11. Аналіз активів і пасивів підприємства. Аналіз фінанс. стану починається з аналізу балансу. Аналіз активів під-ва проводять за напрямками: 1)заг. оцінка величини і динаміки активів, яка свідчить про зміну екон. потенціалу підприємства; 2)аналіз частки оборотних і необоротних активів (позитивним у зміцненні фінанс. стану є підвищення частки оборотних активів, що підвищує віддачу капіталу внаслідок прискорення оборотності оборотних коштів); 3)аналіз структури активів за критерієм їх ліквідності (підвищення частки високоліквідних активів означає підвищення поточної платоспроможності і стійкого фінанс. стану); 4)аналіз необоротних активів: їх динаміки, структури і ефективності використання; 5)аналіз оборотних активів (від їх ефективного викор. значно залежить фін. стан). Для добре працюючого п-ства характерна стійка структура поточних активів. Аналіз пасивів п-ства проводять за напрямами: 1)аналіз співвідношення власного і залученого капіталу (якщо частка власного капіталу більша залученого, то фінанс. ризик кредиторів чи інвесторів менший. Ефективне співвідношення власних і залучених коштів значною мірою визначається екон. рентабельністю п-ства і % ставкою за позичковий капітал); 2)аналіз динаміки і частки довгострокового залученого капіталу (наявність довгострок. позик означає довіру до п-ства з боку кредиторів і про зростання фінанс. можливостей); 3)аналіз динаміки і структури поточних зобов’язань (у їх структурі найважливіший вплив на фін. стан має кредитор. заборгованість, яка означає стан платіжної дисципліни п-ства). Важливим показником для оцінки фін. стану є наявність власних оборотних коштів: ВОК = оборотні активи – поточні зобов’язання. Відображає величину власних засобів, які вкладені в оборот.

12. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості. Значне збільшення дебіто-рської заборгованості загрожує фін. стій-кості п-ства і потребує залучення додатк. джерел фінансування. Відповідно має бути виправдане розширення виробничої та збу-тової дія-ті і збільшення виручки від реалі-зації. Збільшення кредитор. заборг-ті пози-тивно оцінюється лише у випадку, коли темпи її росту співпадають з темпами росту дебітор. заборг-ті. Особливу увагу у проце-сі аналізу приділяють статтям дебітор. заборг-ті за товари (послуги) і кредитор. заборг-ті за товари (послуги), які займають питому вагу і відображають стан розраху-нків з основними дебіторами і кредитора-ми. Для глибшого аналізу заборг-ть класи-фікують за часом виникнення і очікував-ними строками погашення. Визначається також питома вага простроченої і безна-дійної заборг-ті, яка підлягає списанню. Аналіз стану дебітор. і кредитор. заборг-тей на кінець зв. періоду передбачає їх порівня-льний аналіз за кожною окремою статтею. Часто буває коли кредитор. заборг-ть пере-вищує дебіторську. З одного боку це вигідно п-ству, бо воно залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту. Але негатив в тому, що на п-стві не буде вистачати коштів через малий обсяг високоліквідних активів.

15. Аналіз грошових потоків підприємства. Аналіз фін. стану погли-блюється аналізом грош. потоків, бо для забезпечення платоспроможності п-ству необхідний певний обсяг грош. надто-джень, достатній для погашення боргів. Грош. потік п-ства – сукупність розподіле-них у часі надходжень і виплат коштів, які генеруються його господ. діяльністю. Осн. напрямком аналізу є дослідження збалан-сованості позит-го і негат-го грош. потоків. Для цього визначається показник чистого грош. потоку (ЧГП). ЧГП від операційної дія-ті за непрямим методом: ЧГПо=ЧП+А-ПН-∆З-∆ДЗ+∆КЗ+∆ЗВ (де ЧП – чистий прибуток, А – вся амортизація, ПН – прибуток від не операційної д-сті, З – запаси, ДЗ – дебітор. заборгов., КЗ – кредитор. заборгов., ЗВ – забезпечення наступних витрат і платежів). Проводять факторний аналіз цієї моделі, у процесі якого визнач. роль і місце чистого прибутку у формуванні ЧГП, виявляють ступінь достатності амортизац. відрахувань для відновлення ОЗ і нематер. активів тощо. Осн. джерелом аналізу грош. потоків за прямим методом формування є звіт про рух грош. коштів, дані якого доповнюються показниками балансу і звіту про фін. результати. ЧГП за прямим методом: ЧГП=ПГП-НГП (ПГП – позитивний грош. потік, НГП – негативний грош. потік). ЧГП=ЧГПо+ЧГПі+ЧГПф (о,і,ф – операц., інвестиційна, фін. діяльності).

