185. До складу фінансів підприємств не входять відносини:

+ між робітниками підприємства та торговельними організаціями;

– між підприємством та його робітниками;

– між підприємством і державою;

– між підприємствами.

186. За зобов'язаннями повну необмежену майнову відповідальність несуть:

+ приватні підприємства і підприємці;

– державні комерційні підприємства і господарські товариства;

– казенні підприємства;

– всі відповіді правильні.

187. Не набувають статусу юридичної особи об'єднання підприємств:

– приватні товариства;

+ пайові інвестиційні фонди;

– закриті акціонерні товариства;

– державні (комунальні) організації.

188. Основні функції фінансів суб'єктів підприємництва:

– контроль фінансових ресурсів;

– формування та розподіл фінансових ресурсів;

– розподіл та контроль фінансових ресурсів;

+ правильні. відповіді 1 та 2.

189. Фінансування не лише відтворення, а й розвиток підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів – це:

– принцип самоокупності;

– принцип саморегулювання;

+ принцип самофінансування;

– принцип розмежування.

190. На момент утворення суб'єкта підприємництва формується:

– резервний капітал;

– вилучений капітал;

– запозичений капітал;

+ статутний капітал.

191. Частина активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань:

– статутний капітал;

+ власний капітал;

– резервний капітал;

– додатковий капітал.

192. До основного капіталу підприємств належать:

+ нематеріальні активи;

– гроші та їх еквіваленти;

– товари;

– дебіторська заборгованість.

193. Інтелектуальна інвестиція –– господарська операція, яка передбачає придбання:

– корпоративних прав, цінних паперів, деривативів;

– будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності;

– транспортних засобів, техніки;

+ ліцензій, ноу-хау, патентів.

194. Прибуток банку –– це:

– різниця між витратами та доходами;

– дохід банку;

+ перевищення доходів над витратами;

– всі відповіді правильні.

195. Банки на відміну від інших суб'єктів господарювання не сплачують:

– податок на рухоме майно;

– плату за землю;

+ податок на додану вартість;

– податок з прибутку.

196. Процес розвитку науково-технічного прогресу і поява більш досконалих і продуктивних основних фондів є причиною:

– фізичного зносу;

– фізичного та морального зносу;

+ морального зносу;

– правильна відповідь відсутня.

197. До суб’єктів господарювання не належить:

– політичні партії та громадські організації;

– бюджетні установи;

– страхові компанії;

+ правильна відповідь відсутня.

198. Об'єднання фізичних осіб як споживачів, котрі отримують доходи з метою поліпшення свого матеріального становища, визначають як:

– загальнодержавне утворення;

+ домашні господарства;

– фінансові корпорації;

– державні й недержавні корпорації.

199. Власні та прирівняні до власних фінансові ресурси – це:

+ чистий прибуток, амортизаційні відрахування, резервний фонд;

– довгострокові банківські позики;

– лізинг;

– веселі видані.

200. Надання одним підприємством іншому права на виробництво і продаж товарів під його товарним знаком або за його технологією – це:

– оперативний лізинг;

– фінансовий лізинг;

+ франчайзинг;

– іпотечні кредити.

201. Несуть майнову відповідальність у межах грошових коштів без її перекладання на рухоме і нерухоме майно засновників:

+ державні (комунальні) організації;

– державні комерційні підприємства;

– приватні підприємства;

– казенні підприємства.

202. Сума коштів, спрямованих на формування основних та оборотних засобів підприємств, це:

– фінанси;

– грошові накопичення;

– фонди грошових ресурсів;

+ фінансові ресурси.

203. До оперативних фінансових планів відносять:

– бізнес-план;

– Державний бюджет;

– кошторис доходів і видатків;

+ платіжний календар.

204. Стадія кругообігу капіталу, на якій відбувається розподіл фінансових результатів, здійснюються платежі до бюджету, створюються відповідні фонди:

– гроші – товар;

– товар – виробництво – товар;

+ товар – гроші;

– товар – гроші – товар.

205. До складу залучених джерел формування фінансових ресурсів підприємства не належать:

+ амортизаційні відрахування;

– кредиторська заборгованість;

– довгострокові банківські кредити;

– кошти, мобілізовані на фінансовому ринку.

206. До грошових коштів підприємства відносять:

– амортизаційні відрахування і прибуток;

+ кошти, що перебувають на всіх рахунках і в касі підприємства;

– фонд оплати праці;

– резервний і страховий фонд.

