4.6. Інформаційна система “1с Підприємство”
Програма 1С має низку незаперечних переваг: простоту інсталяції й використання, можливість гнучкого налаштування конфігурації і наявність вбудованої макромови, змогу швидко виконувати різноманітні проведення (у наших умовах щоденної модифікації правил обліку це важливо); ціна, що не перевищує середньої заробітної платні працівника. Крім того, варто згадати про широку мережу дилерів і безкоштовні поновлення конфігурації, що їх надає фірма у разі зміни правил ведення бухгалтерського обліку.
Нещодавно фірма 1С випустила подальші версії програми: 7.7, а зараз уже і 8.0. У них вбудована об’єктно-орієнтована мова програмування і розвинене інтерактивне середовище, що дає змогу змінювати типові конфігурації для своїх потреб чи навіть повністю переписати їх. Налаштування таких програм обов’язково повинен виконувати фахівець, проте вони більше орієнтовані на кінцевого користувача і надають йому більше можливостей під час роботи. Окрім програми 1С:Підприємство, з’явилися декілька спеціалізованих програм – 1С:Торгівля, 1С:Склад, 1С:Розрахунок та інші, які поставляють з типовими конфігураціями; вони забезпечують автоматизацію обліку торгової діяльності фірми і розрахунок заробітної плати. Програма 1С:Підприємство перетворилася в робочий інструмент головного бухгалтера, якому не завжди потрібно знати, який товар, у якій кількості є на складі і для кого він зарезервований (ефективніше це і багато іншого зробить 1С:Торгівля), і не захаращена незграбними формами розрахунку заробітної плати, які тепер у віданні програми і 1С:Розрахунок.
Отже, “1С: Підприємство” – це універсальна комп’ютерна система, призначена для автоматизації діяльності підприємств різних видів і форм. Вона, як правило, використовується на різноманітних об’єктах господарювання для автоматизації функцій оперативного управління і господарського обліку. Від інших ІС подібного класу ця система відрізняється своєю конфігурованістю, тобто конкретний набір об’єктів, структури інформаційних масивів, алгоритми оброблення облікової інформації визначає конкретна конфігурація системи, під якою розуміють сукупність механізмів, призначених для маніпулювання різними типами об’єктів ПрО.
Система програм “1С:Підприємство 8” містить у собі платформу й прикладні рішення, розроблені на її основі. Сама платформа не є програмним продуктом для використання кінцевими користувачами, а слугує фундаментом для роботи таких прикладних рішень, як:
“1С:Бухгалтерія 8”;
“1С:Бухгалтерія 8 КОРП”;
“Управління торгівлею”;
“1С:Зарплата і управління персоналом 8”;
“1С:Комплексна автоматизація 8”;
“Управління виробничим підприємством”;
“1С:Консолідація 8”;
“1С:Платіжні документи 8”;
“1С:Роздрібна торгівля 8”;
“1С:Документообіг 8”;
“1С:Управління невеликою фірмою 8”;
“1С:Бухгалтерія автономною установою 8”.
Такий підхід дозволяє автоматизувати різні види діяльності, використовуючи єдину технологічну платформу.
Платформа “1С:Підприємство 8” була створена із врахуванням шестирічного досвіду застосування системи програм 1С:Підприємство 7.7, використовуваної десятками тисяч розробників. Зараз багато організацій використовують для автоматизації своєї діяльності продукти, які входять у систему програм “1С:Підприємство”.
Властивості та сервіси платформи 1С:Підприємство 8. Усі тексти конфігурації і бази зберігаються у форматі UNICODE. Це означає, що будь-яка текстова інформація може включати одночасно символи різних мов. Для основних європейських мов підтримуються національні представлення дат, чисел, а також порядок сортування тексту. В “1С:Підприємство 8” передбачена можливість створення багатомовних додатків – розробник може створювати конфігурацію відразу кількома мовами, а кожен користувач – вибрати свою мову.
