7. Охарактеризуйте основні етапи та тенденції розвитку нафтовидобувної промисловості світу.

Нафта відома людині з давніх часів. У давньому Єгипті нафту застосовували для бальзамування мумій. У середні віки нафту використовували у воєнних цілях. Передусім слід згадати «грецький вогонь» — суміш нафти із сіркою й селітрою викорис-товували як запалювальну зброю. На початок другої половини XIX ст. людство зрозуміло значення нафти. У штаті Пенсільванія в СПІА на ділянці, що належала полковнику Дрейку, 27 серпня 1859 р. свердловина дала нафту. В 1861 р. було винайдено метод переробки нафти (крекінг). Шлях до широкого використання на-фти було відкрито. У 80-х роках XIX ст. нафти у світі видобува-лося 5 млн т, на межі XIX і XX ст. — уже 20 млн т. Видобуток цього рідкого палива в 1945 р. становив 350 млн т, а в 1960 р. — понад 1 млрд т. Відтоді обсяг видобутку потроївся. Вірогідні за-паси нафти наприкінці XX ст. оцінювалися в світі на рівні 127 млрд т умовного палива, а ймовірні — до 750 млрд т. Підтверджені світові запаси нафти на початку третього тися-чоліття оцінювалися приблизно в 1,05 трлн барелів. Вже добуто щонайменше 25 %, з потенційного обсягу світових ресурсів. Що-денний рівень споживання 79 млн барелів може призвести до ви-черпання промислових ресурсів нафти упродовж найближчих 40—50 років. Нині добувають нафту близько восьми десятків країн. Видо-буває нафту й Україна. На жаль, не в тій кількості, яка дала б змогу зарахувати нашу державу до провідних. Найбільшим видобувачем нафти є Росія, на другому місці стоїть США, на третьому — Саудівська Аравія. Найбільшим у Західній Європі видобувачем нафти стала Велика Британія, яка видобуває нафту з-під дна Швнічного моря в обсязі до 100 млн т щорічно. Це досить високий показник. Адже економісти вважа-ють, що в країні рівень життя високий, якщо в ній на душу насе-лення припадає на рік по одній тонні зерна і нафти. Загалом слід зазначити, що 4/5 покладів нафти та половина її видобутку при-падає на країни, що розвиваються, які є основними постачальни-ками нафти на світовому ринку. Щороку на ньому реалізовується понад 1 млрд т нафти, а також значна кількість нафтопродуктів (бензину, гасу, мазуту тощо). Зрозуміло, що видобувається нафти більше, ніж реалізовується на світовому ринку. А різницю спо-живають країни-видобувачі. Проте було б помилкою вважати, що США видобувають наф-ти менше, ніж Росія. Слід врахувати нафтовидобуток не лише на території США, а й в інших державах світу, у нафтовій промис-ловості яких працює американський капітал. До речі, згідно зі статистичними даними, обсяги видобутку нафти та газового кон-денсату у США дещо перевищують російські показники. Була й інформація про те, що найбільшими видобувниками нафти у світі в 2004 р. були Росія (щоденно 8,94 млн барелів) і Саудівська Аравія (8,5 млн барелів). Вартість нафтовидобутку на Близькому Сході становила 2 дол/барель, у Швнічній Америці — 2 дол/барель, Росії — 11 дол/барель. Лідером у споживанні нафти є регіон Швнічної Америки. На початку третього тисячоліття регіон щодобово споживав 22 млн барелей. Це становило 30 % загальносвітового споживання нафти. Світовий видобуток нафти наприкінці XX ст. становив щодо-би 76—78 млн тонн. Рівень споживання невпинно наближався до зазначеного обсягу. Найбільшими експортерами нафти є країни Близького і Сере-днього Сходу, забезпечуючи приблизно 2/3 експорту. Багато з цих країн входять до Організації країн—експортерів нафти (ОПЕК), створеної в 1960 р. Велетенські танкери і трубопроводи розв'язали проблему транспортування нафти морськими і сухо-путними шляхами, хоча воно потребує подальшого вдосконалення. Нафти у світі експортується більше, ніж нафтопродуктів, але частка нафтопродуктів у цій структурі збільшується. Ще порів-няно недавно країни, що розвиваються, експортували майже ви-ключно сиру нафту. Нині в цій групі країн також розвивається нафтопереробна промисловість, яка дає змогу видобуту з надр Землі нафту використовувати ефективніше, а продукти перероб-ки продавати значно дорожче, ніж сиру нафту. Наприкінці XX ст. ціна нафти на світовому ринку підвищува-лася, зокрема в жовтні 2000 р. вона становила 40 дол. за 1 барель. Причину цього фахівці вбачали в обмежених запасах нафти в американських сховищах і високому курсі долара США, який ви-користовується для розрахунків за нафту. Більшість країн—чле-нів ОПЕК (за винятком Саудівської Аравії) вичерпали свої мож-ливості для збільшення видобутку й експорту сирої нафти. Оскільки пропозиція нафти не збільшується, а попит на неї під-вищується, то це неминуче призведе до подальшого збільшення цін на нафту. На початку третього тисячоліття ціна 1 бареля нафти переви-щила 50 доларів. Провідною галуззю енергетики є нафтова промисловість. Трива лий час у другій половині XX ст. економіка Європи, США та Японії розвива лась за рахунок дешевої нафти, видобуток якої в країнах, що розвиваються, кон тролювався нафтовими транснаціональними корпораціями. Але після створення в 1960 році Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК*), що взяли видобуток і продаж нафти в свої руки, ера «дешевої нафти» минулася, нафтовим монополіям довелося ділитися прибутками. До того ж ускладнилися умови видобутку. Наф тодобувні фірми працюють у дедалі менш освоєних районах, значна частина нафти видобувається на морському шельфі, часом на великих глибинах. Політична нестабільність і конфлікти, особливо на Близькому Сході, також до дають проблем у нафтовому бізнесі. Видобуток нафти в 1990-1994 роках становив 3,5 млрд тонн на рік. У геогра фи нафтової промисловості (мал. 20) вже десятки років провідним є регіон низького Сходу, на який припадає 1/4 світового видобутку нафти. Найбільше її видобувають у Саудівській Аравії (щорічний видобуток коливається в межах по-над 400 млн тонн), Ірані (до 200 млн тонн), ОАЕ, Іраку, Кувейті. Майже 1/5 видобутку дають країни Північної Америки: США (понад 350 млн тонн), Мексика, Канада. Зберігає значення нафтова промисловість СНД, де із понад 400 млн тонн видобутку 9/10 припадає на Росію. Серед країн Європи вирізняються Норвегія та Великобританія; в Азії - Китай (понад 170 млн тонн) та Індонезія; в Африці - Нігерія, Лівія, Єгипет, Алжир; в Південній Америці - Венесуела. В ОПЕК входять Саудівська Аравія, Іран, Ірак, Кувейт, Катар, Об'єднані Арабські Емірати, Венесуела Еквадор, Індонезія, Лівія, Алжир, Нігерія, Габон. Основні потоки нафти ідуть з Близького Сходу в Японію (мал. 21) та США: з Країн Латинської Америки - в США, з Південно-Східної Азії - в Японію; з Африки - в Європу. Знизився вивіз нафти з Росії, паливне господарство якої переживає кризу.