13. Аналіз фінансової стійкості підприємства. Аналіз фін. стійкості проводять для того, щоб знати на скільки п-ство незалежне з фін. точки зору. Узагаль-нюючим пок-ком фін. стійкості є надлишок чи нестача джерел для формування запасів і затрат, які визначаються у вигляді різниці величини джерел та запасів і затрат. Джерела формування запасів і затрат: 1)наявність власних оборотних коштів (ВОК); 2) наявність власних і довгостр. позикових коштів (ДК); 3) Заг. величина осн. джерел формування запасів і затрат (ЗЗ). Цим пок-кам відповідають 3 показни-ки забезпеченості запасів і затрат джерелами формування: 1)надлишок (+) чи нестача (-) власних оборотних коштів (Ф=ВОК - ЗЗ); 2)надлишок (+) чи нестача (-) власних і довгострокових джерел (Ф=ДК - ЗЗ); 3) надлишок (+) чи нестача (-) основних джерел формування запасів і затрат (Ф=Заг. величина джерел (ЗВД) - ЗЗ). S= 1, якщо Ф≥0. S=0, якщо Ф < 0. Є 4 типи фінанс. ситуації: 1) абсолютна стійкість S = {1,1,1}; 2)нормальна стійкість S = {0,1,1}; 3) нестійкий фін. стан, але є можливість відновлення рівноваги S = {0,0,1}; 4)кризовий фін. стан, коли п-ство на межі банкрутства S = {0,0,0}. Коефіцієнти для аналізу фін. стійкості: 1) фінансової незалежності = ВК / Б (власний капітал / валюта балансу) (Відображає питому вагу власних джерел в заг. сумі джерел фінанс-ня) - ≥0,5; 2)концентрації залученого капіталу = З / Б (зобов’язання / валюта балансу) (Відображає питому вагу зобов’язань в заг. сумі джерел фінанс-ня) (обернений до 1 коефіцієнта) - <0,5; 3)довгострок-го фінанси-ня = (ВК+ДЗ) / Б (сума власного капіталу і довгострок. зобов’язань / валюта балансу) (Відображає яка частина активів фінансується за рахунок довгострок. джерел) - ≥0,6; 4)маневреності власного капіталу = (ОА - ПЗ) / ВК (різниця між оборотними активами і пот. зобов’язаннями / власний капітал) (Відображає частину власних коштів, які вкладено в госп. обороти) - >0,3; 5)забезпечення запасів робочим капіталом = (ОА-ПЗ) / МОА (різниця між оборотними активами і пот. зобов’язаннями / матеріальна частина оборотних активів) (Показує якою мірою матеріальні запаси покриті власними коштами) - >0,5.

