19. Поняття аналізу беззбитковості. Методика визначення точки беззбитковості.

Аналіз беззбитковості базується на зістав-ленні витрат, розподілених на перемінні та постійні, а також на розрахунку точки беззбитковості, яка визначає критичний обсяг реалізації.Точка беззбитковості - це обсяг реалізації, за якого доходи підприємства дорівнюють його витратам, а прибуток, відповідно, дорівнює нулю.

Точка беззбитковості може бути виражена у натур. грош. одиницях або у % до нормальної потужності. Розраховується вона двома методами:

• за допомогою рівняння;

• за допомогою використання спеціальних формул.

Розрахунок точки беззбитковості за допомогою рівняння

Точка беззбитковості в грошових одиницях може бути виведена з рівняння:Дохід від реалізації = ЗВ + ПВ + Прибуток. Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює 0, то маємо : Точка беззбит-ковості = ЗВ + ПВ. Виходячи з цього рівняння, можна визначити точку беззбитковості у натур одиницях:

Точка беззбитковості у натур. од-цях = Точка беззбитковості в грош. од-цях / Ціна за од-цю. Розрахунок точки беззбитковості за допомогою показника маржин доходу. Кількість одиниць реалізованої продукції = ПВ/(Ціна за одиницю-ЗВ на одиницю).Однак знаменник виражає маржин дохід на одиницю, тому:Точка беззбитковості у натур одиницях = ПВ/ Маржинальний дохід на одиницю.Для визначення формули розрахунку точки беззбитковості в грош одиницях за допомогою показника маржин доходу використовуємо формулу:ПВ / Маржин дохід на одиницю = Точка беззбитковості в грошових одиницях/Ціна за одиницю.Звідси:Точка беззбитковості в грошових одиницях = ПВ/ (Маржинальний дохід на одиницю/Ціна за одиницю).Для визначення точки беззбитковості кожного виду продукції необхідно визначити величину середньозваженого маржин доходу.Середньозважений маржин дохід - це сума величин маржин доходу різних виробів, зважених за допомогою комбінації їх продажу. = Загальний маржинальний доход/Загальна кількість продукції.

30. Оцінка дія-сті центрів відповіда-льності. Оцінка д-сті центрів відповіда-льності (ЦВ) – складова управл. контролю. Упр. контроль — це процес,за допом. якого менеджери впливають на прац-ків орг-ції для ділового і ефект-го виконання стратегії орг-ції. Розробка пок-ків та оцінка дія-ті окремих підрозділів і їх кер-ків є центра-льною проблемою упр. контролю. Від її вирішення залежить ефект-ть упр-ня взага-лі. Дія-ть ЦВ та його кер-ка може визнача-тися її результативністю та ефект-тю.

Результативність — це пок-ник того, як ви-конує свої завдання ЦВ, наскільки він до-сягає бажаних або запланованих рез-тів (за обсягом дія-ті, часом, якістю прод-ї тощо).

Ефект-ть — це відношення рез-ту дія-ті до викор-ня ресурсів (витрат), тобто досягне-ння максимуму прод-ї при мінім. витратах, або мінімуму витрат на од-цю дія-ті.

Виходячи з цього, дія-ть ЦВ може бути: • ефективною і результативною; •результат-тивною але не ефект.; •ефект. але не резуль-тативною; •не результативною і не ефект..

Критерії при оцінці д-сті ЦВ:

° взаємозв'язок зі стратег. цілями компанії;

° відобр-ня осн. дія-ті керівника та підроз-ділу в цілому; ° зрозумілість для прац-ків, об'єктивність та відносна простота розрах-ку; ° можливість викор-ня для оцінки та заохочення прац-ків; °послідовність та регулярність викор-ня.

Облік за ЦВ — це така управл. бух. систе-ма, яка обробляє план. і факт. бух. інф-цію про входи (витрати) і виходи (рез-ти) ЦВ.

Система обліку за ЦВ передбачає: − визначення ЦВ; − складання бюджету для кожного ЦВ; − регулярне складання звітів про виконання бюджету; − аналіз причин відхилень та оцінка дія-ті ЦВ.

21. Процес прийняття рішень і релевантність облікової інформації.При прийнятті рішення щодо можливості еконо-мії витрат витрати поділяють на релеван-тні та нерелевантні. Першими слід вважа-ти витрати, на які можна впливати, тобто ті, які стосуються конкретного рішення або величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення. Саме прийняття ріше-ння – цілеспрямований вибір з кількох альтерн. варіантів такої дії, що забезпечує досягнення обраної мети або розв’язання певної проблеми. Упр. рішення бувають організац., ек., техн., соц. та ін.

