2.6.2. Шкали розведення, що використовуються в гомеопатії. Розведення, найбільше поширені в Україні.

Розведення гомеопатичне (лат. solutio (dilutio) homeopathica) — рідка чи порошкоподібна суміш, одержана шляхом потенціювання, яка використовується для виробництва гомеопатичних препаратів, створює відповідну концентрацію речовин і забезпечує оптимальний фармакотерапевтичний ефект ЛП, підібраних за принципом подібності. Р.г. поділяють на сотенні, десяткові та LM-розведення. Вихідною речовиною для приготування десяткових та сотенних Р.г. служать матричні гомеопатичні засоби. Рідкі Р.г. готують на основі спирту етилового 45% або води очищеної, для порошкоподібних як наповнювач використовується молочний цукор або лактоза. Порошкоподібні Р.г. використовують лише для приготування таблеток або порошків. Існує два способи приготування Р.г.: метод С. Ганемана (у ряд флаконів до завчасно підготованого розчинника додають відповідну кількість активно діючої речовини); метод С. Корсакова (при швидкому виливанні рідини із флакона в ньому залишається 1 крапля речовини, до якої додають необхідну кількість розчинника). Р.г., які готують у співвідношенні 1:50 000, позначаються буквосполученням «LM» або буквою «Q», після чого цифрою вказується ступінь розведення. Вихідною речовиною для приготування LM Р.г. служить субстанція, яку отримують із третього сотенного (СН3) або шостого десяткового (Д6) Р.г. Готують LM Р.г. за оригінальною методикою, запропонованою С. Ганеманом, при цьому на кожному з етапів використовується процес потенціювання — 100 інтенсивних ритмічних струшувань флакона із розчином у вертикальному напрямку. LM Р.г. вважаються універсальними, оскільки можуть з успіхом використовуватися як при гострих, так і при хронічних патологічних процесах. Ефект після їх вживання виявляється через 30–40 хв і може тривати від кількох хвилин до кількох днів.Р.г. готують і зберігають у приміщенні, захищеному від безпосередньої дії сонячного світла. Незалежно від методу у процесі приготування Р.г. використовують процес потенціювання. Р.г. умовно поділяють на низькі, середні та високі. У гомеопатії поняття «низьке Р.г.» адекватне поняттю високої дози і навпаки, «високе Р.г.» — поняттю низької. Ефективність гомеопатичної терапії значною мірою залежить від правильного вибору Р.г. При морфологічних ураженнях внутрішніх органів доцільно призначати низькі Р.г., при функціональних розладах — середні, при психічних симптомах з урахуванням конституційних особливостей особи, або коли подіб­ність між симптомами захворювання та препаратом максимальна — високі та дуже високі. При цьому вважається, що чим вище Р.г., тим сильніше діють ліки на патологічний процес.

Потенціювання(послідовне розведення і динамізація) обумовлює механізм дії гомеопатичних ліків, який на сучасному етапі представляє собою чотири напрямки: імуностимулюючий, інформаційний, каталізуючий, енергетичний.

Рідкі лікарські форми готують з вихідних препаратів шляхом розведення з індиферентною речовиною-носієм (водою, спиртом), а порошкові розтирання (тритурації) розводять молочним цукром.

В гомеопатії існує два способи позначення ступеня розведення лікарських засобів:

- десятинна (децимальна) шкала позначається буквою „D” або римською цифрою Х (D1, Х1);

- сотенна (центисимальна) шкала позначається буквами „С”, „СН” або зовсім без букви – тільки арабською цифрою, що відповідає номеру розведення( С1, СН1 або 1).

Існують наступні ступені розведення:

Символ	Ступінь розведення на крок потенціювання
D(X)	Ступінь розведення 1:10 на крок потенціювання (десятинна)
C(CH)	Ступінь розведення 1:100 на крок потенціювання
LM(Q)	Ступінь розведення 1:50000 на крок потенціювання
CК(К)	Ступінь розведення 1:100 на крок потенціювання по методу Корсакова

Ліки по десятинній шкалі готують по наступному основному правилу: перше десятинне розведення повинно містити 1/10 частину лікарської речовини (1:10). Кожне наступне розведення готують з 1 частини попереднього розведення і 9 частин індиферентної речовини(спирт, вода, цукор).

Розведення ліків по сотенній шкалі готують по наступному правилу: перше сотенне розведення повинно містити 1/100 частину лікарської речовини (1:100). Кожне наступне розведення готують із 1 частини попереднього розведення і 99 частин індиферентної речовини.

Вихідною речовиною для приготування десяткових та сотенних Р.г. служать матричні гомеопатичні засоби. Рідкі Р.г. готують на основі спирту етилового 45% або води очищеної, для порошкоподібних як наповнювач використовується молочний цукор або лактоза. Порошкоподібні Р.г. використовують лише для приготування таблеток або порошків. Існує два способи приготування Р.г.: метод С. Ганемана (у ряд флаконів до завчасно підготованого розчинника додають відповідну кількість активно діючої речовини); метод С. Корсакова (при швидкому виливанні рідини із флакона в ньому залишається 1 крапля речовини, до якої додають необхідну кількість розчинника). Р.г., які готують у співвідношенні 1:50 000, позначаються буквосполученням «LM» або буквою «Q», після чого цифрою вказується ступінь розведення. Вихідною речовиною для приготування LM Р.г. служить субстанція, яку отримують із третього сотенного (СН3) або шостого десяткового (Д6) Р.г. Готують LM Р.г. за оригінальною методикою, запропонованою С. Ганеманом, при цьому на кожному з етапів використовується процес потенціювання — 100 інтенсивних ритмічних струшувань флакона із розчином у вертикальному напрямку. LM Р.г. вважаються універсальними, оскільки можуть з успіхом використовуватися як при гострих, так і при хронічних патологічних процесах. Ефект після їх вживання виявляється через 30–40 хв і може тривати від кількох хвилин до кількох днів.

Р.г. готують і зберігають у приміщенні, захищеному від безпосередньої дії сонячного світла. Незалежно від методу у процесі приготування Р.г. використовують процес потенціювання. Р.г. умовно поділяють на низькі, середні та високі. У гомеопатії поняття «низьке Р.г.» адекватне поняттю високої дози і навпаки, «високе Р.г.» — поняттю низької. Ефективність гомеопатичної терапії значною мірою залежить від правильного вибору Р.г. При морфологічних ураженнях внутрішніх органів доцільно призначати низькі Р.г., при функціональних розладах — середні, при психічних симптомах з урахуванням конституційних особливостей особи, або коли подіб­ність між симптомами захворювання та препаратом максимальна — високі та дуже високі. При цьому вважається, що чим вище Р.г., тим сильніше діють ліки на патологічний процес.