2.Персональний розподіл доходів. Сімейні доходи

Персональний розподіл доходів - розподіл доходів між окремими індивідами, родинами або домогосподарствами.

Сімейний дохід - сума доходів родини - групи людей, свідомо організованої на основі родинних зв'язків і спільного побуту.

Джерелами сімейного доходу є: заробітна плата; доходи від власності; доходи від особистого підсобного господарства; доходи від підприємницької діяльності; державні трансфертні платежі (пенсії, стипендії, субсидії, надані на безоплатній основі медичні, освітні й інші послуги) та інше.

Ступінь відповідності розміру доходу родини її потребам можна визначити за допомогою наступних показників:

1. Прожитковий мінімум - вартісний вираз законодавчо визначеного рівня споживання товарів і послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності людини і збереження її здоров'я.

2. Фізіологічний мінімум - вартісний вираз сукупного доходу на душу населення, який забезпечує такий рівень задоволення потреб у харчуванні, нижче за який існування людини неприпустиме.

Порівнявши середні доходи членів сім'ї з вказаними показниками, можна розбити населення на три групи (мал. 7.1): забезпечені, малозабезпечені (бідні) і незабезпечені (жебраки).

Незабезпечені

Рис. 7.1 - Диференціація населення за рівнем доходу.

Прожитковий мінімум - важливий соціально-економічний норматив, який є базою для розрахунку інших нормативних величин, таких як: мінімальна заробітна плата; мінімальна пенсія та інших.

Напрямами використання сімейних доходів є: харчування; придбання одягу і взуття; товарів тривалого використання; транспортних, комунальних, побутових, соціально-культурних послуг; інші витрати, а також створення і поповнення заощаджень.

Структура сімейних витрат багато в чому залежить від розміру сімейних доходів. Як свідчить закон Енгеля, загальне споживання благ по мірі зростання доходів сім'ї збільшується, але в різних пропорціях: частка витрат на харчування знижується, частка витрат на житло і комунальні послуги змінюється незначною мірою, а питома вага витрат на придбання соціально-культурних, туристичних і інших подібних послуг зростає.

3. Диференціація доходів населення. Крива Лоренца і коефіцієнт Джині

Доходи між членами суспільства розподіляються нерівномірно, що пояснюється наступними причинами:

- нерівномірний розподіл економічних ресурсів;

- відмінності в особистих здібностях індивідів, їх освіті, ставленні до праці, ризику тощо;

- різне положення на ринку, тобто наявність або відсутність монопольної влади;

- можливість використання зв'язків і інших неекономічних важелів. Ступінь нерівномірності розподілу доходів може бути представлений за

допомогою кривої Лоренца (мал. 5.2) і оцінений за допомогою коефіцієнта (індексу) Джині.

Лінія ОА відображає гіпотетичну ситуацію - абсолютно рівномірний розподіл доходів: 20 % населення одержує 20 % доходів суспільства, 40 % населення - 40 % доходів і так далі.

Крива L - крива Лоренца - відображає реально існуючий у країні розподіл доходів. Чим вона ближча до лінії ОА, тим рівномірніше розподілені доходи. Чим вона більш опукла, тим розрив між доходами населення глибше.

Коефіцієнт (індекс) Джині допомагає кількісно оцінити рівномірність розподілу доходів. Чим його значення ближче до 1 (100 %), тим глибше розрив в доходах. І навпаки, значення коефіцієнта, близьке до 0 (0 %), свідчить про рівномірний розподіл доходів. Так, в Україні по деяким оцінкам децильний коефіцієнт складає ~ 14, а з врахуванням покриття доходів ~ 40. В західноєвропейських країнах децильний коефіцієнт складає = 4÷7.

Для розрахунку цього показника необхідно знати Soal — площу заштрихованої на рис. 14.2 фігури LOA, утвореної кривою Лоренца і лінією ОА, а також S_ΔОАB - площу трикутника ОАВ.

Коефіцієнт (K_G) і індекс Джині (I_G) розраховуються так

І_G = К_G*100%= *100%

Частка доходу

групи у загальному

доході населення, %

О

100

80

60

40

20

O

Частка чисельності

0 20 40 60 80 100 групи у загальній

чисельності населення, %

Рис. 7.2 -Крива Лоренца.

Глибока нерівномірність розподілу доходів призводить до значних негативних соціально-економічних наслідків. Тому держава проводить соціальну політику, направлену на підвищення реальних доходів менш забезпечених верств населення за рахунок більш забезпечених. Для цього використовують прогресивну шкалу оподаткування; удосконалюють систему державних трансфертних виплат; розширюють перелік і обсяг створюваних суспільних благ.

Однак, політика зрівнювання доходів знижує стимули до ефективної праці. Тому однією з найважливіших проблем сучасного суспільства є визначення оптимального співвідношення між економічною ефективністю і соціальною справедливістю.