24. Прийняття поточних рішень. Прийняття рішення "виробляти чи купувати", "продавати чи обробляти далі".

Диференціальний аналіз- визначення та зіставлення диференціальних доходів і витрат для прийняття управлінських рішень.Для ілюстрації диф.аналізу та визначення релевантної інфи розглянемо кілька типових операц. рішень. Аналізуючи ситуації, що виникають у процесі поточної діяльності, менеджери постійно мають справу з вибором серед альтернативних рішень.

Типовими прикладами таких ситуацій є рішення:

про спеціальне замовлення;

про розширення або скорочення (ліквідацію) певного сегмента діяльності;

про вироблення або придбавання окремих компонентів продукції тощо.

Рішення „виробляти або придбавати" - це рішення, пов'язане з розглядом існуючої альтернативи: виробляти самостійно окремі компоненти продукції (комплектуючі, деталі) або придбавати їх у зовнішніх постачальників. Аналіз для прийняття такого рішення передбачає:1)визначення релевантної виробничої собівартості компонента;2)диференціальний аналіз витрат;3)облік якісних чинників.

Рішення «продавати чи обробляти» - рішення пов’язане з можливістю реалізації продукції на певній стадії виробництва або продовження обробки з метою одержання додатк. прибутку. Додаткова обробка продукції може забезпечити нові риси або функції продукції та реалізацію її за більш високою ціною. Наприклад підприємство може розглядати альтернативу:реалізувати помідори чи направити частину на переробку для виготов. томатного соку.Ще одним варіантом рішення є рішення щодо дефектної продукції :продавати її зі знижкою чи усунути дефект й реалізувати цю продукцію зі звичайною ціною.

26. Рішення щодо ціноутворення. Економічна модель ціноутворення.

Основними чинниками, що впливають на ціноутворення, є:

− попит з боку покупців;

− дії конкурентів;

− витрати.

Попит є надзвичайно важливим на всіх етапах життєвого циклу продукту. Життєвий цикл - це період часу від початку розробки продукту до моменту зникнення попиту на нього з боку покупців. Релевантність витрат для прийняття рішення щодо цін залежить від мети фірми та горизонту часу. Короткострок. рішення щодо цін пов'язані з визначенням ціни спец. замовлення і коригуванням комбінації та обсягу продажу за умов конкуренції.

У літературі традиційно розглядаються дві моделі ціноутворення: економічна та ціноутворення на основі витрат.

Центральна риса економічної моделі ціноутворення -припущення, що фірма буде намагатися встановити ціну реалізації на рівні, який забезпечує максимальний прибуток.Еластичність ціни- це результат впливу ціни на обсяг реалізації.Якщо незначне підвищення ціни викликає значне зниження обсягу реалізації, то попит вважається еластичним.Якщо зміна ціни суттєво не впливає на обсяг реалізації, то попит є нееластичним. Недоліки:важко визначити криву попиту та марж.витрати;

не підходить до всіх типів ринків;передбачає тільки 1 мету фірми-максимізацію прибутку.

Ціноутворенн(Ц) на основі витрат має 2 форми: 1) Ц за принципом «витрати +» 2)ц.за принципом вартості часу та матеріалів

Ц за принципом «витрати +» - метод Ц.,за якого ціну визначають на підставі с\в продукції шляхом додавання до неї певної частки прибутку(націнки). Ціна= витрати+націнка

ц.за принципом вартості часу та матеріалів широко застосов. У ремонтних цехах,друкарнях,фірмах,що надають професійні послуги. При цьому методі ціна +варт.часу + матер.витр.