- •Основные вопросы
- •1. Поняття філософії, її предмет.
- •2. Проблема основного питання філософії.
- •Функции философии:
- •4. Світогляд і філософія; основні типи світогляду.
- •5. Місце та роль філософії у суспільстві.
- •6. Передумови виникнення та формування філософського знання в античності.
- •7. Проблема субстанції в історії філософії.
- •8. Життєве коріння й філософський сенс проблеми буття.
- •9. Формування і розвиток науково-філософського поняття матерії.
- •10. Філософські концепції руху, простору і часу.
- •11. Зародження проблеми свідомості в античності, її подальша трансформація.
- •13. Формування проблеми пізнавальності світу в античності: оптимістичні та песимістичні тенденції.
- •14. Актуалізація гносеологічної проблематики в епоху Відродження й Нового часу.
- •15. Формування наукової картини світу.
- •16. Емпіризм та раціоналізм Нового часу: завдання та підсумки.
- •17. Агностицизм і. Канта.
- •18. Поява діалектичного та метафізичного підходів у розумінні світу в античності.
- •19. Трансформація метафізики та діалектики в епоху Середньовіччя та Нового часу.
- •20. Епоха діалектики; формування діалектики як теорії.
- •21. Самоорганізація матеріальних систем. Синергетика про матерію.
- •Некоторые условия самоорганизации
- •Самоорганизация основывается на положительной обратной связи, в отличие от динамического равновесия систем, которое опирается на отрицательную обратную связь
- •22. Перші концепції суспільства в античності.
- •23. Посилення соціальної проблематики у пізньому Середньовіччі та в епоху Відродження.
- •24. Основні соціально-політичні ідеї Просвітництва, їх сучасне значення.
- •25. Діалектичне розуміння суспільного розвитку Гегелем.
- •26. Формаційна концепція Маркса.
- •Теория Освальда Шпенглера.
- •Теория а.Дж.Тойнби.
- •2.Особенность понимания человека в средневековой философии
- •30. Особливості розуміння людини у середньовічній філософії.
- •31. Актуалізація антропологічної проблематики в епоху Відродження та в Новий час.
- •32. Людина у філософії німецької класичної філософи. . Антропология Фейербаха
- •33. Філософські погляди г.С. Сковороди.
- •34. Своєрідність філософської думки України у контексті світової культур.
- •35. Філософія космізму.
- •36. Проблема раціонального та ірраціонального в філософії XIX ст.
- •37. Основні ідеї філософії ф. Ніцше, її значення.
- •38. Філософія марксизму та її еволюція.
- •39. Основні ідеї позитивізму.
- •41. Фрейдизм і філософія неофрейдизму.
- •42. Філософія прагматизму і її вплив на духовність людини XX сторіччя.
- •43. Вихідні ідеї головних представників екзистенціалізму.
- •Неотомизм
- •Тейярдизм.
- •47. Структуралізм та постструктуралізм.
- •48. Постмодерн у сучасній культурі та філософії.
- •49. Розвиток як філософська проблема, її формування. Основні філософські концепції розвитку.
- •50. Діалектика, її особливості та історичні форми.
- •51. Функції діалектики.
- •52. Софістика, еклектика, релятивізм та догматизм як концепції, що заперечують розвиток.
- •56. Практика як основа, ціль пізнання і критерій істини.
- •57. Відображення як всезагальна властивість матерії, форми відображення.
- •2. Принцип единства теории и практики.
- •3.Что касается познаваемости мира здесь выделяют:
- •4. Принцип единства мира
- •59. Наукове пізнання: особливості, структура, методи та формальні підходи.
- •77. Суспільне буття і суспільна свідомість, їх взаємозв'язок і взаємодія.
- •76?. Поняття інформаційного суспільства. Людина і комп'ютер.
- •79. Природа і суспільство. Роль природного середовища і народонаселення в умовах глобальних проблем.
- •85. Свідомість як суб'єктивна реальність, її структура і рівні.
- •86. Мова - матеріальна форма розумової діяльності людини.
- •84. Питання про співвідношення біологічного та соціального в людині.
- •88. Людина, індивід, індивідуальність, особистість; проблема соціалізації.
- •89. Свобода та відповідальність як атрибутивні характеристики людини.
- •90. Сенс життя як інтегральна характеристика людського буття.
4. Світогляд і філософія; основні типи світогляду.
Мировоззрение – это совокупность взглядов (политических, религиозных, научных, эстетических), которые определяют отношение человека к миру, его место в нем, его поведение и мышление, т. е. формирует общественное сознание (формы: политика, право, мораль, религия, наука, философия). По содержанию мировоззрение шире Ф, при это Ф является ядром М. Какова Ф таково и М.
Основа М. - знания. Они составл. информационную сторону М. Всякое познание формирует мировоззр. каркас. Наибольшая роль в формир. этого каркаса принадлежит Ф., так как Ф. возникла и сформировалась как ответ на мировоззренческие вопросы человечества. Любая ф. выполняет М. функцию, но не всякое М. философично. Ф. - это теорет. ядро М.
Соотношение философии и мировоззрения можно охарактеризовать и так: понятие «мировоззрение» шире понятия «философия». Философия — это такая форма общественного и индивидуального сознания, которая постоянно теоретически обосновывается, обладает большей степенью научности, чем просто мировоззрение, скажем, на житейском уровне здравого смысла, наличествующее у человека, порой даже не умеющего ни писать, ни читать.
В мировоззрении находит свое завершение целостность духовности человека. Философия как едино-цельное мировоззрение есть дело не только каждого мыслящего человека, но и всего человечества, которое, как и отдельный человек, никогда не жило и не может жить одними лишь чисто логическими суждениями, но осуществляет свою духовную жизнь во всей красочной полноте и цельности ее многообразных моментов. Мировоззрение существует в виде системы ценностных ориентации, идеалов, верований и убеждений, и выражается через образ жизни человека и общества.
Итоговое определение соотношения философии и мировоззрения можно сформулировать так: философия — это система основополагающих идей в составе мировоззрения человека и общества.
В мировозрении две стороны:
Мироощущение (религия);
Миропонимание (философия).
Субъектом мировозрения являются и личность и социальная группа и общество в целом.
Основой мировозрения являются знания. Вструктуру мировозрения входят не только знания, но и их оценка. Оцененные и осмысленные знания становятся убеждениями.
Типы М.: 1) мифологическое – основано на представлении о единстве мира и человека, человеческие черты присущи природе, человек зависим от мира; 2) обыденное - порождаемое непосредственными условиями жизни и передающееся из поколения в поколение опытом людей. Этот уровень М. существует в форме здравого смысла, стихийных, несистематизированных, традиционных представлений о мире; 3) религиозное - даёт фантастическую картину мира и связано с признанием сверхъестественного мирового начала, его основа выражается в иррациональной и эмоционально-образной форме; 4) научное – основано на логике, истине, представляет собой адекватное отражение мира; 5) философское - в той или иной мере опирается на достижения наук о природе и обществе, обладает определенной мерой логич. доказательности, дает методологические знания и формирует систему ценностей.