
- •1.Державне право зарубіжних країн як наука та навчальна дисципліна.
- •2.Система державного права в зарубіжних країнах.
- •4 Джерела дпзк
- •11. Форма конституцій
- •12. Структура конституцій
- •13. Порядок прийняття, зміни і скасування конституції.
- •1. Представницьким органом:
- •2. Народ(референдум)
- •3.Главою держави ( Монарх)
- •14. Прийняття конституції представницькими органами.
- •15. Прийняття конституції виборчим корпусом.
- •21. Поняття громадянства (гр)/підданства/. Проблема полі громадянства. Режим іноземців.
- •22. Способи придбання громадянства:
- •23. Способи припинення громадянства
- •24. Особисті /громадянські/ права, свободи і обов’язки.
- •25. Політичні права, свободи, обовязки
- •26. Економічні, соціальні і культурні права, свободи, обов’язки.
- •27. Поняття політичних партій. Функції політичних партій.
- •28.Основні види політичних партій в зарубіжних країнах.
- •1.За партійною шкалою:
- •2. В залежності від того :
- •3. В залежності від:
- •29.Організаційна структура політичних партій.
- •2)Організаційно неоформленні.
- •31.Форма правління зарубіжних країн.
- •32.Монархія – поняття і сутність. Основні ознаки монархії. Види монархій.
- •33. Республіка – поняття і сутність. Основні ознаки республіки. Види республік.
- •34.Форма державного устрою в зарубіжних країнах.
- •35.Унітарна держава,її ознаки.
- •36. Федеративний устрій, основні ознаки.
- •37. Розподілення компетенції між федераціїю та її суб’єктами.
- •38. Державний режим, його співвідношення з політичним режимом
- •49. Ознаки та види антидемократичного режиму
- •40.Ознаки і види демократичного режиму.
- •41.Парламентський і міністеріальний державні режими.
- •42.Поняття і принципи виборчого права. Активне і пасивне виборче право. Виборчі цензи.
- •43. Поняття і види виборів.
- •44. Поняття виборчої системи. Мажоритарна і пропорційна виборчі системи.
- •45. Поняття і види референдумів. Предмет референдуму. Формула референдуму. Народно законодавча ініціатива.
- •50.Правове положення комітетів парламенту.
- •51.Статус парламентарія. Юридична природа депутатського мандата. Парламентський імунітет, індемнітет.
- •53.Контроль парламентів за діяльністю урядів у парламентарних країнах.
- •54.Глава держави : поняття, основні ознаки і види. Місце голови держави в системі органів державної влади.
- •55.Монарх. Правове положення. Порядок успадкування престолу
- •56.Президент. Правове положення президента.
- •58.Повноваження, обов`язки і відповідальність президента
- •59. Місце уряду в системі вищих органів державної влади.
- •60. Види урядів
- •61. Склад урядів.
- •62. Порядок формування урядів і його залежність від форми правління.
- •63. Повноваження урядів.
- •64. Інститут конституційного контролю/нагляду/ в зарубіжних країнах
- •65.Початок конституційного розвитку в Північній Америці .
- •65. Конституція 1787 р. Сша і її специфічні риси
- •68. Конгрес сша. Правове положення і повноваження палат . Посадові особи палат.
- •73. Політична система Великої Британії.
- •74. Роль монарха Великої Британії в управлінні державою. Королівські прерогативи.
- •75.Парламент Великобританії,його правове положення і структура.
- •76.Комітети британського парламенту.Їх види та повноваження.
- •77.Порядок формування палат парламенту Великої Британії.
- •79. Основні напрямки діяльності уряду Великої Британії. Допоміжні органи уряду.
- •83. Органи конституційного контролю Франції. Порядок формування і компетенція Конституційної Ради Франції.
- •84. Регіональне і місцеве управління і самоврядування у Франції.
- •86. Федерація фрн.
- •87. Федеральний парламент фрн. Правове положення і повноваження палат. Законодавчий процес в фрн.
- •88. Федеральний уряд і канцлер Німеччини.