18. Аналіз рентабельності діяльності підприємства. Розмір прибутку не завжди характеризує ефективність діяльності підприємства, як і кожен абсолютний показник. Тому одержаний прибуток необхідно співвідносити з здійсненими витратами – поточними (собівартість продукції) і авансовими (активи і їх частини). Співвідношення прибутку з цими витратами є рентабельність. Рентабельність – це відносний показник прибутковості. Рентабельність визнач. як відношення певного виду прибутку до показника, рентабельність якого розраховується. Рентабельність можна розрахувати на основі валового прибутку, чистого прибутку, прибутку від операційної д-сті, від звичайної д-сті до оподаткування. Вибір показника рентабельності визначається цілями діагностики. Рентабельність оцінюється у %. Якщо є збитки, то п-ство працює не рентабельно. Беззбитковий обсяг реалізації продукції можна визначити, розрахувавши поріг рентабельності: Поріг рентабельн. = ПВ / (Ц-ЗВ) (постійні витрати / ціна – змінні витрати). Показує кількість виробів, яку треба продати для забезпечення беззбитковості п-ства. Якщо треба у грн., то цю кількість помножити на їх ціну. Рентабельність продажу = ЧП/ЧД*100 (чистий прибуток/чистий дохід) - показує скільки прибутку є у виручці від реалізації. Рентабельність власного капіталу = ЧП/ВК(середнє)*100 (чистий прибуток/середньорічна величина власного капіталу) – показує скільки прибутку приносить 1 грн власного капіталу. Рентабельність виробничих активів = ЧП/(ОЗ(середнє)+МОА(середнє))*100 (чистий прибуток/середньорічна вартість основних засобів + середньорічна величина матеріальних оборотних активів) – показує скільки прибутку приносить 1 грн вкладень у виробничі активи. Валова рентабельність продукції = ВП або (ЧД-СВреаліз.)/ЧД*100 (валовий прибуток або чистий дохід за мінусом собівартості реалізації / чистий дохід). Операційна рентабельність продукції = ОП/ЧД*100 (прибуток від операційної д-сті / чистий дохід). Чиста операційна рентабельність продукції = (ОП-ППо)/ЧД*100 (прибуток від операційної д-сті-податок на прибуток від операц. д-сті / чистий дохід).

16. Аналіз рівня, динаміки та структури фінансових результатів підприємства. Аналіз фін. рез-тів починають з дослідже-ння їх рівня і динаміки. Для цього за даними звіту про фін. рез-ти складають аналітичну таблицю, що має інф-цію про доходи, витрати, прибутки і збитки п-ства від окремих видів д-сті (операц., фін., інвестиційної) за мин. і зв. періоди. Аналіз прибутку проводять в етапи: 1)дають оцінку динаміки і виконання плану з прибутку в цілому і по окремих видах д-сті (необхідно виділити прибутковість окремих підрозділів, договорів, проектів); 2) прово-дять порівнял. аналіз прибутку п-ства з середньогалузевим показником і показни-ком п-ств–конкурентів; 3)виконують фак.-торний аналіз прибутку, дають оцінку внутр. і зовн. резервів; 4)проводять аналіз розподілу і викор-ня чистого прибутку. Аналіз прибутку проводять за показни-ками: 1)валовий прибуток (збиток) від операц. діяльності = ЧД – СР (чистий дохід – собівартість реалізації товарів); 2)фін. результат від операц. дія-ті = сума валового прибутку (збитку) та інших операц. доходів – операц. витрати; 3)фін. результат від звич. дія-ті до оподатк-ня = сума фін. рез-тів від операц. дія-ті, доходів від фін. і звич. д-сті – сума фін. витрат і витрат іншої звич. д-сті; 4)фін. рез-тат від звич. д-сті = фін. рез-тат від звич. д-сті до оподатк-ня – податок на прибуток; 5)чистий прибуток (збиток) = фін. рез. від звич. д-сті – результати надзвич. доходів і витрат. Вплив факторів на зміну чистого прибутку проводять за факторною моделлю: ЧП=ЧД-СР+ІОД-ОВ±ФД±ІЗД-ПП±Надзв.П (ЧД – чистий дохід, СР – собівартість реалізов. продукції, ІОД – інші операц. доходи, ОВ – операц. витрати, ФД – фін. результат від фін.ї д-сті, ІЗД – фін. рез-тат від іншої звич. д-сті, ПП - податок на прибуток, Надзв.П – фін. результат від надзвичайних подій).

17. Аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу реалізації та прибутку. Такий аналіз використовують для визначення впливу, який мають зміни у витратах, ціні товару, обсязі реалізації і номенклатурі товарів, що випускаються, на величину одержуваного від реалізації товару прибутку, а також для оцінки зміни одного з цих чинників або декількох чинників разом. Даний аналіз використовується для визначення: 1) об'єму реалізації, який забезпечує відшкодування всіх витрат; 2) об'єму реалізації, що забезпечує отримання певної (очікуваної) величини  прибутку; 3) величини прибутку при певному заданому об'ємі реалізації; 4) впливу змін величини витрат, об'єму і цін реалізації на прибуток підприємства; 5) оптимальної структури витрат. При цьому проводять аналіз беззбитковості. Точка беззбитковості (поріг рентабельності) – обсяг реалізації, при якому доходи підприємства рівні його витратам, а прибуток рівний «0». Вона може бути виражена в натуральних (кількість продукції) і грошових (виручка) одиницях вимірювання. Беззбитковий обсяг реалізації продукції можна визначити, розрахувавши поріг рентабельності: Поріг рентабельн. = ПВ / (Ц-ЗВ) (постійні витрати / ціна – змінні витрати). Показує кількість виробів, яку треба продати для забезпечення беззбитковості п-ства. Якщо треба у грн., то цю кількість помножити на їх ціну. Аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу реалізації та прибутку має недоліки, що засновані на деяких допущеннях: 1)Поведінку постійних і змінних витрат можна виміряти точно. 2)Обсяг реалізації рівний об'єму виробництва. 3)Змінні витрати і ціна не змінюються протягом певного періоду часу. 4)Асортимент продукції також незмінний. 5)Витрати і виручка від реалізації мають лінійну залежність від об'єму виробництва. 6)Відсутній облік залежності між ціною і попитом на даний товар, внаслідок чого ціна на нього може виявитися завищеною.

14. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства. Ліквідність балансу – це ступінь покриття зобов’язань п-ства його активами. Ліквідність активів – це величина, зворотня часу, необхідна для перетворення у грош. кошти. В залежності від ступеня ліквідності активи п-ства поділяють на 4 групи: 1)А1 – найбільш ліквідні активи (всі статті грош. коштів і поточні фін. інвестиції); 2)А2 – активи, що швидко реалізуються (дебітор. заборг-ть); 3)А3 – активи, що реалізуються повільно (інші статті оборотних активів); 4)А4 – активи, що важко реалізуються (необоротні активи і витрати майб. періодів). Пасиви групуються за ступенем терміновості їх оплати: 1)П1 – найбільш термінові зобов’язання (кредитор. заборгов.); 2)П2 – короткотермінові пасиви (короткострокові кредити); 3)П3 – довготермінові пасиви (доходи майб. періодів і довгострок. зобов’язання); 4)П4 – постійні пасиви (власний капітал). Баланс є абсолютно ліквідним, якщо: А1≥П1; А2≥П2; А3≥П3; А4<П4. Коефіцієнти для аналізу платоспроможності: 1)абсолютної ліквідності = ГК / ПЗ (грош. кошти / пот. зобов’язання) (Відображає яку частину поточної заборгов. п-ство може погасити у найближчий час за рахунок наявних коштів) – 0,25-0,35; 2)швидкої ліквідності = (ГК+Д) / ПЗ (сума грош. коштів і дебітор. заборгов. / поточні зобов’язання) (Показує яка частина пот. зобов’язань може бути погашена за рах. надходження по розрахун-ках і наявних грош. коштів) - ≥1; 3)заг. коефіцієнт покриття = ОА / ПЗ (оборотні активи / пот. зобов’язання) (Показує яку частину пот. зобов’язань можна погасити мобілізуючи всі оборотні кошти) – 2,0-2,5.