Потужні засоби формування звітів та друкованих форм забезпечують широкі можливості оформлення та інтерактивної роботи: інтелектуальна побудова ієрархічних, багатовимірних та кросс-звітів, отримання будь-яких аналітичних даних із довільним настроюванням користувачем без зміни прикладного рішення, групування та розшифровка у звітах, деталізація та агрегування інформації, зведені таблиці для аналізування багатовимірних даних, динамічна зміна структури звіту, різні типи діаграм для графічного подання економічної інформації.
Сучасний дизайн інтерфейсу забезпечує простоту освоєння для початківців та високу швидкість роботи для досвідчених користувачів: значне прискорення масового введення інформації завдяки функції “введення по рядку” та ефективному використанню клавіатури, полегшення роботи непідготовлених користувачів, швидке освоєння системи, зручні способи роботи з великими динамічними списками, управління відображенням і порядком колонок, налаштування відбору і сортування, різні сервісні механізми, універсальні інструменти для створення звітів будь-якої складності.
Механізм Web-сервісів дозволяє створювати Web-сервіси у конфігурації “1С:Підприємство 8”, а також взаємодіяти у конфігурації “1С:Підприємство 8” з веб-сервісами, опублікованими іншими постачальниками.
Web-розширення хоч і входить до складу технологічної платформи, але поставляється у вигляді окремого програмного продукту і дозволяє вбудовувати доступ до даних “1С:Підприємство 8” у наявні Web-сайти і Web-додатки, а також створювати Web-додатки, які використовують інформаційну базу “1С:Підприємство 8”.
Механізми обміну даними, реалізовані у технологічній платформі “1С:Підприємство 8”, дозволяють створювати територіально розподілені ІС як на основі баз “1С:Підприємство 8”, так і з урахуванням інших ІС, не базованих на “1С:Підприємство 8”.
Наприклад, можна організувати роботу головного офісу, філій та складів підприємства у єдиній інформаційній базі чи забезпечити взаємодію інформаційної бази “1С:Підприємство 8” з наявною БД Oracle.
Система прав доступу дозволяє надавати доступ користувачам тільки до даних, потрібних для виконання певних функцій. Розробник може створювати набори прав, які відповідають посадам користувачів чи виду їх діяльності. Наприклад, можуть бути створені такі набори прав, як “Головний бухгалтер”, “Комірник”, “Менеджер”, “Керівник відділу” тощо (рис. 4.45).
Рис. 4.45. Зовнішній вигляд монітора бухгалтера “1С:Підприємство 8
Даний програмний продукт розширює сферу застосування “1С:Підприємства”. Він забезпечує можливість роботи з даними інформаційних баз “1С:Підприємства 8” на мобільних пристроях (кишенькових комп'ютерах, комунікаторах, терміналах збору даних), а також на ПК (у тому числі ноутбуках), що не мають прямого доступу до інформаційних баз “1С:Підприємства 8”.
Система “1С:Підприємство 8” є відкритою системою. Надається можливість для інтеграції практично із будь-якими зовнішніми програмами та обладнанням на основі загальноприйнятих відкритих стандартів та протоколів передачі даних.
У системі “1С:Підприємство 8” є цілий набір засобів, з допомогою яких можна створювати, опрацьовувати та обмінюватись даними різних форматів; здійснювати доступ до усіх об’єктів системи “1С:Підприємство 8”, які реалізують її функціональні можливості; підтримувати різні протоколи обміну; підтримувати стандарти взаємодії з іншими підсистемами; створювати власні інтернет-рішення.
Кожний компонент має свій механізм оброблення інформації, що розширює можливості системи в цілому. В свою чергу, кожний механізми оброблення інформації має чітку спрямованість, яка визначає вибір складу необхідних компонентів для створення конкретної конфігурації.
Компонент “Бухгалтерський облік для України” призначений для відображення господарських операцій, здійснюваних на підприємстві. Він маніпулює такими поняттями, як бухгалтерські рахунки, операції і проводки, і дає змогу здійснювати на об’єкті:
синтетичний облік з використанням кількох планів рахунків паралельно;
багатовимірний і багаторівневий кількісно-вартісний аналітичний облік;
валютний облік.
