Тема 3. Клінічні критерії стану здоров'я органів і тканин порожнини рота

Послідовність клінічного обстеження:

вивчення суб'єктивних даних методом опитування; Ч> огляд зубощелепної ділянки - об'єктивне обстеження; ^> проведення додаткових методів обстеження.

Вивчення суб'єктивних даних методом опитування

Під час опитування необхідно ^виявити скарги пацієнта, врівень гігієнічного догляду за ротовою порожниною, ^спадко­вість, О фізичний розвиток дитини, ^терміни прорізування і зміни зубів, ^шкідливі звички, ^перенесені і наявні захворювання, а також ^простудні захворювання, ^їх частоту протягом року.

З метою уточнення вплину харчування на перебіг хвороби необхідно рекомендувати протягом місяця вести харчовий що­денник (табл. 2.3). Подальший аналіз даних щоденника дозволить виявити продукти, на які негативно реагує організм, і вилучити їх з раціону.

Об'єктивне обстеження:

^> оцінка фізичного розвитку;

"5> оцінка постави;

*Ь оцінка гармонійності пропорцій і симетрії обличчя; *Ь оцінка функціональних відхилень; *Ь шкідливі звички;

Ч> огляд присінка ротової порожнини;

0> визначення стану зубів та зубних рядів;

^> дослідження слизівки.

Фізичний розвиток оцінюється за двома антропометрични­ми показниками - зріст і маса тіла. Несприятливою для опірності організму є значне підвищення або зниження маси тіла за нор­мального зросту, а також різке перевищення або недостатність зросту за будь-якої маси тіла.

Постава - є однією з ознак фізичного розвитку дитини. Вона вважається нормальною тільки тоді, коли дитина вільно набуває пози, за якої тіло торкається вертикальної площини 5 точками опори (потилиця, лопатки, сідниці, литкові м'язи і п'ятки).

-> Під час оцінки стану обличчя можна виявити ознаки різних захворювань (набряк, новоутворення, рубці, нориці, асиметрію, тощо), мімічний прояв болю і психологічну реакцію на огляд лікаря.

Для порушення функції жування характерні збільшення або зменшення тривалості пережовування їжі, відкусування бічними зубами, жування передніми.

Порушення функції ковтання характеризується підвище­ною активністю мімічних та жувальних м'язів (особливо у ділянці підборіддя - симптом "наперстка"), розімкненістю губ, зубів під час ковтання.

У разі порушення функції дихання зуби не змикаються, губи сухі, крила носа нерухомі. Дихання - ротове або змішане.

■> Шкідливі звички у більшості випадків з'являються у ранньо­му віці (до 1,5 року). А в 5 - 8 років майже у половини дітей, в яких збереглися ці звички, спостерігаються стійкі аномалії.

Під час огляду присінки ротової порожнини звертають увагу на глибину його, ступінь вираженості вуздечок губ, язика та тяжів, місце їх прикріплення до альвеолярного відростка, колір і консистенцію слизівки.

■ > Під час обстеження зубів і зубних рядів виявляють (рис. 3.1):

Гема 3. Клінічні критерії стану здоров'я органів і тканин порожнини рота

колір тимчасових і постійних зубів. Тимчасові зуби мають молочно-голубий відтінок, постійні - білий, сірувато-білий, сірий, сіро-жовтий, жовтий кольори. При наявності набутої пігмен­тації інтактні зуби мають темний, зеленуватий відтінки. По­чатковий карієс характеризуєтеся появою вогнищ демінералізації у вигляді білих, "крейдяних", матових плям. Колір емалі на си­метричних ділянках зубів може мінятись при вроджених некаріоз-них ураженнях (гіпоплазія, флюороз, мармурова хвороба). Тем­ніють зуби при гангрені пульпи, травмах, пломбуванні мідною або срібною амальгамами;

форма коронок зубів має тільки певну визначену форму для окремих зубів. Зміни форми коронок пов'язують в основному із спадковими факторами або порушенням закладання зубів і фор­мування зубних рядів;

розміри коронок зубів змінюються залежно від індивідуальних особливостей людини, різних регіонів проживання, етнічних ознак. Розміри коронок, які виходять за межі норми в бік збільшення, ви­значаються як макродентизм, в бік зменшення - мікродентизм;

структура емалі є стабільною після прорізування і оста­точного дозрівання, яка підтримується динамічною рівновагою взаємно пов'язаних процесів де- і ремінералізаації. В нормі емаль має рівну поверхню добре зволожену слиною;

набуті утворення порожнини рота - м який зубний наліт і зубний камінь;

кількість зубів. Кожному виду (сімейству, ряду) тварин­ного світу властива певна кількість зубів. У сучасної людини вва­жають нормою наявність 32 зубів. Найчастіше бувають відсут­німи треті моляри і другі різці верхньої щелепи. Відсутність третіх молярів верхньої і нижньої щелепи вважають варіантом норми в сучасної людини. Проте, відсутність других верхніх різців слід вважати відхиленням від норми, через порушення цілісності зубного ряду і виникнення косметичного дефекту. Вроджена ча­сткова або повна адентія виникає у зв'язку з хворобами вагітної жінки. В постнатальному періоді причиною адентії бувають за­пальні процеси і травми щелеп, загальні захворювання дитини. Часткова адентія призводить до деформації зубного ряду, що

—-

вимагає обов'язкового протезування. Часто зустрічається збіль­шення кількості зубів - гіпердентія. Надкомплектні зуби здебіль­шого розташовуються на верхній щелепі в ділянці різців або іклів і можуть мати неприродну форму;

співвідношення зубів і зубних рядів. Дитина народжується із дистальним положенням нижньої щелепи. Під дією смокталь­них, а пізніше жувальних рухів нижня щелепа розташовується в ортогнатичному співвідношенні відносно верхньої;

зони ризику - фісури, (боріздки) жувальної поверхні молярів і премолярів, пришийкові ділянки, контактні поверхні.

^Дослідження слизівки передбачає визначення її кольору, кон­систенції, характеристики і локалізації елементів ураження. Звер­тають увагу на розміри і колір язика, вигляд сосочків, ясенну боріздку та особливі ділянки, які відносять до зон ризику: ретро-молярну ділянку, вуздечки верхньої і нижньої щелеп.

При необхідності пацієнта скеровують на допоміжні дослід­ження: ^рентгенологічне, ^лабораторні, ^цитологічні та інші.

Кількісна оцінка стану здоров'я в стоматології визначається за допомогою гігієнічних та діагностичних індексів, а також ста­тистичних показників, про які йтиме мова в наступних розділах.

Дані, одержані під час клінічного обстеження, а також резуль­тати допоміжних досліджень вносять у медичну карту стомато­логічного хворого.

Медичну карту заповнюють при кожному відвідуванні пацієн­та. В ній детально описують скарги пацієнта, дані обстеження, проведені лікувальні і профілактичні заходи.

Для зручності запису групи, форми і місця розташування зубів у порівняльній анатомії запропоновано так звану зубну форму­лу. В ній позначені цифрами зуби і місця розташування на верхній та нижній щелепах.