207. Фінанси домогосподарств функціонують у:

– натуральній формі;

+ грошовій формі;

– 50 % натуральної та 50 % грошової форми;

– формі, яку господарство обере самостійно.

208. До джерел фінансування домогосподарств належать:

– заробітна плата, отримана у виробничій і невиробничій сферах (у складі собівартості продукції і послуг);

– пенсії, стипендії, субсидії, допомога тощо (за рахунок надходжень до

суспільних фондів споживання у вигляді податків і відрахувань);

– доходи від підсобного господарства;

+ всі відповіді правильні.

209. Функція, яка підтримує збалансований розвиток домогосподарства як економічної одиниці:

– розподільна;

+ регулююча;

– контрольна;

– інвестиційна.

210. Фінанси домашніх господарств функціонують у межах фінансової системи:

– регіону;

– галузі;

+ країни;

– світу.

211. Внутрішніми грошовими потоками домогосподарства є потоки, які виникають між:

+ його учасниками;

– домогосподарством та комерційними банками;

– домогосподарством та державою;

– домогосподарством та підприємствами — роботодавцями.

212. Індикатором фінансових негараздів домогосподарства є:

– наявність кредиторської заборгованості;

– наявність дебіторської заборгованості;

– відсутність іноземної валюти на рахунках;

+ нестача мінімально необхідного запасу грошових коштів.

213. До об’єктів планування основних грошових потоків належить:

– доходи і витрати домогосподарства;

– капіталовкладення та інші форми інвестування;

– поточні потреби домогосподарства у власних обігових коштах та джерела їх покриття;

+ всі відповіді правильні.

214. Наявність альтернативних джерел доходів, незареєстрованих і неоподаткованих, характеризує таку модель стратегій виживання домогосподарства як:

– перехід до самозабезпечення;

– заснування власного бізнесу;

+ тіньова діяльність;

– використання соціальних зв'язків.

215. Основним видом витрат домогосподарств є:

+ придбання товарів та послуг;

– заробітна плата працівників;

– сплата податків;

– представницькі витрати.

216. Частина грошових доходів населення, яка не витрачається на споживання і призначена для забезпечення потреб у майбутньому, це:

– резерв;

+ заощадження;

– інвестиції;

– пенсія.

217. Мобілізацію і розміщення організованих заощаджень домогосподарств здійснює:

– банківська система;

– небанківські фінансово-кредитні установи;

– місцева адміністрація;

+ правильні відповіді 1) та 2).

218. Розрізняють наступні форми проведення страхування в Україні:

– державне та приватне;

+ добровільне та обов’язкове;

– соціальне та особисте;

– економічне та юридичне.

219. Правила страхування –– це:

– статут страховика;

+ документ, який визначає умови проведення кожного виду страхування;

– страховий поліс;

– перелік претензій страхувальника до страховика.

220. Страхові послуги відносять до:

+ фінансових послуг;

– кредитних послуг;

– банківських послуг;

– виробничих послуг.

221. Головними суб’єктами страхового ринку України є:

– страхові агенти;

– органи державного нагляду за страховою діяльністю в Україні;

– страхові брокери;

+ страховик та страхувальник.

222. Ринок страхових послуг –– це:

– сфера обігу цінних паперів;

+ частина фінансового ринку, де об’єктом купівлі–продажу є страховий захист, і на якому формується попит і пропозиція на страхові послуги;

– частина фондового ринку, на якому формується попит і пропозиція на страхові послуги;

– частина фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на позичковий капітал.

223. Уповноваженим органом, що видає ліцензії на право надання страхових послуг, є:

– Міністерство фінансів України;

+ Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;

– Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг Украї­ни;

– Національний банк України.

224. Види страхування, які не належать до майнового –– це:

– страхування фінансових ризиків;

+ страхування дітей;

– страхування кредитів;

– правильна відповідь відсутня.

225. До витрат страховика відносять:

– відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

– витрати на проведення страхування;

– витрати на виплату страхових сум та страхових відшкодувань;

+ усі відповіді правильні.

226. Брокер від агента відрізняється тим,що:

– брокер може представляти кілька страховиків;

– брокер веде діяльність від імені та за дорученням страховика;

+ брокер завжди представляє інтереси страхувальника;

– жодні відмінності відсутні.

