1. Поняття, предмет та метод управлінського обліку. Упр-ий облік – це процес виявлення, вимірювання, збирання, нагромадження, аналізу, підготовки, інтер-претації та передачі облікової інф-ї, яка викор-ся управл. персоналом всередині під-ва при прийнятті управл. рішень та для забезпечення ефект-го викор-ня ресурсів Предметом упр. обліку є контроль за форму­ванням С/в прод-ї в розрізі центрів витрат, сфер відпов-сті й визначенням рентабельності, пошук резер­вів зниження витрат і збільшення прибутку під-ва. Методи упр-го обліку — сукупність способів і прийомів, за допом. яких вивча-ється предмет упр. обліку. Вони підрозділя-ються на три групи:1) Загальнометодоло-гічні: Попередження — систематичний збір інф-ї, необхідної для заг. характ-тики витрат на вир-во й калькулювання С/в прод-ї; Порівняння — виявлення тенден-цій, закономірностей у розвитку об'єкта; Аналіз — відокремлення окремих складо-вих частин об'єкта, детальне їх вивчення; Синтез — на основі отриманої інф-ї робить об'єднання й прийняте рішення.

2)Загальнонаукові:Документація — відоб-раження госп. операцій у первинних доку-ментах з метою надання даним бух. обліку юридичної чинності. Інвентаризація — спосіб перевірки фактичної наявності ак-тивів під-ва. Бух. рахунок — це спосіб угрупування, відображення стану й зміни однорідних за своїм ек. змістом госп. операцій. Грош.оцінка — це відображення різноманітних госп. засобів та їх джерел у єдиному грош. вимірнику (гри­внях). Калькуляція — спосіб підсумовування всіх витрат під-ва в грош. формі з метою формування С/в готової прод-ї, а також виз-начення витрат за центрами відповідаль-ності і в цілому по під-ву за допом. економічно обґрунтованих методів. Бух. баланс — це спосіб узагальненого відобра-ження в грош. формі госп. засобів і джерел їх формування на певну дату. Звітність — це узагальнена інф-я, яка за допом. системи взаємозалежних пок-ків відображає за відповідний пе­ріод наростаючим підсум-ком результати, а також ін. пок-ки фін.-госп. дія-ті під-ва. 3.Специфічні методи упр. обліку: Математ. методи дослідження С/в й рентаб-ті прод-ї;Метод аналізу витрат

2.Взаємозв'язок та відмінності фінансового і управлінського обліку. Організаційно бух. облік поділяється на фін. й упр. Це два види єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення й відіграє певну роль в управлінні вир-вом, у забезпеченні необхідною інф-цією різних її користувачів. Слід усвідомити, що між фін. та упр. обліками існує тісний взаємозв'язок, що полягає насамперед у єдності принципів, методів, системи первинного обліку та єдиного професійного середовища. Однак упр. обл. суттєво відрізняється від традиційного буг. обл. , що зорієнтований на складання фін. звітності, це зумовлено їх різними завданнями. Порівнюючи фінансовий й управлінський обліки, можна виділити такі розбіжності:1.Обов'язковість ведення обліку.Законодавством встановлені вимоги до підприємств щорічно надавати фінансові звіти. На відміну від цього управлінський облік здійснюється у разі необхідності й інформація готується в тому разі, коли вигода від її використання більша ніж витрати на її збір.2.Точність інформації. Керівництву підприємства необхідне оперативне подання даних для прийняття управлінських рішень. В управлінському обліку частіше використовується приблизна інформація, що зви­чайно є достатньою для прийняття управлінських рішень. Дані фінансового обліку повинні бути досить точними.3. Масштаби обліку.У фінансових звітах повинен бути представлений матеріал про цілісність всього підприємства в цілому. Управлінський облік вивчає окремі ділянки роботи підприємства — центри відповідальності.4. Принципи обліку. Зовнішнім користувачам необхідно, щоб щорічні звіти складалися виходячи із загальноприйнятих норм обліку, тому фінансові звіти повинні складатися відповідно до існуючої практики обліку. В управлінському обліку керівництво підпри­ємства може вибрати ті правила обліку, які воно вважає найбільш корисними.6. Частота подачі інформації.Фінансові звіти повинні надаватися у встановлений термін. Інформація управлінського обліку запитується керівництвом так часто, як тільки в ній з'являється необхідність (щодня, щотижня, щомісяця).7. Основні користувачі Упр. – менеджери; Фін. – зовнішні користувачі.8. Одиниці виміру Упр. - Люд-год, машино-год, одиниці готової продукції та інші натуральні вимірники; Фін. – гривні.