Крім того, в компоненті можна організувати ведення бухгалтерського обліку для кількох підприємств на базі спільного інформаційного забезпечення.
Рис. 4.46.Зовнішній вигляд панелі функцій монітора бухгалтера
1С є типовою програмою Windows, тому головне “вікно” (рис. 4.46) типове для Windows-орієнтованих програм: верхній рядок – заголовок “вікна”, нижче – головне “меню”, ще нижче – кнопки панелей інструментів, нижній рядок “вікна” – рядок стану, а простір, що залишився, – деяка аналогія робочого стола Windows (де відкривають “вікна” журналів проводок, операцій, документів; “вікна” введення і редагування документів та операцій тощо).
Окрім заголовка, “меню”, панелей інструментів і рядка стану, у центрі екрана може з’явитися “вікно”, що містить поради на день (подібно до Microsoft Office). Для користувача-початківця корисно переглянути стислі поради щодо роботи з програмою, користуючись кнопками <Попередній і Наступний>, а потім закрити “вікно” за допомогою кнопки Закрити (закрити “вікно” можна і традиційним для Windows способом).
На особливу увагу заслуговує головне “меню” програми, оскільки з його допомогою звертаються до всіх можливостей, функцій і послуг програми. Структура головного ”меню” традиційна для Windows-орієнтованих програм. Щоб вибрати один з пунктів головного “меню”, достатньо клацнути на ньому “мишкою”. Здебільшого після цього з’являється спадне “меню”, що містить список доступних команд пункту. Список команд окремого пункту може бути різним залежно від того, який журнал відкрито, який документ редагують або який звіт формують.
Рис. 4.47.Головне “меню” операцій обліку оснвних засобів і малоцінних активів
Якщо команда спадного “меню” супроводжується піктограмою, то її можна виконати і натисканням на кнопку панелі інструментів з такою ж піктограмою. У разі, якщо команда закінчується трикрапкою, то її вибір викликає появу “вікна” для введення додаткових параметрів або “меню” для вибору параметрів.
На рис. 4.47 зображено спадне “меню” команд пункту Операции/Операції головного “меню”. Частина команд має такі ж піктограми, як на кнопках панелей інструментів. Звичайно піктограмами позначають команди, використовувані найчастіше, а відповідні кнопки на панелі інструментів дають змогу швидко їх застосовувати.
У проформах 1С є декілька панелей інструментів; вони мають різну кількість кнопок. Головне їхнє призначення – швидкий доступ до часто уживаних команд програми. Для доступу до команди через головне “меню” потрібно двічі клацнути мишкою, а поміж клацаннями ще й порухати нею (щоби перемістити курсор у потрібне місце). Доступ до цієї ж команди через панель інструментів потребує лише одного клацання мишки. Стандартний набір панелей інструментів показано на рис. 4.48.
Рис. 4.48. Панелі інструментів (стандартний набір)
Набір потрібних панелей користувач визначає самостійно: їх можна задавати і вилучати. Однак набір піктограм і функції відповідних кнопок задає фахівець під час налаштування конфігурації програми. Панелі інструментів можна розміщувати не тільки у верхній частині головного “вікна”, а й зліва та справа, і міняти їх місцями. Ці дії виконують простим переміщенням панелей у потрібне місце (курсор мишки розміщують на потрібній панелі, натискають на ліву клавішу і, утримуючи її, пересувають панель).
Призначення кнопки можна визначити кількома способами: найпримітивніший – натиснути на кнопку і спостерігати, що станеться. Натискання на будь-яку з кнопок панелі інструментів не матиме жодних незворотних наслідків, оскільки всі вони відкривають “вікна” для вибору або редагування певних параметрів; “вікна” журналів або сервісних програм, і будь-яке з цих “вікон” можна закрити стандартним для Windows способом.