227. Страховий продукт –– це:

– страхове відшкодування;

+ комплекс зобов’язань страховика;

– страховий поліс;

– процес складання договору страхування.

228. Страховий агент є уповноваженою особою:

+ страховика;

– страхувальника;

– брокера;

– перестраховика.

229. Плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику відповідно до договору страхування, називається:

– страховим тарифом;

– страховою сумою;

+ страховою премією;

– страховим забезпеченням.

230. Страховий тариф – це:

– нетто-ставка;

– страховий платіж;

+ брутто-ставка;

– правильна відповідь відсутня.

231. Договір страхування набирає чинності:

– з моменту підписання;

+ з моменту сплати страхових внесків;

– з початку терміну страхування;

– з моменту укладання договору.

232. Страховий платіж – це:

+ плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування;

– оплата послуг страхового брокера;

– ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування;

– грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату з настанням страхового випадку.

233. Фінансовий ринок – це:

– економічна система, пов’язана з фінансами держави;

– система правових відносин;

+ система економічних і правових відносин, пов’язаних з купівлею – продажем або випуском та обігом фінансових активів;

– відносини між фізичними та юридичними особами.

234. Що належить до вторинних фінансових інструментів:

+ ф’ючерсні та форвардні угоди, опціони, свопи, варанти;

– акції, облігації, чеки, векселі, депозитні сертифікати;

– акції, інвестиційні сертифікати, опціони, свопи, облігації;

– державні та корпоративні облігації, казначейські та комерційні векселі, чеки.

235. Опціон –– це:

– боргове зобов'язання;

– частковий цінний папір;

– розписка;

+ право на купівлю або продаж цінних паперів за обумовленою ціною й у встановлений термін.

236. Основна мета діяльності кредитного союзу:

– кредитування держави;

+ підвищення добробуту учасників шляхом взаємного кредитування їх фінансових потреб на умовах платності та повернення;

– фінансова допомога місцевій владі;

– організація кредитних відносин між державою та членами союзу.

237. Цінні папери – це:

+ грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики та взаємовідносини між собою, яка їх випустила, а також між їх власником;

– документи, що засвідчують передачу прав на володіння нерухомим майном;

– облікові реєстри з ведення рахунків цінних паперів;

– розрахункові документи, що використовуються для здійснення платежів між юридичними особами.

238. Випуск в обіг грошей або цінних паперів має назву:

– міжнародне запозичення;

+ емісія;

– спеціальні права запозичень;

– міжнародна допомога.

239. Цінний папір, що підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власнику цінного паперу її номінальну вартість у встановлений термін із сплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачено умовами випуску – це:

+ облігація;

– вексель;

– акція;

– дивіденди.

240. Юридична особа, що від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов’язки, що випливають з умов їхнього випуску – це:

– інвестор;

– комерційні банки;

– брокер;

+ емітент.

241. Акції, які гарантують виплату дивідендів у заздалегідь установленому розмірі, незалежно від суми отриманого прибутку:

– іменні акції;

– звичайні акції;

+ привілейовані акції;

– акції трудового колективу.

242. Учасник ринку, який проводить операції з деривативами з метою зниження (уникнення) цінового ризику, пов’язаного з володінням базовими інструментами:

– спекулянт;

– брокер;

+ хеджер;

– дилер.

243. Член біржі, який не має права торгувати від свого імені і за свій рахунок:

– дилер;

– маклер;

+ брокер;

– разовий відвідувач.

244. Внесення цінних паперів у список цінних паперів, що котуються на фондовій біржі:

– біржова послуга;

+ лістинг;

– біржова операція;

– біржове замовлення.

245. Корпоративні цінні папери, які не дають права на участь у процесі управління підприємством :

– облігації;

– звичайні акції;

+ привілейовані акції;

– опціони.

246. Приватизаційні папери в Україні випускаються в таких видах:

– акції, облігації;

– векселя;

– компенсаційні й інвестиційні сертифікати;

+ майнові сертифікати, житлові чеки, земельні бони.

247. Фінансові інструменти, які відносять до інструментів власності:

– облігації;

– векселя;

+ акції;

– казначейські зобов’язання.

248. Формою руху позичкового капіталу є:

+ кредит;

– торгівля;

– обмін;

– виробництво.

249. До активних операцій комерційного банку відносять:

– операції із залучення депозитів;

+ надання кредитів та купівля – продаж цінних паперів;

– консалтингові послуги;

– інкасація.

250. Випуск привілейованих акцій не має перевищувати:

+ 10 % від статутного капіталу акціонерного товариства;

– 15 % від статутного капіталу акціонерного товариства;

– 5 % від статутного капіталу акціонерного товариства;

– 20 % від статутного капіталу акціонерного товариства.

251. Форма лізингу, за якої лізингоотримувач може викупити об’єкт лізингу:

– оперативний;

+ фінансовий;

– компенсаційний;

– міжнародний.

252. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює:

– Національний банк України (НБУ);

+ Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР);

– Міністерство фінансів України (МФУ);

– Кабінет Міністрів України (КМУ).

253. Ринок, на якому відбувається обіг корпоративних довгострокових фінансових інструментів:

+ ринку капіталів;

– грошового ринку;

– кредитного ринку;

– іпотечного ринку.

254. Відповідно до чинного законодавства України банківська система є:

– одного рівня;

+ двох рівнів;

– трьох рівнів;

– чёотирьох рівнів.

255. Діяльність щодо визначення взаємних зобов’язань за угодами з цінними паперами та розрахунків з ними визначаються як:

– депозитарна діяльність;

– діяльність з управління цінними паперами;

+ розрахунково-клірингова діяльність;

–діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

256. Ризики, пов’язані з майновим станом підприємства, його виробничою та фінансовою діяльністю, відносять до:

– фінансових ризиків;

+ комерційних ризиків;

– валютних ризиків;

– виробничих ризиків.

257. Придбання термінового контракту на купівлю актива з метою страхування від небажаної зміни ціни називається:

– коротке хеджування;

– середнє хеджування;

+ довге хеджування;

– безстрокове хеджування.

258. Фінансовий менеджмент – це:

+ процес управління, формування, розподілення й використання фінансових ресурсів підприємства, а також оптимізація його грошового обороту;

– система принципів та форма організації грошових відносин підприємства;

– форма управління процесами фінансування діяльності підприємства;

– розподіл і використання фінансових ресурсів підприємства;

259. Мета фінансового менеджменту – це

– ліквідність та платоспроможність підприємства;

– управління внутрішніми фінансовими потоками;

+ максимізація прибутку, добробуту власників підприємства за допомогою раціональної фінансової політики;

– прогнозування прибутку;

260. До спеціальних управлінських функцій фінансового менеджменту відносять:

– управління грошовими потоками;

– управління активами;

– управління фінансовими та реальними інвестиціями;

– управління капіталом;

+ всі відповіді правильні.

261. Ставкою дисконтування може виступати:

– ставка депозиту по банку;

– альтернативна доходність;

– відсоткова ставка, яка використовується для перерахунку майбутніх потоків доходів в єдину величину поточної вартості;

+ усі відповіді правильні.

262. Заходи щодо запобігання виникнення дебіторської заборгованості:

– передоплата 100%;

– банківська гарантія;

– факторинг;

+ всі відповіді правильні.

263. Акредитив –– це:

– продаж дебіторської заборгованості;

– передплата 50 на 50;

+ вид розрахунків, за яких банк діє за дорученням платника і виступає гарантом;

– правильна відповідь відсутня.

264. Метод, заборонений в Україні :

– ФІФО;

– середня фактична собівартість;

– зменшення залишку запасів;

+ ЛІФО.

265. Кредитоспроможність підприємства – це:

+ наявність у фізичної або юридичної особи передумов та можливостей взяти кредит й виконувати в строк прийняті на себе зобов'язання, в тому числі сплату відсотків,за рахунок власних коштів (активів);

– спроможність сплати відсотків за кредит;

– наявність можливості отримати кредит;

– передумови отримання кредиту фізичною або юридичною особою.

266. До валютних складових міжнародної валютно-фінансової системи (МВФС) належать:

– валютний курс, національні та міжнародні механізми регулювання обмінного курсу, національні валюти, валютний паритет, міжнародні фінансові ринки;

– національний паритет, національні валюти, валютний курс, центральні банки країн;

– міжнародні фінансові ринки, механізм торгівлі кредитами, цінними паперами, міжнародні розрахунки;

+ національні валюти, валютний курс і паритет, умови взаємної конвертації й обігу національних валют, національні та міжнародні механізми регулювання міжнародного курсу.