3. Мета та основні напрямки класифікації витрат (в.) на підпр.В основу класифікації витрат в упр. обліку покладено принцип: різні витрати для різних цілей, тобто мета, з якою здійснюють класифікацію, визначає її методику та склад окремих груп витрат. Характеристику окремих груп витрат:Вичерпані в. – це в. звітного періоду, що призводять до змен. активів або збіл. зобов’язань у процесі поточної діяльності для отримання доходу у звітному періоді. До них можна віднести витрати сировини і матеріалів, нарахування оплати праці і т. ін. Невичерпані в. – це збіл.зобов’язань або змен. активів у процесі поточної госп-ї діяльності для отримання доходу у майбутньому. До таких витрат можна віднести витрати на придбання матеріалів, які ще не витрачені, товарів, які ще не реалізовані і відображаються у складі активів підприємства як запаси . Прямі в. – це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта обліку витрат економічно доцільним методом.Непрямі в. – це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта обліку витрат прямим методом. Основні в. – це прямі витрати на продукцію, без яких саме виробництво продукції стає неможливим. До основних відносять: прямі в. на о з/п, прямі матер. витрати, інші прямі витрати (амортизація, орендна плата тощо, які можна віднести на конкретний об’єкт обліку витрат). Накладні виробничі в. – це витрати на продукцію, які не можуть бути віднесені до певного об’єкта обліку витрат економічно доцільним методом (непряма з/п, витрати на утримання обладнання тощо). Релевантні в.– це витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття певного управлінського рішення. Нерелевантні в. – це витрати, які не залежать від прийнятого управлінського рішення. Постійні в – це такі витрати, сума яких не залежить від обсягу виробництва, тобто вони не змінюються при зміні обсягу виробництва до певної межі (напр.., витрати на освітлення приміщення цеху не залежать прямо від кількості окремих видів продукції, що в ньому виготовлені). Змінні в. – це витрати, сума яких пропорційно змінюється залежно від зміни обсягу виробництва (напр.., витрати основних матеріалів на виготовлення продукції).Дійсні в. – це витрати, які зумовлюють зменшення активів або збільшення зобов’язань і вимагають сплати грошей або витрачання інших активів (напр.., нарахування оплати праці, списання витрачених матеріалів і т. ін.). Можливі в.– це втрачена вигода, коли вибір одного варіанта рішення зумовлює відмову від іншого варіанта альтернативного рішення, який також забезпечував одержання певної вигоди. Маржинальні в.– це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції понад досягнутий рівень, тобто це сума змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції. Середні в.– це середня арифметична собівартість одиниці продукції, розрахована відношенням загальної суми витрат до кількості одиниць виготовленої продукції. Контрольовані в. – це такі витрати, рівень яких менеджер може контролювати або змінювати своїми діями. Неконтрольовані в. – це витрати, які менеджер не може контролювати та на які не може впливати своїми рішеннями.