19. Аналіз ділової активності підприємства. Ділова активність охоплює активність підприємств щодо мобілізації внутрішніх ресурсів, економічне зростання, активність у зовнішньо - економічному середовищі. Про зростання ділової активності свідчить таке співвідношення показників: Тчп≥Трп>Твк>100% (Тчп – темп росту чистого прибутку, Трп – темп росту реалізації продукції, Твк – темп росту вкладень капіталу). Цю залежність називають «золотим правилом економіки п-ств», яка означає, що: економічний потенціал п-ства зростає; зростання реалізації продукції випереджає приріст вкладеного капіталу; прибутковість вкладеного капіталу і обороту з продаж зростає. Порушення цієї залежності не завжди означає спад ділової активності. Це може бути під час технічної реконструкції, розширення виробничої потужності п-ства. Основним джерелом забезпечення стійкості економічного зростання є прибуток, тому можливості п-ства у досягненні цієї мети можуть бути оцінені за зростанням коефіцієнта реінвестування прибутку: Крі=(ЧП-Д)/ВК=Прі/ВК (Д -дивіденди, ЧП - чистий прибуток, ВК – власний капітал, Прі – реінвестований прибуток). Аналіз впливу факторів, які визначають темпи зростання власного капіталу, проводять так: Крі=Прі/ВК=Прі/ЧП*ЧП/ВД*ВД/ВОА*ВОА/ВК (ВД – валовий дохід, ВОА – власні оборотні кошти (активи)) (Прі/ЧП – частка реінвестованого прибутку; ЧП/ВД – рентабельність; ВД/ВОА – оборотність власний оборотних активів; ВОА/ВК – коефіцієнт маневреності власного капіталу).

20. Аналіз оборотності капіталу. Ділова активність п-ства характеризується швидкістю обороту його капіталу, від якої залежить прибутковість п-ства, його ліквідність, платоспроможність. Для виявлення резервів підвищення оборотності капіталу детально вивчають оборотність оборотних коштів п-ства і визначають: 1)коефіцієнт оборотності оборотних коштів: Коб=ЧД/ОА(середнє) (ЧД – обсяг реалізації або чистий дохід, ОА(середнє) – середня величина оборотних активів) – відображає кількість оборотів оборотних коштів за період (чи більше – тим краще); 2)тривалість 1-го обороту в днях: То=КД/Коб (КД – кількість днів у періоді, Коб – коефіцієнт оборотності); 3)сума вивільнених коштів з обороту у зв’язку з прискоренням (-Е) чи додатково залучених коштів в оборот (+Е) при уповільненні оборотності капіталу: +Е=ЧД'/КД*∆То (ЧД' – чистий дохід у звітному році); 4)збільшення суми прибутку за рахунок зміни коефіцієнту оборотності: ∆ЧПкоб = ОА(середнє)'*∆Коб*Рпрод.о (Р прод.о – рентабельність продукції минулого року). За результатами аналізу розробляють заходи з прискорення оборотності капіталу, основними з яких є: інтенсивність виробництва, більш повне використ. ресурсів, виробничих потужностей тощо.

21. Аналіз структури та асортименту випуску продукції. Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється із зазначенням обсягів випус-ку. Вужчим поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність прод-ї. І нарешті, струк-тура — це співвідношення (здебільшого у відсотках) окремих виробів у заг. обсязі вир-ва. До осн. пок-ків, що характеризують зміни в асортименті продукції, відносяться коефіцієнт оновлення асортименту та коефіцієнт асортиментності.  Коеф-т онов-лення асортименту визначається як пито-ма вага нових видів прод-ї у вартісному ви-мірнику в заг. сумі товарної прод-ї. Розрахунок виконання плану за асорти-ментом здійснюється 3-ма способами:

1) спосіб найменшого числа. Для розрах перш за все по кожному з виробів визнача-ся величина факт-го випуску в межах плану. Коеф асортиментності визнач-ся діленням факт-го випуску в межах плану (Ф’) на плановий випуск(П). К_ас = Ф’/П.