Упр. рішення здійснюються на рівнях: - кер-цтва; - менеджерів; - нач-ків відділів;

Рішення можуть відноситися до під-ва в цілому,чи бути пов'язані з конкр. питанням (виконання плану цехом, підвищення якості прод-ї,). Осн. формами рішення є: наказ, розпорядження, програма, план.

Для вибору кращого варіанта, як правило, порівнюють вит-ти і дох. та визначають прибуток (збиток), що його забезпечує при-йняття того або ін. варіанта рішення. Тому для аналізу альтерн.-них варіантів рішення доцільно брати лише релев. Дох. і вит-ти, тобто такі, як можуть бути змінені вгаслі-док прийняття рішення. Зміненими ж мо-жуть бути лише дох. і вит-ти, які стосу-ються майб-го, а ті, що мали місце в мину-лому, вже ніякими упр. рішеннями не мож-на змінити. Отже, минулі в-ти не можуть бути релевантними. Об'єктом довгострок. або стратегічних рі-шень зазвичай є інвестиції для збільшення вир. пот-тей, розробка нових виробів, опанування нових ринків тощо. Поряд зі стратег. рішеннями менеджери приймають рішення, пов'язані з викор-ням ресурсів у процесі пот. дія-ті. Такі рішення наз. короткостр. або операц. Вони стосуються гол. чином нижчого та сер. рівнів упр-ня. Об'єктом короткостр. рішень можуть бути ціна і обсяг реал-ї прод, прийняття спец. замовлень, скороч-ня або розш-ня вир-ва певних виробів тощо.

Процес підготовки і прийн. рішення містить кілька етапів: 1) Вибір мети (поста-новка проблеми); 2) Визначення можл. ва-ріантів дій; 3) Збирання даних про альте-рнативи; 4) Аналіз кільк. пок-ків з урах-ням якісних фак-рів; 5) Прийняття рішення.

Облікова інф-я, що викор-ся для прийняття упр. рішень, мусить бути релевантною, своєчасною і достовірною.

Релевантність означає, що данні обліку мають задовольняти конкретні інф. потреби корист-чів. У системі бух.о. накопичується багато інф-ї, але це не означає, що вся інф-я буде корисною для менеджера. Релеван-тною є тільки та інф-я, що може вплинути на рішення менеджера. Т.ч., роль бухта-лтера в процесі підготовки рішення полягає у своєчасному забезпечені менеджера достовірною і релевантною інф-єю. Релева-нтними є витрати і доходи, які можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення. Але розв’язання будь-якої проблеми стосується лише майб. витрат і доходів. Релевантні витрати і доходи становлять кількісний елемент релевантної інф-ї. Після отримання інф-ї, її аналізу та відповідній обробці виробляється рішення, яке приймає суб'єкт упр-ня для подальшого впливу на систему.

Один із варіантів прийняття рішень – безді-яльність. «Хороший хірург не робитиме операції, доки це не стане необхідним».

15. Облік та калькулювання СВ прод-ї за повними виробничими витратами. Система обліку повних витрат, основана на розподілі витрат на прямі та непрямі, передбачає включення до СВ прод-ї усіх вир. витрат - як змінних, так і пост. Відповідно, всі вир. витрати розподіля-ються між виробами і включаються уСВ НВ та ГП. Це підтверджує, що система обліку повних витрат здебільшого орієнтована на в-цтво, а її принципи обліку сприяють відображенню технолог. аспектів вир. процесу. Вони повною мірою проявилися у методах обліку і калькулювання за замовленнями та процесами. Для складання фін. зв-ті під-ва застос-ся система кальк-ня повних витрат, яка передбачає включення у СВ всіх (змінних і пост.) вир. витрат. Система обліку повних витрат є основою стратегічної політики у сфері в-цтва, постач-ня та реал-ї ТМЦ, вона орієнтована на прийняття довгостр. упр. рішень, на повне покриття всіх витрат і максимізацію нетто-прибутку. Ця система забезпечує трудомісткий контроль зв'язків між в-цтвом і реал-єю на перспективу. Кальк-ня повних витрат передбачає включення до складу СВ прод-ї всіх вир. витрат (змінних і пост.), розподіл загальновир. між окремими видами прод-ї на основі єдиної бази (машино-год., основної ЗП тощо), відшкодування за рахунок прибутку п-ства витрат на збут і адмін витрат.В системі обліку повних витрат прибуток знаходиться під впливом як обсягу реал-ї, так і обсягу в-цтва прод-ї.