9.Моделі поведінки витрат. Поняття фактору витрат. Постійні та змінні витрати.Поведінка витрат — це характер реагування витрат зміни у дія-ті під-ва. Зміни у складі й величині витрат відбу-ваються під впливом певних подій та операцій, що мають місце в процесі госп. дія-ті. Тому дія-ть, яка впливає па витрати, називають фактором витрат. Приклади факторів витрат: К-сть проектів; К-сть ви-робів; Обсяг вир-тва; Основна зарплата. Розуміти взаємозв’язок між витратами та факторами необхідно для того щоб передбачити майбутні релевантні витрати. Наприклад: вир-во – фактором є обсяг вир-ва,основна з/п.; обслуговування клієнтів – фактором є к-сть замовлень, час обслуг-ня. Для опису поведінки витрат у літературі викор-ть змінні і постійні витрати. Змінні витрати — це виграти, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу дія-ті (або іншого фактора витрат). Постійні вит-рати — це витрати, що залишаються незмі-нними в разі зміни обсягу дія-ті (або іншого фактора витрат). Прикладом постійних витрат є прямолінійна амортизація, орендна плата, З/П персоналу офісу тощо. В основу поділу витрат на постійні і змінні покладено припущення діапазону та часу – це діапазон дія-ті в межах в межах якого зберігається взаємозв’язок між величиною витрат та їх фактором. Він є нормальним очікуваним обсягом дія-ті п-ва.

4. Класифікація витрат з метою оцінки запасів та визначення фінансового результату.Минулі та поточні витрати Минулі (спожиті) в. - це збіл. зобов'язань або змен. активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду Поточні в. - це збіл. зобов'язань або змен. активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах. Поточні витрати відображаються в активі балансу, а минулі - у звіті про фінансові результати (у звіті про прибуток). Витрати на продукцію та витрати періоду .В. на продукцію - це в., пов'язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації. У виробничій сфері до таких витрат належать всі витрати (матеріали, зарплата, амортизація устаткування і т.д.), пов'язані з функцією виробництва продукції. В. періоду - це в., які не входять у собівартість запасів і розглядаються як затрати того періоду, в якому вони були здійснені. Прямі та непрямі витрати.Прямі в. - це в., які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Непрямі в. - це в., які не можуть бути віднесені до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Такі матеріали розглядають як допоміжні (непрямі) та, виходячи з принципу економічної доцільності, їх відносять до складу виробничих накладних витрат. Виробничі накладні витрати - це витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можуть належати до певних виробів економічно доцільним шляхом.Прямі витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати у сумі складають конверсійні витрати. Конверсійні витрати - це витрати на обробку сировини для перетворення її в готовий продукт. Невиробничі витрати охоплюють: витрати на управління, відстеження та розробку, збут продукції та інші функції бізнесу. Найчастіше вони представлені витратами на збут та управління (загальні та адміністративні витрати). До витрат на збут належать: 1)оплата та комісійні продавцям, торговим агентам; 2)витрати на рекламу та відстеження ринку; витрати на відрядження;3)оренда, податки, страхування, амортизація; Загальні та адміністративні витрати охоплюють: 1)загальні та корпоративні витрати;2)витрати на персонал офісу (зарплата, страхування, навчання тощо); 3)витрати на утримання приміщень та обладнання офісу (оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт, комунальні послуги);4)витрати на зв'язок (поштові, телефонні, телефакс, факс тощо).;

5. Класифікація витрат з метою прийняття управлінських рішень.Релевантні та нерелевантиі в. Для прийняття управ. рішень необхідно розрізняти релевантні та нерелевантиі витрати та доходи. Релевантні в. - це витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття рішень, а нерелевантиі - це витрати, які не залежать від прийняття рішень. Напр., ви розглядаєте питання - придбати автомобіль для ведення господарської діяльності або орендувати його.У цьому випадку диференціальні витрати - це різниця між вартістю автомобіля та сумою орендної плати за період його експлуатації. Дійсні та можливі витрати Розглядаючи різні альтернативні варіанти рішень, слід враховувати не тільки дійсні (реальні), але і можливі витрати. Дійсні витрати - це витрати, які потребують виплати грошей або витрачання інших активів. Можливі витрати (втрати)-це втрачена вигода за умови, коли вибір одного направлення дій потребує відмовитися від альтернативного рішення.Маржинальні та середні витрати.Маржинальні витрати - це витрати на виробництво (або реалізацію) однієї додаткової одиниці продукції (товару).Середні витрачу це витрати на одиницю продукції, які визначаються як відношення загальної суми витрат на обсяг виробленої продукції. Залежно від ситуації менеджера можуть цікавити як маржинальні, так і середні витрати. Наприклад, менеджер приватного коледжу може вивчати можливість додаткового набору, виходячи з маржинальних витрат, і розглядати середні витрати на методичне забезпечення студентів для складання бюджету.Постійні витрати – це такі витрати, сума яких не залежить від обсягу виробництва, тобто вони не змінюються при зміні обсягу виробництва до певної межі (наприклад, витрати на освітлення приміщення цеху не залежать прямо від кількості окремих видів продукції, що в ньому виготовлені).Змінні витрати – це витрати, сума яких пропорційно змінюється залежно від зміни обсягу виробництва (наприклад, витрати основних матеріалів на виготовлення продукції).

