Історія впровадження крапельного зрошення в Україні

Сучасні способи мікрозрешення є відносно новими способами поливу, за допомогою яких поливна вода подається безпосередньо в зону живлення сільськогосподарських культур відповідно фазам їх розвитку.

Етап промислового застосування мікро зрошення починається з 60-х років ХХ століття і зумовлений відкриттям у 1935 році у Великобританії поліетилену та появою першої крапельниці, конструкцію якої запропонував Зімх Бласт (Ізраїль).

В Україні наукові дослідження з питань мікро зрошення було розпочато в кінці 60-х на початку 70-х років минулого століття. Цими розробками займалися Український науково-дослідний інститут гідротехніки і меліорації (УкрНДІГіМ), Український науково-дослідний інститут зрошувано садівництва (УкрНДІЗС) та Укрдіпроводгосп. В першій половині 70-х років ХХ століття  Українським науково-дослідним інститутом гідротехніки і меліорації були запроектовані і побудовані дослідні системи крапельного зрошення саду  площею 0,2 га на території Кримської дослідно-меліоративної станції.  Конструктивно система була дуже простою - поливні трубопроводи довжиною 100 м складалися з поліетиленових труб різного діаметру, а мікроводовипуски вироблялися з полімерних матеріалів. У 1977 році у радгоспі – заводі “Виноградний” Кримської області було побудовано систему крапельного зрошення яблуневого саду на площі 74,2 га зі застосуванням обладнання фірми “Кліp Birci” (США). У цьому ж році було створено першу вітчизняну  систему капельного зрошення “Таврия”,  конструктивною особливістю якої було модульний принцип побудови та підземне розміщення поливних трубопроводів. У 1986 році в УкрНДІГіМ було створено інженерний Центр крапельного зрошення, директором якого було призначено доктора технічних наук, професора М.І.Ромащенка .Протягом 1986-1990 рр. Центром було розроблено сучасні технології поливу, технічні засоби і конструкції систем мікро зрошення винограду, плодоягідних та овочевих культур. Також були розроблені та впроваджені нові технології, технічні засоби механізації та автоматизації мікро зрошення. Центром мікро зрошення було розпочато дослідження доцільності й ефективності застосування мікро зрошення для поливу овочевих, баштанних та інших технічних культур у відкритому ґрунті. Цими дослідами вперше в Україні було підтверджено доцільність та високу ефективність застосування крапельного зрошення для вирощування овочевих культур у відкритому ґрунті. На  даний час Центр мікро зрошення Інституту гідротехніки і меліорації УААН проектує понад 300 га систем мікро зрошення щороку.

Як показав час, мікрозрошення, завдяки цілій низці своїх переваг, отримало статус ресурсозберігаючого найбільш екологічно безпечного способу поливу, що здатний перетворити вирощування винограду, фруктів, ягід та овочів у стабільний економічно вигідний бізнес.

Історія розвитку меліорації та Експлуатація зрошувальних систем

Перша зрошувальна система площею 7 га в області була побудована у 1900 році за ініціативою Єлісаветградської уїздної управи у Сагайдачній волості, нині Устинівський район.

Будівництво зрошувальних систем розпочалось в роки перших п’ятирічок, впродовж яких було побудовано 690 га, у повоєнні роки до 1960 року - близько 1036 га. На той час поливні землі являли собою окремі ділянки невеликою площею із відкритою зрошувальною мережею, подача води здійснювалась самоплинно та з механічним підйомом. Будівництво, утримання та полив проводився за рахунок самих господарств.

Розвиток меліорації в області в основному розпочинається з 1949 року, коли для здійснення контролю за проектуванням та будівництвом зрошувальних ділянок, їх використанням при обласному управлінні сільського господарства був створений обласний відділ водного господарства, працювало в ньому лише два працівника. Це були роки відбудови народного господарства після Великої Вітчизняної війни.

Масштабне будівництво зрошення було розпочато починаючи із 1964 року. У 1964 році на будівництво зрошувальних систем починають виділяти державні капіталовкладення. Вони направляються перш за все на будівництво міжгосподарських або державних систем.

Першими із них була введена в експлуатацію у 1964 році зрошувальна система у колгоспі ім. Чапаєва Світловодського району на площі 786 га, протягом 1964-66 років Великоскельовська зрошувальна система в колгоспі ім. Данова і колгоспі ім. 22-го з”їзду КПРС Світловодського та колгоспі “Комунізм” і Кінзаводі № 175 Онуфріївського району на площі 3792 га.

Для обслуговування цих систем у 1966 році в с. Велика Скельова Світловодського району було утворене Великоскельовське управління експлуатації зрошувальних систем.

Із 1968 по 1995 рік було побудовано 28,7 тис. га зрошувальних систем, щорічно вводилось в експлуатацію від 800 до 3500 гектарів.

Всього із 1929 року в області було побудовано зрошувальних систем на площі 72,3 тис.га, а починаючи з 1996 року масштабне будівництво зрошувальних систем призупинине.

В області на даний час налічується 40,7 тис. га зрошуваних земель, в тому числі міжгосподарські зрошувальні системи розташовані на площі 14,4 тис. га.

Всього по області налічується 2040,4 тис.га сільськогосподарських угідь, із них ріллі 1762,3 тис.га. Відповідно зрошувані землі складають лише 2% до загальної площі сільгоспугідь в області та 2,3% до загальної площі ріллі. Із загальної площі зрошуваних земель 40,4 тис. га використовуються як рілля, 0,3 тис. га – багаторічні насадження. 14,4 тис.га займають 18 державних зрошувальних систем, 26,3 тис.га - 102 внутрішньогосподарські системи.

Використовують зрошувані землі у всіх 21 районі 526 власників та землекористувачів, в тому числі 111 сільгосппідприємств – 30,4 тис. га, 34 селянських (фермерських) господарств – 7,5 тис. га, 381 ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – 2,5 тис. га та землі запасу – 0,2 тис.га. Питома вага сільгосппідприємств, які використовують зрошувані землі, складає 12,7 %.

Зрошувальні системи в області-закритого типу. Протяжність зрошувальної мережі всього складає 1224,6 км, у т.ч. державної 121,3 км, із них 1 км відкритого каналу. На зрошувальних мережах налічується 7791 гідротехнічна споруда, в тому числі на балансі водогосподарських організацій 275 штук.

Подачу води в області здійснюють 128 електрифікованих та 14 дизельних насосних станцій, на яких встановлено 348 насосно-силових агрегатів, в тому числі 25 державних насосних станцій, на яких встановлено 86 насосно-силових агрегатів на 18 державних зрошувальних системах.

Загальна потужність електрифікованих насосних станцій складає

63,44 тис. кВт, державних НС – 19,41 тис. кВт, загальна продуктивність 45,23 м3/с, в т.ч. державних НС— 13,668 м3/с.

Збираючи інформацію про зрошувачів, я зупинився на трьох видах (мал. 1-3), які на мою думку, виявилися найоптимальнішими варіантами із запропонованих. Так як подібного виробу немає. Конструкцію свого виробу я придумував сам.

В кожному із наведених вище аналогів можна виділити позитивні та негативні сторони, а саме: