1.4 Опис трасування контактної мережі на станції

План контактної мережі на станції виконують в наступному порядку.

- підготовка плану станції;

- намітка місць, де необхідна фіксація контактних проводів;

- розстановка опор у горловині станції

- розстановка опор у середній частині станції;

- розстановка опор на кінцях станції;

- розстановка зигзагів;

- трасування анкерних ділянок на станції;

- трасування живильних та відсмоктувальних ліній, ліній ВЛ-110кВ, ДПР;

- секціонування контактної мережі станції;

- заповнення граф таблиць.

Підготовка плану станції

План станції викреслюють у масштабі 1:1000 на аркуші міліметрового паперу. Ширина аркушу відповідно стандарту дорівнює 297мм.

Намітка місць, де необхідна фіксація контактних проводів.

Перед тим як розставити опори на станції, намічаються місця, де передбачені пристрої для фіксації контактних дротів. Такими місцями є усі стрілочні переводи, над якими монтують повітряні стрілки, та всі міста ,де контактний дріт змінює свій напрямок(наприклад, на стрілочних кривих крайньої колії станції). Відстань від центру переводу ЦП до фіксуючого пристрою залежить від марки хрестовини. При марці хрестовини ЦП 1/9 ця відстань рівна 6м, при 1/11 – 7,5м.

Розташовування опор у горловині станції

Розбивка опор на станції розпочинається у горловині, так як тут зосереджена найбільша кількість місць фіксації.

З помічених необхідних місць фіксації робиться вибір тих місць, де раціонально встановити несучі опори, тобто опори з консолями або з поперечинами. Відстань між містами фіксації виходить нерівною максимально допустимим прольотам, тому припущені відступи у бік зменшення довжини

прольоту, намагаючись найбільше число повітряних стрілок зафіксувати з несучих конструкцій. Так як установлення несучих опор приводить до значного скорочення прольотів, частина повітряних стрілок виконується фіксованими з спеціальних фіксуючих опор або зовсім нефіксуючими.

Нефіксуючі повітряні стрілки можуть бути у тому разі, коли анкеруючі контактні дроти проходять на анкерну опору без ізлому.

Розташування опор у середньої частини станції

Спочатку визначаються довжини анкерних ділянок бокових колій та знаходиться їх середина , де прогін зменшується на 10% від максимально припустимої допустимої . В цих прольотах розміщується середня анкеровка контактних проводів напівкомпенсованих підвісок. Опори розташовуються від пішохідного мосту , щоб він був посередині прольоту. Опора не повинна знаходитися навпроти дверей пасажирського будинку, щоб не заважати пасажирам. При підході до опор, розташованих у горловині станції, у разі необхідності, розрахункова довжина прольоту зменшується, при цьому враховується: різниця у довжинах суміжних прольоту напівкомпенсованої підвіски повинна бути не більше 25% довжини більшого з них.

Розташування опор на кінцях станції

Згідно встановленій схемі секціонування контактної мережі в місцях примикання перегонів до станції виконується продольне секціонування. При постійному струмі воно виконується ізолюючими трьохпрольотними спряженнями, які проектуються на кожній головній колії з обох кінців станції.

При розташуванні опор ізолюючих спряжень довжина прольоту між перехідними опорами на умовах вітростійкості скорочується на 25% від максимально припустимої.

Розставлення зиґзаґів

Коли розставлені опори по всій станції, проводиться розстановка зигзагів, яка починається з повітряних стрілок в одній з горловин станції.

В середній частині станції по кожній колії зигзаги під кожною поперечиною спрямовані то в одному сторону, то в іншу від осі колії. Так як в протилежній горловині зигзаг на повітряній стрілці по розглянутій колії не сходиться з розставленими зигзагами (у двох суміжних проміжних опор зигзаги мають однобічні напрямки), то контактні проводи цієї колії на одній з поперечин монтуються без зигзагів (з нульовим зигзагом). Потім зигзаги контактних проводів розміщаються від крайніх стрілок станції до анкерних опор ізолюючих спряжень, викреслюється розташування (укладання) підвісок у плані та вказуються напрямки зигзагів.

Трасування анкерних ділянок на станції

На станції контактна підвіска напівкомпенсована, а на перегоні-компенсована. Спряження таких підвісок здійснюються слідуючим способом, перша анкерна ділянка перегону з боку станції анкерується як напівкомпенсована підвіска, а другий його кінець на перегоні - як компенсована підвіска; в середині цієї анкерної ділянки проектується середня анкеровка компенсованої підвіски. Таким чином на ізолюючих спряженнях обидві вітки контактних підвісів будуть однакові, напівкомпенсовані.

Анкерні ділянки контактних підвісок головної колії трасируються від крайніх до сторони перегону анкерних опор спряжень в одному кінці станції до таких саме опор на іншому кінці станції або на нейтральній вставці.

У такому випадку довжину анкерних ділянок перевищують допустиму(1600м), тому контактні підвіски кожної головної колії поділяють на дві анкерні ділянки і посередині станції найбільш зручному місці виконують неізолююче спряження.

З метою економії кольорових металів , якщо несучий трос контактної підвіски головної колії станції мідний, улаштовують неізолююче спряження анкерних ділянок тільки контактних дротів; несучий трос трасирується через усю станцію одною анкерною ділянкою, а контактні дроти в прольотах спряжень підвищують до додатково підкоченому біметалевому тросу.

Напівкомпенсована контактна підвіска кожної бокової колії станції виконується однією анкерною ділянкою. В анкерних ділянках довжина менше 800м влаштовується однобічна компенсація проводів контактних підвісок.

Біля кожної анкерної ділянки вказується довжина та її номер.

Трасировка живильних , відсмоктувальних ліній , ліній ВЛ –10кВ.

Траси живильних та відсмоктувальних ліній від будівлі тягової підстанції до електрифікуємих колій проектується по найменшій відстані, а вздовж електрифікуємих колій - по опорах контактної мережі.

Для анкеровки ліній біля будівлі тягової підстанції та біля колій використовуються залізобетонні конічні опори. На кожній опорі анкерується одна лінія.

Живильні лінії контактної мережі головних колій станцій приєднуються безпосередньо перед тяговою підстанцією.

Для анкеровки постачаючих ліній та установки роз'єднувачів використовуються або спеціально для цього встановлені залізобетонні опори , або раніше намічені.

Живильні лінії контактної мережі перегонів трасируються від опор на території тягової підстанції перпендикулярно осям колії до опор, установлених біля колій, де виконується анкеровка та розворот живильних ліній , вздовж електрифікуємих колій. Далі траси живильних ліній перегонів йдуть на кронштейнах з польового боку опор контактної мережі та закінчуються на спеціально для цього встановлених кінцевих залізобетонних опорах на ізолюючих спряженнях. В якості кінцевої опори , якій здійснюється анкеровка живильних ліній, використовується конічна опора з відтяжками ,анкером та анкерною опорною плитою.

На цих же опорах у кінці живильних ліній влаштовують роз'єднувачі. Для анкеровки відсмоктувальних ліній , біля тягової підстанції та біля колій використовують дві залізобетонні опори при постійному струмі.

Секціонування контактної мережі станції

Відповідно зі схемою живлення і секціонування контактної мережі на плані станції вказуються місця установки секційних ізоляторів, секційних роз'єднувачів та ізоляторів, які знаходяться у фіксуючих тросах жорстких поперечин.

Заповнення граф таблиць

У графах таблиць розміщених вздовж плану станції, указується : номер, габарити і тип опор або анкера, фундаментів, відтяжок, опорних плит , консолей поперечин, кронштейнів, відстань від вісі пасажирського будинку ПБ до опор.