6. Класифікація витрат з метою контролю виконання Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки роботи їх керівників виділяють контрольовані та неконтрольовані витрати. Контрольовані в. - це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив. Неконтрольовані в. - це витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них. Контрольовані — це такі витрати, на величину яких керівник відповідного рівня управління може впливати повністю або справляти на них істотний вплив. Отже, ці витрати є контрольованими і можуть бути збільшені або зменшені менеджерами залежно від виробничих потреб. Неконтрольовані в. здійснюються незалежно від волі керівника відповідного рівня управління, а отже, не залежать від його управ-го хисту та старання і кваліфікації працівників. Поділ витрат на контрольовані і неконтрольовані має важливе практичне значення для організації управління витратами за центрами відповідальності — окремими виробничими підрозділами. Практичний розподіл витрат на контрольовані та неконтрольовані залежать від сфери повноважень менеджера. При підрозділі витрат на контрольовані та неконтрольовані зазвичай враховуються два фактори: рівень управління та час здійснення витрат. Одні й ті самі витрати можуть бути контрольованими з боку керівника цеху підприємства та неконтрольованими для керівника цеху іншого підприємства.Так, статті загальногосподарських витрат неконтрольовані для начальників цехів, але разом з тим на їх величину можуть впливати генеральний директор, його заступники, начальники відділів. Або, наприклад, заробітна плата начальника цеху є неконтрольованою статтею витрат на рівні цеху, але вона є контрольованою на рівні керівника організації, що затверджує штатний розклад. Прикладом традиційно контрольованих витрат з позиції начальника цеху є основні матеріальні витрати і основна зарплата, а неконтрольованих - амортизація верстатів.

7. Поняття собівартості. Алгоритм розрахунку собівартості виробленої та реалізованої продукції. Витрати на прод-цію та витрати періоду.Собівартість – це виражена у грош. вимірнику величина ресурсів, використаних у певних цілях. Таке визначення вклю6чає три важливих положення: а) витрати визначаються обсягом викор-них ресурсів (матеріалів, праці, осн. засобів тощо);б) величина використаних ресурсів визначається у грош. вимірнику;в) показник С/в завжди характеризує конкретний об’єкт (вид прод-ї, завдання, проект, тощо). С/в прод-ї є одним з важливих узагальнюючих ек. пок-ків ефект-ті роботи під-тва, основою для ціноутворення, а зниження С/в – важливий резерв покращання фін. стану під-ва. Обчислення С/в називають калькуляцією. Залежно від часу складання, методики розрахунку та вихідних даних калькуляції поділяють на планові, нормативні, провізорні, фактичні. Планові калькуляції складають перед початком вир. процесу на підставі планових норм витрат та пла-нового виходу прод-ї і протягом вир. процесу не змінюють. Нормативні каль-куляції складають на кожен наступний роб. період, вид або цикл робіт за нормами, скоригованими з урахуванням умов, що склалися на даний момент. При зміні умов вир-ва нормативи витрат переглядаються та уточнюються. Провізорні (попередні) калькуляції складаються за деякий час до закінчення звітн. періоду на підставі фак.-тичних даних про витрати і вихід прод-ї за минулий час з початку періоду та очікуваних витрат і виходу прод-ї до кінця звітного періоду. Їх викор-ть для визна-чення очікуваних фін. результатів та для планування на наступний період. Звітна (фактична) калькуляція складається після закінчення звітного періоду на підставі облікових даних про фактичні витрати і вихід продукції. Собівартість реалізованої продукції або товарів визначається з урахуванням змін залишків запасів: 1) Запаси товарів на початок + Собівартість придбаних - Запаси товару на кінець періоду= Собівартість