Компонент “Оперативний облік” призначений для автоматизації оперативного обліку наявності та руху засобів. Компонент дає змогу реєструвати та отримувати інформацію про рух і залишки товарних, матеріальних, грошових й інших засобів підприємства в реальному часі й найрізноманітніших розрізах. Вона підтримує механізм регістрів, який і забезпечує запис руху та отримання залишків у різних розрізах. Використання цього механізму дає змогу автоматизувати облік взаєморозрахунків з клієнтами, облік виробничих запасів на складі й т. ін. Однією з основних сфер застосування цього компонента є автоматизація обліку складських і товарних операцій на підприємствах з великою номенклатурою виробничих запасів.
Компонент “Розрахунок” призначений для автоматизації складних розрахунків, які здійснюються періодично. У компоненті передбачено можливість виконання розрахунків будь-якої складності, в тому числі перерахування результатів “минулим числом”, а також ведення архіву розрахунків за попередні періоди. Ця можливість реалізується за допомогою журналів розрахунків. Однією з основних сфер застосування такого компонента є автоматизація обліку праці та заробітної плати .
Упровадження ІС “1С:Підприємство” поділяється на два етапи:
конфігурування – тобто описування моделі ПрО об’єкта засобами системи;
виконання або оброблення даних ПрО.
На етапі конфігурування визначається структура інформаційної бази, розробляються алгоритми оброблення даних, форми діалогів і вихідних документів. Інформаційна база проектується на рівні передбачених в ІС типів об’єктів ПрО, що підлягають обробленню. Це: константи, довідники, документи, регістри, перерахування, журнали розрахунків, бухгалтерські рахунки, операції, проводки та ін. Під час конфігурації максимально використовуються візуальні засоби настроювання, а для опису специфічних алгоритмів – мовні та програмні засоби, тому воно виконується фахівцем з галузі створення комп’ютерних ІС обліку.
На етапі виконання користувач (бухгалтер), оперуючи уже конкретними поняттями (об’єктами), описаним на етапі конфігурації системи, формує інформаційну базу і здійснює всі необхідні для виконання його професіональної діяльності розрахунки.
Об’єкти, якими оперують в процесі створення та експлуатації ІС “1С: Підприємство”, поділяються на базові, тобто використовувані в усіх компонентах системи, та об’єкти, притаманні певному компоненту.
До базових об’єктів відносять:
константи;
довідники;
перерахування;
документи;
журнали;
звіти і обробки.
Об’єктами типу “Константа” в системі вважаються довідкові дані, змінювані зрідка (назва фірми, її ідентифікаційний код, адреса, ставка ПДВ тощо). Основна причина використання констант полягає в тому, що в них одноразово вводиться будь-яка інформація, яка потім може багаторазово використовуватися при формуванні документів, у розрахунках, при формуванні звітності. Інформація, яка міститься в константі, час від часу може коригуватись, але сутність константи при цьому не змінюється: введене одного разу в систему значення константи використовується багаторазово.
Команди спадного “меню” можуть бути розділені на групи горизонтальними лініями за певними сенсовими ознаками. Команди, що закінчуються трикрапкою, пов’язані з додатковими “вікнами” для вибору або введення додаткових параметрів. Зокрема, командою Справочники.../Довідники... викликають “вікно” для вибору довідника зі списку наявних (рис. 4.49).
Рис. 4.49. Діалогове “вікно” вибору довідника
В ІС “1С: Підприємство” можна описати безмежну кількість констант. Для цього на етапі конфігурації формується список констант і описуються їхні характеристики. У константу можна ввести ознаку періодичності для спостереження за змінами її значності.
Для описання довідкових даних з деякою множинністю значень в системі використовуються об’єкти типу Довідник. Довідники поділяються на кілька категорій:
об’єкти обліку;
аналітичні;
розрахункові;
допоміжні;
підпорядковані.
До першої категорії належать такі довідники, як номенклатура, співробітники, контрагенти і т. ін.
За допомогою аналітичних довідників (статті витрат, рух коштів, види робіт і послуг тощо) користувач може організувати аналітичний облік без переналаштування плану бухгалтерських рахунків.
