повинна проводитись за допомогою стоматологічного дзеркала.

Стан зубів. При реєстрації стану зубів використовують як літери, так і числа. Клітини 66 - 97 використовують для верхніх зубів, а 114 - 145 - для нижніх.

Одні і ті ж клітини призначені для кодів, що стосуються тим­часових і постійних зубів. Запис вноситься в кожну клітину, яка має відношення до стану коронки і кореня. При обстеженні дітей, коли не визначають стан кореня зуба, в клітину, яка відноситься до стану кореня, записують код "9" (не реєструється).

Примітка. Слід виявляти значну обережність при діагностиці пломб того ж кольору, що зуб, які дуже важко виявити.

Коди і критерії:

0 - лікування не потрібне. Цей код реєструють, коли і коронка і корінь зуба інтактні, або, якщо вирішено, що повинно проводи­тись будь-яке лікування зуба.

Р - профілактичні заходи, які призупиняють карієс; Р - застосування герметика;

- пломбування однієї поверхні;

- пломбування двох або більше поверхонь.

Коди для реєстрації стану тимчасових і постійних зубів (коронок і коренів)

Код			Стан / статус
Тимчасові зуби	Постійні зуби
Коронка	Коронка	Корінь
А	0	0	Інтактний ^
В	1	1	Каріозний
С	2	2	Пломбований з карієсои
Д	3	3	Пломбований без каріку
Е	4	-	Видалений з Приводу каріей.
-	5		Видалений з іНшої причин".
F	6	-	Покритий герметикой
G	7	7	Опорний зуб Мостоподібног» протеза, спеціальна коронка' фарфоровою покривною фасеткою (імплантат) ^
	8	8	Непрорізаний зуб (коронка) неоголений корінь ^
Т	Т	-	Травма (Перелом) ^
-	9	9	Не реєструСТЬСЯ ^

Один із кодів Р, Р, 1 або 2 може бути використаний _{для т0}го, щоб вказати на необхідність лікування:

*Ь з приводу початкового, первинного або вторинного карііїї'

Ч> зміненого в кольорі зуба або дефекту розвитку;

\ з метою усунення ушкодження, обумовленого травм^' стиранням, ерозією;

% з метою заміни неправильно поставленої пло_мби або zlf метика.

Герметик вважається незадовільним, якщо, на ду_МКу досЛ^' ника, необхідна його заміна, внаслідок часткової втрати в фісУ" pax, ямках, в місці сполучення або поверхні дентину,

Пломба вважається незадовільною, якщо присутній один декілька таких станів:

> дефектний край існуючої пломби, який створ_{ює a}g_{0 MO}ft^e створити шляхи проникнення в дентин. Рішення пр_{0 те чи £} Ь^е' фект краю суттєвим, повинно базуватись на кліні_Чному ^_оСв^

дослідника, даних зондування краю пломби пародонтальним зон­дом, або чіткого потемніння кольору зуба;

нависаючий край існуючої пломби, який викликає місцеве под­разнення ясен і не може бути усунений шляхом корекції контуру пломби;

тріщина існуючої пломби, яка робить її рухливою або ство­рює шляхи проникнення в дентин;

зміна кольору.

3 - виготовлення коронки, внаслідок різних причин;

- коронка з фарфоровою покривною фасеткою або ламінат (може бути рекомендованою з естетичних міркувань).

- ендодонтичне втручання. Цей код застосовують, з метою визначення, що зуб потребує ендодонтичного лікування, внаслі­док значного та глибокого каріозного процесу або травми.

Примітка. Ніколи не слід вводити зонд в глибину порожнини, щоб підтвердити ураження пульпи.

6 - видалення. Зуб вважається "підлягаючим видаленню" за­лежно від доступних методів лікування, коли:

каріозний процес настільки зруйнував зуб, що його немож­ливо відновити;

^ прогресуюче ураження пародонту призвело до значної рухо­мості зуба, болючості або втрати ним функції і, на погляд дослід­ника, не може бути відновлений до функціонального стану;

-> зуб необхідно видалити для можливості протезування; видалення диктується ортодонтичними або косметични­ми показами або мова йде про ретенований зуб;

7/8 - потреба в інших видах допомоги. Дослідник повинен вка­зати види допомоги, для чого застосовуються коди 7 і 8. Засто­сування двох кодів повинно бути зведено до мінімуму;

8 - не реєструється.

Наявність зубних протезів (клітини 162 і 163).

Наявність зубних протезів слід реєструвати для кожної щеле­пи (клітина 162 - верхня щелепа, клітина 163 - нижня щелепа) Для реєстрації застосовуються наступні коди:

- немає протезів;

- мостоподібний протез;

156

- більше одного мостоподібного протеза;

- частковий знімний протез;

4 - сполучення мостоподібного і часткового знімного протеза (протезів);

5 - повний знімний протез; 9 - не реєструється.