2) Запаси готової продукції на початок + Собівартість виробленої продукції - Запаси готової продукції на кінець періоду = Собівартість. Витрати на продукцію – це витрати пов’язаніз виробництвом або з придбанням товарів для реалізації.Витрати періоду – це витрати, що не включаються у собівартість запасів і розглядаються як витрати того періоду в якому вони були здійснені

8.Характеристика витрат на вир-во. Прямі та непрямі витрати. Витрати — зменшення ек. вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капі-талу під-ва Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здій-нені. Класиф-я витрат на вир-во за різними ознаками:1. За центрами відповідальнос-ті: а) витрати окремих вир-цтв, цехів, діль-ниць, технологічних переділів тощо, з роз-поділом на витрати: б) осн-го вир-ва — допоміжного вир-ва 2. За видами прод-ї, робіт, послуг — витрати на окремі вироби, типові представники виробів, групи одно-рідних виробів, напівфабрикати, одноразові замовлення тощо.3. За єдністю складу — одноелементні та комплексні (які склада-ються з кількох ек.елементів). 4. За видами витрат — за ек. елементами, за статтями калькуляції 5. За способами перенесення вартості на продукцію — прямі і непрямі 6.За ступенем впливу обсягу вир-ва на рівень витрат — змінні і постійні: Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, вони від обра-жаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.7. За календарними періодами:а) поточні — в яких періодичність менше місяця; б) довгострокові; в) одноразові — здійс-ться один раз з періодичністю більше місяця .Згідно ПсБО 16 витрати і доходи поділяються на витрати і доходи від звич. і надзвич. дія-ті. Звич. дія-ть поділяється на операц., фін. та інвест. Всі витрати групу-ються за п'ятьма елементами: 1.Матеріальні в. 2. В. на оплату праці. 3. Відрахування на соц. заходи. 4. Амортизація. 5. Ін. операц. витрати. Прямі витрати – це витрати які безпосередньо можна віднести до певного об’єкта витрат. Якщо на під-ві або в його структурному підрозділі виготовляється один різновид прод-ї, то всі витрати є прямими. Непрямі витрати (З/П обслуго-вуючого, упр. персоналу, зміст і експлуа-тація засобів праці) не можна безносе-редньо визначити для окремих різновидів прод-ї. Розподіл витрат на прямі і непрямі залежить від рівня спеціалізації вир-ва, його організаційної структури, вживаних на під-ві методів нормування і обліку. Віднесення витрат до прямих і непрямих залежить від того що є об’єктом витрат.

10.Поняття функції витрат. Необхідність та методи оцінки її показників.Оцінка витрат – це процес обчислення динаміки витрат тобто встановлення кількісного взаємозв’язку між витратами та різними факторами на підставі дослідження дія-ті. Функція витрат- це математ. опис взаємо-зв’язку між витратами та їх факторами. У= а+вх, У – заг. витрати; а – заг. постійні витрати; в – змінні витрати на 1 прод-ї; х – значення фактору витрат. Передбачення в. – це прогнозування майб. витрат для різних рівнів дія-ті. Методи визначення функції витрат:1) Технологічний аналіз – систем-ний аналіз функції дія-ті з метою визначе-ння технол-го взаємозв’язку між витратами ресурсів та результатом дія-ті такий аналіз потребує детального вивчення всіх опера-цій, їх доцільності, визначення найнеобхід-ніший операцій, потреби ресурсів та оцінки адекватності їх викор-ня. 2) Метод аналізу розрахунків - метод визначення функції витрат шляхом розподілу їх на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі вивчення даних рахунків бух. облі-ку. 3)Метод вищої-нищої оцінки це метод визначення функції витрат на підставі припущення, що змінні витрати є різницею між заг. витратами за найвищого та най-нижчого рівнів дія-ті. Суть методу полягає в тому, що обирають найбільшу та наймен-шу величину пок-ка, наприклад за обсягом вир-ва, і визначають їх різницю. Далі виз-начають різницю у витратах за обраними обсягами. Якщо поділити визначену різни-цю витрат на різницю у обсягах, то отри-маємо величину змінних витрат на од-цю прод-ї. Постійні витрати визначають як різ-ницю між витратами за макс-го обсягу та добутком змінних витрат і макс-го обсягу. 4) Метод візуального пристосування– це графічний підхід до визначення функції витрат, за якого аналітик візуально прово-дить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат. 5) Регресівний аналіз- це статистична модель, яку викор-ть для виз-начення зміни сер. значення залежної змінної величини під впливом зміни значення однієї або кількох незалежних змінних величин.

11.Поняття калькулювання витрат: системи та методи.Св-собівартість

Калькулювання – це процес визначення СВ певного об’єкта витрат.

СВ об'єктів витрат визнач. за допомогою системи виробн. обліку. Методи:1 Облік витрат за замовленнями викор. при вигот-ні унікального або виконаного за спец. замов-ленням виробу. За цією системою витрати на виробн. матеріали, ОП роб-ків, зайнятих у вир-ві та загально-виробн. накладні вит-рати відносяться на кожне індивідуальне замовлення або на виготовлену партію прод-ї. Викор в авіаційній пром-ті, машино-будув., буд-во, надання побут., ремонтних, аудит. та інших послуг. Цей метод передба-чає визнач. фактичної СВ одиниці ГП (роб., п-г) шляхом ділення заг. суми виробн. вит-рат, понесених з моменту початку робіт по замовленню, на к-сть од-ць ГП, виготов-лених за замовленням. 2. облік витрат за процесами застос-ся в галузях з масовим і серійним вир-вом, техн. цикл вигот-ня прод-ї яких скл. із окремих виробн. стадій (процесів, операцій, фаз), що можуть здій-ся послідовно або паралельно (в хім., наф-топереробній, харчовій, легкій промисл-ті). В такій ситуації доцільніше вести облік витрат, пов'язаних з виготовленням прод-ї за певний проміжок часу. Калькулювання за процесами передбачає визначення фак.-тичної СВ од-ці ГП шляхом ділення заг. суми виробн. витрат, понесених виробн. підрозділом за зв.період (місяць), на к-сть виробів, вигот-них за цей проміжок часу.

Системи:1.система обліку повних витрат, основана на розподілі витрат на прямі та непрямі, передбачає включення до СВ прод-ї усіх виробн. витрат як змінних, так і постійних. Всі виробн. витрати розподіляю-ться між виробами і включаються у СВ НВ та ГП.2.Система обліку неповних витрат, навпаки, більше орієнтується на процес реал-ї, а її принципи відповідають потребам дослідження ринку. Вона основана на класиф-ї витрат за ступенем впливу обсягів д-сті п-ства і передбачає включення до СВ прод-ї лише змінних виробн. витрат.

12.Зміст елементів витрат та статей калькуляції.

Елемент витрат - сукупність екон. одно-рідних витрат на в-цтво прод-ї (вик-ня ро-біт, надання послуг). Витрати операц. дія-ті під-ств групують за такими ек.елементами:- матер. витрати - вартість витрачених у в-цтві сировини й осн. матеріалів, купованих напівфабрикатів палива буд. матеріалів та ін. - витрати на ОП - ЗП за окладами й та-рифами, премії та заохочення, компенса-ційні витрати, оплата відпусток, ін. витрати - відрах. на соц. заходи - відрах на пенсійне забезпечення, на соц страхування, та інші;- амортизація - сума нарах амортизації ОЗ, немат. активів та ін необ. матер активів;- ін операц витрати - витрати опер д-сті, не перераховані вище, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку.