- •89.Конституційний контроль в фрн.
- •90. Муніципальна система фрн.
- •91. Політична система Японії.
- •92. Конституція Японії 1947 року
- •93. Правове положення імператора
- •94. П. , його структура. Способи прийняття законів
- •95. Уряд , його склад і порядок формування.
90. Муніципальна система фрн.
Територія ФРН ділиться на 16 земель, в числі яких 3 міста, що мають статус земель (Берлін, Бремен, Гамбург). 13 земель поділені на адміністративно-територіальні округи, а округи, в свою чергу, на райони (вони складаються із комун – общин) і міста, прирівняні до районів. Необхідно підкреслити значення влади общин. Основний закон передбачає, що общинам повинно бути гарантовано право регулювати в рамках закону під свою відповідальність всі справи місцевої спільноти. Місцеве самоуправління ФРН організовано відповідно до осн Закону та законодавства земель: в кожній з них діє Положення про общини і Положення про райони. Місц. Самоуправління будується на основі погодженої роботи представницьких і виконавчих органів округів, районів і общин. Зараз виділяють 4 організаційних форми общинного(комунального) управління. Особливості організаційної форми визначаються законодавством землі, на території якої розположена община. Південногерманська форма – община (територіальний колектив) обирає і раду общини і бургомістра(він входить в раду общини на правах голови). Схожою є форма Бургомістерська, та основною відмінністю є що Бургомістр обирається не населенням, а радою общини. Північногерманська форма – територіальний колектив обирає раду общин, а та в свою чергу обирає свого голову – бургомістра. Також рада обирає начальника общинного управління, який організовує діяльність виконавчих органів общини. Магістратна форма – передбачає наявність магістрата (магістратури) – колегіального виконавчого органа, що обирається радою общини. Роботу магістрата очолює бургомістр.
91. Політична система Японії.
Японія – унітарна держава. Форма правління – конституційна монархія, де влада імператора дуже обмежена. Імператор Японії є формальним главою країни і визначений конституцією як «символ держави і єдності народу». Влада знаходиться, головним чином, в руках прем'єр-міністра Японії та інших виборних членів парламенту, в той час як верховна влада належить народу Японії. Фактично імператор Японії виступає в ролі глави країни в дипломатичних справах. Імператор Акіхіто править з 1989р, під девізом «Мир і спокій». Законодавчим органом Японії є національне законодавче зібрання у вигляді двопалатного парламенту. Парламент Японії складається з Палати представників (складається з 480 депутатів, які обираються прямим народним голосуванням кожні 4 роки або в разі розпуску) і Палати радників (складається з 242 депутатів, які обираються народом терміном на 6 років). Загальним правом голосу наділені всі громадяни Японії старше 20 років. Голосування на всіх виборах є таємним. Ліберально-демократична партія (ЛДП) перебуває при владі з 1955 року за винятком нетривалого періоду правління коаліційного уряду, сформованого з опозиційних партій у 1993 році. Найбільшою опозиційною партією є соціально-ліберальна Демократична партія Японії. Прем'єр-міністр Японії є главою уряду. Кандидат на цю посаду призначається парламентом з числа своїх членів і затверджується імператором Японії. Крім того, прем'єр-міністр Японії повинен користуватися довірою Палати представників для того щоб зберегти свою посаду. Прем'єр-міністр є главою Кабінету міністрів (буквальний переклад його звання з японської - «Прем'єр-міністр Кабінету міністрів»). Він призначає і звільняє державних міністрів, більшість з яких повинні бути членами парламенту. В даний час посаду прем'єр-міністра Японії займає Ясуо Фукуда. Японські закони приймаються в законодавчому органі країни, яким є парламент Японії, і формально схвалюються імператором. Діюча конституція вимагає, щоб імператор оприлюднив законодавство минув парламент, проте не дає йому права перешкоджати прийняттю законів. Судова система Японії має чотири основних рівня: Верховний суд і три рівні низових судів. Основою статутного права Японії є звід законів, званий «Шість кодексів».