Для розрахунків використовуються довідники: валют, податків і відрахувань, ставки ПДВ, варіантів розрахунку податків і т. ін.
Групу допоміжних складають довідники: обладнання, резервів, одиниць вимірювання, об’єктів та ін., а підпорядкованих – договорів, ставок податків і відрахувань тощо.
Довідники ІС “1С:Підприємство” бувають двох видів: ієрархічні і прості. В ієрархічних довідниках (до них належать усі довідники об’єктів обліку та аналітичні довідники) елементи поділено на групи та підгрупи, що дає змогу користувачеві формувати будь-які аналітичні дані.
Перерахування в ІС “1С: Підприємство” – це службовий тип даних, який використовується не самостійно, а в сукупності з іншими типами даних. Визначити перерахування можна як список можливих значень реквізиту.
Перерахування використовуються при введенні значень реквізитів документів, довідників, констант у випадках, коли необхідно виключити неоднозначне введення інформації.
Як приклад варто розглянути поняття “статус покупця”. Зазвичай покупці бувають оптові і роздрібні, разові та постійні. Зі статусом покупця пов’язують рівень наданих знижок з продажної ціни товарів.
Отже, список статусів – “оптовий”, “роздрібний”, “разовий”, “постійний” можна трактувати як приклад простого перерахування. При виписуванні видаткової накладної користувач системи вказує статус покупця, вибираючи його із цього списку. Згідно з вибраним статусом покупця система визначає розмір продажних цін.
Якщо статус покупця введено в систему на етапі конфігурації як перерахування, то спеціаліст, який виконує коригування, може заздалегідь увести в систему варіанти розрахунку продажних цін залежно від вказаного статусу.
За своїми властивостями перерахування подібне до довідника, але має низку відмінностей. Наприклад, список значень перерахування вводиться до системи тільки на етапі конфігурації, всі значення перерахування однорівневі і т. ін. Основна відмінність полягає в тому, що саме в конфігурації використовуються конкретні значення перерахування.
Використання перерахування обмежує кількість можливих варіантів, наприклад, при введенні реквізитів документа.
Одним із основних понять в системі “1С:Підприємство” є “Документ”. За допомогою документів організується введення в систему даних про здійснювані на об’єкті господарські операції, її перегляд і, за потреби, коригування. У своїй більшості документи, використовувані в ІС “1С:Підприємство”, – це своєрідні електронні аналоги звичайних паперових документів, використовуваних на об’єкті управління і призначених для зберігання основної інформації про всі господарські події, здійснювані на ньому в певному періоді.
Склад документів для певного об’єкта або групи однотипних об’єктів управління визначається на етапі конфігурації. Тоді ж для кожного виду документа створюється екранна форма введення. Кожному документу, що формується в системі, присвоюються номер, дата і час. Крім того, під час конфігурації для кожного виду документів задаються такі загальні характеристики, як довжина номера документа, умови підтримки унікальності номера і т. ін.
Отже, документи відіграють роль сховищ оперативної інформації, використовуваної при вирішуванні задач у компонентах системи. Крім того, сукупність документів створює єдину послідовність, яка відбиває послідовність господарських дій на об’єкті так, як вони здійснювалися реально. У межах дати послідовність документів визначається їхнім часом, при цьому час документа є не стільки засобом відображення реального часу введення документа, скільки засобом, який дає змогу чітко впорядкувати документи всередині однієї дати. Крім формування, важливою особливістю документа є його проведення, тобто відображення зафіксованих у ньому подій в механізмах, реалізованих компонентами (наприклад запис проводок).
Журнали в ІС “1С:Підприємство” використовуються для роботи з документами. Працюючи з журналом, користувач може формувати документи, переглядати їх, а також редагувати і знищувати. Журнали дозволяють групувати документи (наприклад за видами) для перегляду і швидкого доступу до них.
