
- •Методичні вказівки
- •1. Задачі з теми «основи теорії розподілу інформації»
- •2. Задачі з теми «цифрова комутація»
- •Література
- •Додаток а Табульована перша формула Ерланга
- •Додаток ж Узагальнений метод імовірнісних графів
- •Додаток к Табульована формула Енгсета
- •Додаток л Загальні принципи побудови вузла комутації
- •Додаток м Методика оцінки обсягу обладнання вузла комутації
Додаток ж Узагальнений метод імовірнісних графів
Розглянемо узагальнений алгоритм знахождення ймовірності втрат багатоланкової комутаційної схеми з довільною кількістю ланок, що показана на рисунку Ж.1. На цьому рисунку прийняті наступні позначення:
- кількість
ланок комутації;
- кількість
блоків комутації в g-ій
ланці;
- кількість
входів блоку комутації g-ої
ланки;
- кількість
виходів блоку комутації g-ої
ланки;
- ємність
блоку комутації
-ої
ланки;
-
зв’язність між
-ою
та
-ою
ланками;
- кількість
пучків проміжних ліній (ПЛ).
Рисунок Ж.1 – Багатоланкова комутаційна схема з довільною кількістю ланок
В режимі
групового шукання кількість ліній
кожного
-го
напряму (
)
рівномірно розподіляється між комутаторами
-ої
ланки, при цьому кількість виходів у
напряму j
з одного блоку комутації останньої
ланки
.
Вихідними
даними для розрахунку є інтенсивності
навантажень,
,
обслуговані кожним
-им
напрямом.
У
відповідності з режимом шукання
складається ймовірнісний граф, в якому
кожна з
гілок, що складається з
ПЛ, зайнята з ймовірністю
та вільна
з ймовірністю
,
причому
;
;
;
,
де
- інтенсивність навантаження, обслугованого
однією ПЛ;
- інтенсивність навантаження, обслугованого
всією комутаційною схемою;
- кількість ліній
-го
напряму (
);
- інтенсивність навантаження, обслугованого
однією вихідною лінією
-го
блоку комутації в
-му
напряму (
);
- інтенсивність навантаження, обслугованого -им напрямом;
- кількість пучків ПЛ між -ою та -ою ланками;
- кількість
виходів в j-ому
напряму з одного блоку комутації
останньої ланки.
Втрати обчислюються як ймовірність відсутності вільних з’єднувальних шляхів до потрібного виходу (або виходам). Розрахунок проводиться рекурентно від -ої ланки до першої ланки.
При обчисленні втрат для багатоланкової схеми в режимі групового шукання виконують наступні дії.
1. Обчислюють ймовірність заняття всіх виходів одного комутатору -ої ланки для -го напряму:
.
2. Обчислюють
ймовірність втрат у напряму від входу
комутатора
-ої
ланки
до виходу комутаційної схеми:
.
3. Обчислюють ймовірність втрат у напряму від входу -ої ланки до виходу комутаційної схеми:
.
… … …
4. Обчислюють ймовірність втрат у напряму від входу 1-ої ланки до виходу комутаційної схеми, вона ж – шукана ймовірність втрат багатоланкової комутаційної схеми для -го напряму:
.
(Ж.1)
Інтенсивність навантаження, що надходить в j-ий напрям, знаходиться з рівності:
,
(Ж.2)
а загальна інтенсивність навантаження, що надходить на комутаційну схему, знаходиться як
.
Примітка
1.
В режимі вільного шукання приймається
,
та, далі слідують процедурі обчислення
втрат у режимі групового шукання.
В режимі
лінійного шукання приймається
,
та, далі слідуют процедурі обчислення
втрат в режимі групового шукання.
Примітка 2.
Якщо задані не обслуговані інтенсивності
навантажень
для кожного напряму, а інтенсивності
навантажень, що надходять,
,
то ймовірність втрат в
-ому
напряму обчислюється ітераційно:
а) на
першій ітерації приймають інтенсивність
обслугованого навантаження
;
б) за
формулою (Ж.1) знаходять ймовірність
втрат
;
в) за
формулою (Ж.2) обчислюють значення
навантаження, що надходить,
;
г) оцінюють похибку обчислення:
,
де
- необхідна точність обчислень.
При виконанні нерівності процес обчислення ймовірності втрат закінчують.
При невиконанні нерівності процес обчислення ймовірності втрат продовжують з пункту б), але для нового значення інтенсивності обслугованого навантаження:
.
Відмітимо
основной недолік методу ймовірносних
графів – його невисоку точність. Дійсно,
можна одразу помітити, що ймовірність
втрат не дорівнює нулю навіть при
виконанні умови неблокуємості Клоза,
що говорить про наявність похибки в
результатах, отриманих за допомогою
методу ймовірносних графів. Однак даний
метод забезпечує прийнятну похибку для
значень
,
що виконуються в більшості практических
випадків.