
- •Международный туризм
- •1. Сутність та характерні ознаки міжнародного туризму.
- •2. Основні категорії і поняття в міжнародному туризмі. Алгоритм виділення «чистих туристів».
- •3. Еволюція розвитку міжнародного туризму
- •4. Типологія туризму. Категорії туризму
- •5. Класифікація видів туризму
- •6. Форми надання туристичних послуг
- •7. Сутність, показники та особливості туристичного попиту.
- •8. Залежність попиту та пропозиції туристичних послуг.
- •9. Сутність та складові туристичної пропозиції.
- •10. Цінова стратегія туристичних підприємств.
- •11.Методи цінової політики на туристичних підприємствах.
- •12.Розрахунок ціни типового пекідж-туру.
- •13.Сучасний стан розвитку міжнародного туризму у світі.
- •14.Економічні субфункції міжнародного туризму.
- •15.Вплив міжнародного туризму на національний бюджет.
- •16.Туризм і міжнародна торгівля послугами.
- •17.Внесок міжнародного туризму на платіжний баланс країни.
- •18.Міжнародний туризм і зайнятість населення.
- •19. Механизм правового регулирования международного туризма.
- •20. Функції національних туристичних адміністрацій (нта):
- •21. Всего существует 3 модели управления туризмом.
- •22. Структура управления туризмом в Украине.
- •23. Особенности туристического законодательства Украины
- •24. Міжнародне співробітництво в сфері туризму
- •25. Специализация в области туризма — это процесс сосредоточения выпуска определенных видов туристических услуг в определенной турфирме.
- •26. Концентрация производства в сфере туризма
- •27. Формы концентраций в туризме:
- •3) Покупка туристическими фирмами авиакомпаний.
- •5) Банковские и страховые компании:
- •28. Вертикальна, горизонтальна і комплементарна інтеграція в туризмі.
- •29. Диверсифікація і конгломерація в світовій туристичній індустрії.
- •30. Інтернаціоналізація і транснаціоналізація світової індустрії туризму
24. Міжнародне співробітництво в сфері туризму
У другій половині XX ст. почався бурхливий розвиток міжнародного туризму. За майже шість десятиліть (1950-2000 pp.) кількість подорожуючих у світі постійно зростала. Якщо в 1950 р. міжнародних туристів у світі було 25 млн. чол., то в 2008 р. їх уже було 922 млн. У період з 1950 р. до 2008 р. надходження тільки від міжнародного туризму зросли з 2,1 млрд. до 944 млрд. дол. США. Сьогодні частка туристичної галузі складає 10% об'єму світового валового продукту. У цій сфері зайнято майже чверть мільярда працівників, а це близько 9% від загальної чисельності зайнятих. Багатостороннє співробітництво реалізується в формі широких міжнародних форумів з питань туризму. Для приклада можна навести Римську конвенцію ООН з міжнародного туризму і подорожей (1963 p.), Нараду з питань безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінкі, 1975 p.), Всесвітню конференцію з туризму (Маніла, 1980 p.), Міжпарламентську конференцію з туризму (Гаага, 1989 p.). У розвитку міжнародного співробітництва в сфері туризму значну роль відіграють багаточисельні міжнародні організації, що працюють на постійних засадах. Особливе значення мають Організація Об'єднаних Націй (ООН) і її спеціалізовані установи, а також Всесвітня туристська організація (ВТО). 13 грудня 2005 р. Генеральна асамблея ВТО затвердила нове скорочення своєї організації (ЮНВТО).
Як показує практика міжнародних відносин, міжнародний туризм на всіх етапах свого розвитку є фактором, що сприяє покращенню взаємопорозуміння між державами і народами, важливим засобом укріплення миру і дружби, активним стимулятором розвитку зовнішньоекономічних, торгових і культурних відносин. В цьому плані туризм завжди був, є і буде сприятливим підґрунтям розвитку міжнародного співробітництва. Тому більшість країн, зацікавлених у розвитку власних туристських зв'язків, проявляють турботу щодо встановлення й розвитку широкого міжнародного співробітництва в цій сфері.
За роки еволюції масового міжнародного туризму були розроблені й широко застосовуються різноманітні й ефективні форми співпраці в цій сфері. Основними цілями такої співпраці є:
- використання туристських зв'язків для укріплення взаємопорозуміння й довіри між країнами;
- використання туризму для розвитку взаємовигідних економічних і торгових відносин;
- розширення зв'язків і контактів по лінії науково-технічних та культурних організацій і окремих особистостей;
- створення на взаємних засадах більш сприятливих умов для туристського обміну між зацікавленими країнами, організація технічного співробітництва шляхом обміну туристською інформацією, розробка спільних стандартів і технологій обслуговування туристів, спрощення туристських формальностей.
Міжнародне співробітництво в сфері туризму розвивається в двох формах: 1) співробітництво на двосторонній основі; 2) співробітництво на багатосторонній основі.
Двостороннє співробітництво виникає тоді, коли дві сторони домовляються між собою щодо довгострокових дій відносно розвитку взаємних туристських зв'язків. Цілі, форми і методи співробітництва закріплюються в спеціальних договорах, які зазвичай мають назву міждержавних (міжурядових) угод про співпрацю в сфері туризму. Такі угоди являють собою найбільш доступну й ефективну форму міжнародного співробітництва, тому що для їх узгодження й реалізації не потрібно створювати якихось складних організаційних структур. Тому практика двосторонніх угод широко застосовується багатьма країнами, зокрема й Україною. Нині наша країна уклала більше тридцяти двосторонніх міжнародних угод з країнами СНД, Західної Європи, Азії (Індією, Республікою Корея, Китаєм, В'єтнамом), Африкою (Єгиптом, Тунісом), Кубою, Ліваном, Сірією та Ізраїлем. Контроль за виконанням таких угод, як правило, покладається на національні туристські адміністрації, делегації яких регулярно зустрічаються для підведення підсумків виконаної роботи і її планування на наступний період.
Багатостороннє співробітництво передбачає координацію спільних дій щодо розвитку міжнародного туризму між кількома країнами. Така співпраця здійснюється на основі регулярного скликання міжнародних нарад, форумів з питань туризму і подорожей, а також створення і роботи різних міжнародних туристських організацій. Головним координатором багатостороннього співробітництва в сфері туризму виступає ООН. З перших днів створення ООН туризм став об'єктом прискіпливої уваги як цієї організації, так і багатьох її спеціалізованих установ. Головні установи ООН, що займаються питаннями міжнародного туризму, - це Генеральна асамблея, Економічна і соціальна рада, Секретаріат; допоміжними установами по вирішенню цих питань є регіональні економічні комісії для Європи, Азії, Африки, Америки, які також регулюють проблеми регіонального туризму.
Значну роль у розвитку співпраці в сфері міжнародного туризму виконують регіональні туристські організації. Вони покликані сприяти встановленню тісної співпраці між туристськими організаціями регіону, відстоювати їх інтереси в інших міжнародних туристських організаціях або на міжнародних туристських форумах. До найбільш авторитетних слід віднести регіональні туристські організації, як наприклад, Американське суспільство туристських агентств (ASTA), Європейську туристську комісію (ETC), Асоціацію туристських агентств країн Тихоокеанського регіону (РАТА), Конфедерацію туристських організацій країн Латинської Америки (COTAL).