90. Муніципальна система фрн.

Територія ФРН ділиться на 16 земель, в числі яких 3 міста, що мають статус земель (Берлін, Бремен, Гамбург). 13 земель поділені на адміністративно-територіальні округи, а округи, в свою чергу, на райони (вони складаються із комун – общин) і міста, прирівняні до районів. Необхідно підкреслити значення влади общин. Основний закон передбачає, що общинам повинно бути гарантовано право регулювати в рамках закону під свою відповідальність всі справи місцевої спільноти. Місцеве самоуправління ФРН організовано відповідно до осн Закону та законодавства земель: в кожній з них діє Положення про общини і Положення про райони. Місц. Самоуправління будується на основі погодженої роботи представницьких і виконавчих органів округів, районів і общин. Зараз виділяють 4 організаційних форми общинного(комунального) управління. Особливості організаційної форми визначаються законодавством землі, на території якої розположена община. Південногерманська форма – община (територіальний колектив) обирає і раду общини і бургомістра(він входить в раду общини на правах голови). Схожою є форма Бургомістерська, та основною відмінністю є що Бургомістр обирається не населенням, а радою общини. Північногерманська форма – територіальний колектив обирає раду общин, а та в свою чергу обирає свого голову – бургомістра. Також рада обирає начальника общинного управління, який організовує діяльність виконавчих органів общини. Магістратна форма – передбачає наявність магістрата (магістратури) – колегіального виконавчого органа, що обирається радою общини. Роботу магістрата очолює бургомістр.

91. Політична система Японії.

Японія – унітарна держава. Форма правління – конституційна монархія, де влада імператора дуже обмежена. Імператор Японії є формальним главою країни і визначений конституцією як «символ держави і єдності народу». Влада знаходиться, головним чином, в руках прем'єр-міністра Японії та інших виборних членів парламенту, в той час як верховна влада належить народу Японії. Фактично імператор Японії виступає в ролі глави країни в дипломатичних справах. Імператор Акіхіто править з 1989р, під девізом «Мир і спокій». Законодавчим органом Японії є національне законодавче зібрання у вигляді двопалатного парламенту. Парламент Японії складається з Палати представників (складається з 480 депутатів, які обираються прямим народним голосуванням кожні 4 роки або в разі розпуску) і Палати радників (складається з 242 депутатів, які обираються народом терміном на 6 років). Загальним правом голосу наділені всі громадяни Японії старше 20 років. Голосування на всіх виборах є таємним. Ліберально-демократична партія (ЛДП) перебуває при владі з 1955 року за винятком нетривалого періоду правління коаліційного уряду, сформованого з опозиційних партій у 1993 році. Найбільшою опозиційною партією є соціально-ліберальна Демократична партія Японії. Прем'єр-міністр Японії є главою уряду. Кандидат на цю посаду призначається парламентом з числа своїх членів і затверджується імператором Японії. Крім того, прем'єр-міністр Японії повинен користуватися довірою Палати представників для того щоб зберегти свою посаду. Прем'єр-міністр є главою Кабінету міністрів (буквальний переклад його звання з японської - «Прем'єр-міністр Кабінету міністрів»). Він призначає і звільняє державних міністрів, більшість з яких повинні бути членами парламенту. В даний час посаду прем'єр-міністра Японії займає Ясуо Фукуда. Японські закони приймаються в законодавчому органі країни, яким є парламент Японії, і формально схвалюються імператором. Діюча конституція вимагає, щоб імператор оприлюднив законодавство минув парламент, проте не дає йому права перешкоджати прийняттю законів. Судова система Японії має чотири основних рівня: Верховний суд і три рівні низових судів. Основою статутного права Японії є звід законів, званий «Шість кодексів».