Усі журнали в ІС “1С:Підприємство” можна розподілити (рис. 4.50) на кілька типів, які відрізняються один від одного за способами створення і функціональними можливостями. Але в журналі будь-якого типу можна працювати з документами — вводити, переглядати, редагувати і т. ін. Звичайний журнал призначено для роботи з документами одного виду (наприклад, журнали “Каса”, “Банк”, “Заробітна плата” тощо). Крім роботи з документами, у звичайному журналі можна здійснювати вибірку документів за значеннями їхніх реквізитів. Додатковий журнал призначено для роботи з документами різних видів. Крім того, на відміну від звичайних журналів, із кількох додаткових журналів можна одночасно звертатися до документів одного виду. Наприклад, на етапі конфігурації системи створено три звичайних журнали: для прибуткових накладних, для видаткових накладних і накладних на внутрішнє переміщення. Для зручності роботи з цими документами створено додатковий журнал “Складські”, в якому об’єднано документи трьох видів.
Рис. 4.50. Список журналів
Отже, різниця між додатковим і звичайним журналами полягає в тому, що додатковий журнал використовується для групування документів за їх видами, а загальний журнал дає змогу розподіляти документи за значеннями їхніх реквізитів.
Повний журнал призначено для роботи з будь-яким документом системи.
Журнал “Інші” використовується для роботи з документами, для яких в системі не визначено певні журнали.
Система “1С:Підприємство” дає змогу встановлювати між будь-якими документами відношення підпорядкованості “один до багатьох”. Тому користувач під час роботи може відкрити журнал підпорядкованих документів, який містить документи, підпорядковані вибраному документу.
Для отримання результатної (звітної) інформації в ІС “1С:Підприємство” використовуються об’єкти, названі “Звіти” та “Оброблення”. Об’єкт даних цього типу – це алгоритм оброблення економічної інформації вмонтованою об’єктно-орієнтованою мовою системи. До алгоритму “прикріплюється” діалог, за допомогою якого вводяться (за потреби) параметри, що впливають на роботу алгоритму. Зазвичай алгоритм має й опис друкованої форми, використовуваний для виведення результатів на екран і принтер.
Назви “Звіти” та “Оброблення” відображують два типи задач, вирішуваних в системі. До першого типу належать задачі, при вирішуванні яких формується різноманітна звітність: бухгалтерська, фінансова, податкова, статистична тощо; до другого – задачі, пов’язані з виконанням різноманітних дій з інформацією (наприклад, вилучення з системи застарілих даних, імпорт інформації із однієї системи в інші). Характер виконуваних у такому разі дій відображає назву об’єкта. Наприклад, “Оброблення” – це задача, в результаті рішення якої інформація, що зберігається в системі, змінюється.
Упровадження і функціонування ІС “1С:Підприємство” відбувається у два розподілених в часі етапи: настроювання і безпосередня робота користувача з вирішення економічних задач.
На етапі настроювання виконується описання моделі ПрО засобами системи, тобто здійснюється конфігурація.
Результатом конфігурації є конфігурація – модель ПрО, подаНА у вигляді трьох взаємопов’язаних складових (рис. 4.51):
метаданих;
користувацьких інтерфейсів (інтерфейсів);
користувацьких прав (прав).
Рис. 4.51. Структура конфігуратора
Метаданими (“даними про дані”) в ІС “1С:Підприємство” називається сукупність об’єктів метаданих, налаштованих на зберігання та оброблення інформації про фінансово-господарську діяльність певного підприємства (фірми). При цьому під об’єктом метаданих розуміється формальне описання групи понять ПрО з аналогічними характеристиками і одним призначенням. Наприклад, використання об’єктів метаданих типу “Довідник” дає змогу організувати ведення будь-яких довідників, необхідних для автоматизації діяльності підприємства. Кожний об’єкт метаданих має унікальний набір властивостей. Цей набір описано на рівні системи і його не можна змінювати.
Основною властивістю будь-якого об’єкта метаданих є ідентифікатор – коротка назва об’єкта. При створенні нового об’єкта метаданих йому автоматично присвоюється умовний ідентифікатор, складений із слова “Новий” та цифри. Ідентифікатор можна коригувати, але система спостерігає за його унікальністю. При знищенні ідентифікатора підлягає знищенню і сам об’єкт метаданих.