Потреба в протезуванні (клітини 164 і 165).

Потребу в протезуванні слід реєструвати для кожної щелепи (клітина 164 - верхня щелепа; клітина 165 - нижня щелепа) у відпо­відності з такими кодами:

- немає потреби в протезуванні;

- потреба в протезуванні для заміщення одного зуба;

- потреба в протезуванні для заміщення більш як одного зуба;

- потреба в протезуванні в сполученні кодів 1 і 2;

- потреба в протезуванні для заміщення всіх зубів; 9 - не реєструється.

Зубощелепні аномалії (клітини 166 - 176).

Скупченість в різцевих сегментах (клітина 168). Слід оціни­ти скупченість як у верхньому, так і нижньому різцевих сегмен­тах. Скупченість в різцевому сегменті - це стан, коли відстань між правим і лівим іклами недостатня для нормального розташу­вання усіх чотирьох різців. Зуби можуть бути повернуті або зна­ходитись поза лінією дуги. Скупченість в різцевих сегментах реє­струється так:

- немає скупченості;

- скупченість в одному сегменті;

- скупченість в двох сегментах.

Якщо існують будь-які сумніви, реєструють нижчий код. Скуп­ченість не слід реєструвати, якщо чотири різці розташовані пра­вильно, а одно або два ікла змішані.

Проміжки в різцевих сегментах (клітина 169). Для реєстрації цього коду слід оглядати як верхній, так і нижній різцеві сегмен­ти. Збільшення простору в різцевому сегменті - це стан, коли величина відстані між правим і лівим іклами перевищує ту, яка потрібна для нормального розташування всіх чотирьох різців. Якщо в одного різця або більше не спостерігається міжзубного

контакту апроксимальних поверхонь, то вважається, що сегмент має проміжки. Не слід реєструвати проміжок, якщо є місце, в якому знаходився недавно видалений тимчасовий зуб і буде прорізува­тись відповідний постійний зуб.

Проміжки в різцевому сегменті реєструються такими кодам:

- немає проміжків;

- проміжки в одному сегменті;

- проміжки в двох сегментах.

Якщо існує будь-який сумнів, слід реєструвати нижчий код.

Діастема (клітина 170). Серединна діастема визначається як відстань (в мм) між двома постійними верхніми різцями при нор­мальному положенні контактних пунктів. Це вимірювання може бути здійснене на будь-якому рівні між мезіальними поверхнями центральних різців і представлено в цілих числах (мм).

Найбільше відхилення переднього відділу верхньої щелепи (клітина 171), Відхиленням може бути або поворот зуба навколо своєї осі, або положення його поза дугою. Для визначення найб­ільшого відхилення слід оглянути чотири різці на верхній щелепі. Величину найбільшого відхилення між сусідніми зубами вимірю­ють за допомогою пародонтального зонда (рис. 9.2).

Рис. 9.2. Вимірювання переднього відхилення верхньої щелепи за допомогою пародонтапьного зонда

Кінчик зонда розташовують на губній поверхні найбільш відхи­леного у язиковому напрямі або повернутого різця, в той час, як сам зонд, ручка якого повернута вправо, тримають паралельно оклюзійній площині. Потім за допомогою позначок на зонді вимі-158,, рюють відхилення в цілих міліметрах. Відхилення можуть співпа­дати або не співпадати із скупченістю зубів Якщо для всіх чоти­рьох різців існує достатньо місця в зубному ряді, але деякі із них повернуті або зміщені, вимірюють найбільше відхилення, як опи­сано вище. При цьому сегмент не реєструється за ознакою скуп­ченості. Якщо є відхилення на дистальній поверхні бічних різців, їх також слід взяти до уваги.

Найбільше відхилення на нижній щелепі (клітина 172).

Проводяться ті ж виміри, які описані вище, тільки здійснюють­ся на нижній щелепі. Знаходять найбільше відхилення між сусідні­ми зубами і вимірюють, як і на верхній щелепі.

Переднє верхньощелепне перекриття (клітина 173).

Вимірювання горизонтального співвідношення проводиться в центральній оклюзії. Вимірюють відстань від ріжучого краю найбільш виступаючого різця до губної поверхні відповідного нижнього різця за допомогою горизонтального зонда, розташо­ваного паралельно оклюзійній площині. Підраховують в цілих міліметрах найбільше верхньощелепне перекриття. Не слід реє­струвати верхньощелепне перекриття, якщо всі верхні різці відсутні або знаходяться в язиковому перехресному прикусі Якщо різці змикаються край до краю, записують цифру "0".

Переднє нижньощелепне перекриття (клітина 174).