Типова калькуляція С/в прод-ї містить такі статті витрат: Сума перших одинадцяти статей становить виробничу С/в, яка фор-мується на рівні цехів під-ва, а сума усіх тринадцяти — повну С/в.1 "Сировина та матеріали" включається вартість сировини та матеріалів, що входять до складу вироб-люваної прод-ї.2"Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробн характеру сторонніх п-ств та організацій" вкл. вартість: робіт і послуг виробн, які викон. сторонніми п-ствами, що не належать до осн-го виду д-сті.3 "Паливо та енергія на технологічні цілі" відносяться витрати на всі види палива, що викор. в процесі в-цтва.4 "Зворотні відходи" безпо-середньо визначаються за кожним виробом і вирах. за можливою ціною їх реалізації.5 "Основна ЗП робітників" містить витрати на виплату основної ЗП роб-кам і включ до СВ виробу.6 "Додаткова ЗП" відносяться витрати на виплату виробн персоналу п-ства додаткової ЗП за працю понад уста-новлені норми, заохочувальні виплати.7 "Відрах на соц заходи" включ: відрах на держ соц страх; у зв'язку з тимчасовою втр-атою працездатності; вдрахування на держ пенс страх та ін.8 "Витрати на утримання та експлуатацію устаткування" включають: амортиз. відрах-ня устаткування, цехового транспорту та інструментів ін необ. мат і немат активів.9 "Загальновиробн витрати" належать витрати: пов'язані з управл-ям в-вом; на повне відновлення та капіт ремонт основних фондів Поділяють на змінні й пост. 10 "Втрати від браку" включає: варті-сть остаточно забракованої прод-ї; витрати на усунення браку тощо.11 "Ін виробн вит-рати" належать: витрати на перевірку виробів, деталей, вузлів на відповідність вимогам стандартів або технічних умов. 12 "Адмін витрати" охоплює витрати на упр-ня під-вом.13 "Витрати на збут" належать витрати на реал-ю прод-ї: на відшкоду-вання складських, трансп. і страх. витрат постач-ка.

13. Облік та калькулювання СВ прод-ї за замовленнями. Застос-ть в індивідуальних та дрібносерійних вир-вах ( кораблебуд-ня буд-во). Калькулювання за замовленнями – це система калькулювання СВ прод-ї на основі обліку витрат за кожним індивід. виробом або за окремою партією виробів. Об’єктом обліку є окреме замовлення на виготовлення одного виробу, партії виробів чи на виконання певного обсягу робіт послуг. На підставі замовлення бухгалтерія відкриває виробниче замовлення.. Кожному замовленню присвоюють свій код, що показують у всіх документах.Для калькулювання витрат викор відомість картку обліку витрат, де фіксують фактичні витрати, пов’язані з виконанням замовлення. Матеріали що були витрачені на виконання замовлення відображаються на підставі накладних. Пряму з/п переносять у відомість з карток обліку робочого часу. Накладні витрати розподіляють між замовленнями щомісяця пропорційно встановленій базі розподілу (пряма з/п, машино-годинам) після завершення замовлення на підставі даних відомості обліку витрат визначають його СВ.Фактична собівартість замовлення обчислюється шляхом сумування всіх витрат здійснених з моменту початку робіт. Незавершене вир-во визначається сумою фактичних витрат за кожним незакінченим замовленням.

14. Облік та калькулювання СВ продукції за процесами. Калькулювання за процесами – система калькулювання СВ продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів або стадій вир-ва. Вона характерна для масового серійного вир-ва (хімічна вугільна взуттєва промисловість). Складність такого калькулювання залежить від к-сті процесів, технології обробки, величини НВ. Простий метод калькулювання може бути застосований п-вами що здійснюють вир-во однорідної продукції (видобуток нафти газу). На таких п-вах облік витрат ведеться по п-ству загалом, а фактична СВ визначається сумою всіх витрат звітного періоду.Якщо п-ство виготовляє різні види продукції і має значний обсягНВ, то в такому випадку облік організовують по кожному виду продукції, а калькулювання собівартості кожного виду продукції здійснюють з урахуванням залишківНВ. Фактична СВ= НВ на поч.+ витрати на вир-во – НВ на кінець.Залишок НВ визначається інвентаризацією або оцінюється за плановою СВ або за СВ еквівалентної одиниці продукції. Складнішим є калькулювання коли технологічний процес вир-ва складається з окремих стадій обробки, що можуть здійснюватися послідовно або паралельно.