Більшість об’єктів метаданих у системі “1С:Підприємство” мають візуальне подання. У загальному випадку візуальне подання складається з таких частин:
екранний діалог, використовуваний для введення і коригування інформації, що зберігається в об’єкті метаданих;
друкована форма об’єкта метаданих (їх може бути кілька);
модуль форми – програма вмонтованою мовою системи.
Сукупність екранного діалогу, діалогової форми і модуля має назву форми об’єкта метаданих.
Візуальне подання об’єкта метаданих дає змогу організувати в системі інтерактивну взаємодію між користувачем і об’єктом. Характер такої взаємодії визначається, як правило, типом об’єкта взаємодії.
Об’єкти метаданих в системі можуть бути незалежними і підпорядкованими один одному. Прикладом незалежного об’єкта метаданих є константа, а підпорядкованого – реквізит довідника. Об’єкти метаданих, які мають у своєму складі підпорядковані об’єкти, називають агрегатними об’єктами метаданих.
Однією із властивостей об’єкта метаданих є тип значення, яке він може приймати. Типи значень, використовувані в системі, можна поділити на дві групи: одна група – це базові типи значень: “число”, “рядок”, “дата”. Відповідно інформація, яка зберігається в об’єкті метаданих, може бути числом, довільним рядком символів або датою.
Об’єкти метаданих, для яких вказується тип інформації, що міститься в об’єкті, називають типізованими об’єктами метаданих. Крім того, деякі об’єкти метаданих системи також можуть створювати типи значень. Наприклад, константі можна призначити тип значення “Документ”.
Об’єкти метаданих, які можуть створювати типи значень інших об’єктів метаданих, у системі називають типоутворівними об’єктами метаданих.
Усі об’єкти метаданих, які існують в системі, в “дереві” метаданих об’єднано в кілька видів. Назви видів користувач бачить на першому рівні “дерева” метаданих, коли відкриває “вікно” Конфігурація.
Поряд з поняттям “метадані” в системі використовується поняття “структура метаданих”, під якою розуміється модель ПрО.
Користувацьким інтерфейсом в ІС “1С:Підприємство” називають сукупність команд основного “меню” і панелей інструментів, налаштованих на роботу з конкретними об’єктами даних, – довідниками, журналами, документами і т. ін. Мета створення інтерфейсу – забезпечення швидкого доступу користувачів до інформації, необхідної для виконання їхніх обов’язків.
Права в ІС “1С:Підприємство” визначають повноваження користувачів на роботу з інформацією, яка обробляється в системі.
Операцією призначення прав користувачеві вирішуються дві основні задачі: з одного боку, обмежується коло користувачів конфіденційною інформацією; з другого – заборона виконання окремих операцій (в першу чергу, операцій знищення і коригування даних) дає змогу певною мірою запобігти можливим втратам інформації.
Усі три складові конфігурації тісно взаємопов’язані і потребують, як правило, узгодженого внесення змін.
Конфігурація створюється за допомогою “Конфігуратора” і використовується в системі для реалізації модулів.
Модуль – це програма вмонтованою об’єктно-орієнтованою мовою системи “1С:Підприємство”. Модулі розташовуються в заданих точках структури метаданих і викликаються в певні моменти роботи системи. Наприклад, в системі існує режим введення нового документа — введення на основі. Суть цього режиму полягає в тому, що за основу береться документ-зразок, з якого в новий документ переноситься інформація. Алгоритм перенесення інформації з документа-зразка до нового документа і зберігатиметься в модулі, “прив’язаним” до цього документа.
Робота користувача з інформаційною базою (другий етап функціонування системи) починається після запуску системи в режимі “1С:Підприємство”.
Користувач може вводити документи і операції, заповнювати довідники, формувати різноманітні звіти, виконувати регламентні розрахунки і т. ін.