Нижньощелепне перекриття реєструють в тому випадку, коли будь-який нижній різець висунутий вперед знаходиться в пере­хресному прикусі. Вимірюють і реєструють (в цілих міліметрах) найбільше нижньощелепне перекриття. Вимірювання проводять таким же чином, як і для верхньощелепного перекриття (мал. 6). Не слід реєструвати нижньощелепне перекриття, якщо нижній різець повернутий таким чином, що одна частина його ріжучого краю знаходиться в перехресному прикусі.

Вертикальна передня щілина (клітина 175).

Якщо існує вертикальна щілина між будь-якими протилежними парами різців (відкритий прикус), найбільшу величину відкритого прикусу реєструють в цілих міліметрах, використовуючи при цьо­му пародонтальний зонд (рис. 9.3).

Пердньозаднє співвідношення мо- (

лярів (клітина 176). „.

Це вимірювання базується на спів- ^"-44^

відношенні верхнього і нижнього по- JL.LI

стійних молярів. Якщо цю оцінку не- -/¿9

можливо провести на основі дослі- /(у) дження перших молярів тому, ЩО ОДИН f /

або обидва з них відсутні, неповністю

прорізались або мають порушену фор- Рис. 9.3. Вимірювання му, внаслідок великої порожнини чи вертикальної передньої пломби, оцінюють співвідношення щілини за допомогою між постійними іклами і премолярами. пародонтального зонда Визначають показник справа і зліва,

коли зуби знаходяться в оклюзії і реєструють найбільше відхи­лення від нормального співвідношення молярів. Застосовують таки коди:

0 - норма.

1 - половина горбика. Нижній перший моляр на половину гор­бика знаходиться мезіальніше або дистальніше нормального співвідношення.

Потреба у невідкладній допомозі і скерування до фахівців (клітини 177 - 180).

Обов'язком дослідника або керівника команди є скерування пацієнта у відповідну лікувальну установу, якщо це необхідно. Показом для невідкладної допомоги є ситуації, коли при відсут­ності лікування виникне больовий синдром, запальний процес або інше серйозне захворювання. Залежно від доступності стомато­логічної служби, цей проміжок часу може коливатись від декіль­кох днів до кількох місяців. Прикладами станів, які вимагають невідкладної допомоги, є периапікальний процес або гострий не­кротичний виразковий гінгівіт. В клітині 178 реєструють поши­рений карієс і хронічний абсцес альвеолярного відростка.

Три клітини призначені для реєстрації наявності (код 1) таких станів: стан загрозливий для життя (рак ротової порожнини або передракове ураження) чи інший тяжкий стан з проявами в ро­товій порожнині (клітина 177). Якщо обстеженого скеровано в лікувальну установу для надання допомоги, код "1" вносять в клітину 180.

Стани, які кодуються в клітинах 177 - 180, не є взаємовик-лючними. При наявності більш як одного стану, потребуючого невідкладної допомоги, в картці можна зробити декілька записів.

Місце в кінці картки обстеження призначене для приміток дос­лідника або реєстратора, будь-якої додаткової інформації, яка може стосуватись обстеженого.

Примітка. Реєстраційна карта. Стандартні коди. Для заповнення всіх розділів карти застосовуються стандартні коди. Якщо ця вимога не буде виконана, ВООЗ в подальшому буде не в змозі обробити отримані дані і проаналізувати їх, оскільки комп'ютерна система автоматично відкидає картки із нестандартним заповненням. Якщо будь-яка оцінка не може бути виконана або даний код не відповідає оглянутій віковій групі, то невикори­стану клітину закреслюють по діагоналі або записують в код 9 (= не реєст­руються).

Картки розроблені так, щоб полегшити комп'ютерну обробку результатів. Кожній клітині присвоєно ідентифікаційний номер (невелика цифра в дужках), який визначає її місце у комп'ютер­ному файлі. Коди реєстрації розташовані поряд з відповідними клітинами. Щоб зменшити кількість помилок, всі цифри запису­ють чітко і без виправлень Найбільшу плутанину викликає на­писання цифр 1 і 7, 2 і 4, 6 і 0, а також літери В і цифри 8. Для уникнення помилок при внесенні в комп'ютер отриманих резуль­татів, цифри записують таким чином:

1234567890.

Для позначення стану зубів і потреби в лікуванні використо­вуються великі літери:

ABCDEFGPT.

Щоб не було помилок при реєстрації, досліднику необхідно чітко вимовляти цифри і літери з подібним звучанням.

Двохзначні цифри над- і під деякими клітинами позначають певні зуби за системою, яка рекомендована Міжнародною Феде­рацією стоматологів. При цьому перша цифра визначає квад­рант ротової порожнини, а друга безпосередньо сам зуб.

Для позначення зубів при диктуванні рекомендується спочат­ку вказувати номер квадранта, а потім номер зуба. Наприклад,верхній правий другий різець, 12 - "один - два", замість дванад­цяти; нижній лівий третій моляр, 38 -"три - вісім" замість трид­цяти восьми.