К _ас = Сума останньої колонки/ суму другої. Робиться висновок:якщо К_ас = 0,89, то план з асор-ту випуску прод-ї виконано на 89%.

2) За заг. Показник приймають наймен-ший % виконання плану щодо всіх виробів

3)визначається співвідношення к-ті виробів, план по яких виконано та заг. к-ті видів продукції. Цей показник пов»язаний з номенклатурою прод-ї, тому наз. коеф.Номенклатурності. К_ном=к-ть видів,по яких план виконано/ к-ть видів, по яких план невиконано

Існують такі способи визначення впливу зміни структури продукції на обсяг виробництва:1) спосіб прямого розрахунку; 2) спосіб середньої ціни. За 1м способом вплив зміни структури на обсяг продукції визначається як різниця між факт. обсягом за умови факт. структури та факт. обсягом при плановій структурі прод-ї. Другий спосіб передбачає визначення зміни обсягу прод-ї внаслідок зміни структури множення відхилення факт. середньої ціни 1-ці продукції певної групи виробів від базової на факт. кі-ть виробів в даній групі.

До осн. причин асортиментно-структурних зрушень у випуску прод-ї відносяться такі: кон’юнктура ринку, зміна попиту на окремі вироби, стан матер.-техн. постачання, недоліки в орг-ції вир-ва та упр-ня тощо.

22.Аналіз якості продукції

Використовують такі заг. об’єктивні пока-зники якості: 1)сортність (легка, харчо-ва, хімічна промисловість, інші га­лузі); 2) марочність (харчова пром-сть, пром-сть буд. матеріалів); 3)вміст корисних речо-вин або шкідливих домішок (% до заг-го обсягу або ваги); 4) строк служби (ресурс) і надійність; 5)призначення одного з часткових показників якості як єдиного провідного (міцність металів, калорійність, теплотворність палива…).

У процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості прод-ї: 1) гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантій-них (безкоштовних для споживачів) ремон-тів у розрахунку на один виріб; 2)наявність рекламацій, їх кількість і вартість; 3) відсо-ток браку; 4)зниження сортності прод-ї за межами під-ва; 5) відсоток повернення прод-ї на виправлення дефектів; 6) відпо-відність моді; 7)наявність і рівень попиту на даний виріб тощо.

Сортність викор-ть щодо прод-ї, в якій допускаються певні несуттєві відхилення деяких ознак і якостей від чинних стандар-тів і техн. вимог. Зважаючи на кількість перед­бачених сортів і співвідношення їх у заг. обсязі вир-ва, визначають сер. показник сортності як за планом, так і фактично. Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основними способами:

1. Спосіб першосортних одиниць. Спочат-ку визначають посортові коеф.сортності, а потім план. та факт. коефіцієнти сортності.

2. Спосіб порівняння середньозважених цін. Якщо фактична середньозважена ціна одного виробу більша або дорівнює плано-вій, план за сортністю вважається викона-ним. Це дуже простий спосіб, але він має істотну ваду — його не можна викор-вати для розрахунку заг-го показника по під-ву.

3. Спосіб порівняння виконання плану у вартісному та натуральному вимірі.

З наведених вище трьох способів найбільш універсальним є спосіб першосорт. од-ць, оскільки виключає вплив зміни асорт-ту.

При аналізі якості велике значення має також брак прод-ї. Брак може бути остато-чним і виправним. Особливу увагу необ-хідно приділити виявленню так званого прихованого браку, який з різних причин не обліковується. Важл. умовами профіла-ктики браку є:1)висока культура та орг-ція вир-ва; 2)стабільний ритм роботи і поста-чання; 3)упровадження у вир-во суч. тех-нологій та устатк-ня;4) кваліф-ція персо-налу, його дисципл-сть і відп-ть тощо.