11. Форма конституцій

Форма К. – це спосіб вираження і організації правового матеріалу , тобто конституційних норм, інститутів і принципів. Виділяють дві форми К: писана і неписана.

Писана - це така конституція, норми якої містяться в спеціальних актах, схвалених рішенням державного органу або загальнодержавним референдумом.

Писана конституція може складатися з одного або декількох нормативних актів. Якщо конституція являє собою єдиний акт, що регулює всі основні питання конституційного характеру, то її визначають як кодифіковану (або консолідовану, або систематизовану). Такі, наприклад Конституція Греції 1975 р., Основний закон Фінляндії 1999 р. Якщо ж вона складається з декількох актів, то про неї говорять як про некодифіковану (неконсолідовану, несистематизовану). Кодифіковані конституції в залежності від кола об'єктів конституційного регулювання і обсягу правового матеріалу поділяється на розгорнуті і нерозгорнуті. До розгорнутих відносяться К. які достатньо детально регулюють широке коло сусп. відносин(К. Португалії 1975 яка скл. із 299 ст., К Польщі 1997 скл. із 243ст.). Нерозгорнуті К. невеликі по об’єму і регулюють переважно основи державного ладу(Конституція Боснії и Герцеговини 1995 р включаючи всього 12 ст.)

Некодифіковані К. за формою утворюючих їх актів можна підрозділити на К. які склад. із декількох актів, із яких ні один не виділяється( К. Швеції, яка склад. із Форми правління 1974, Акта про престолонаслідування 1810 і Акта про свободу друку 1949) і К. в склад яких входить акт і ряд інших актів, цілком або частково маючих конституційне значення і примикають до центрального, основного акту( К. систему Чехії, яка склад. із К. Чеської Республіки 1992 і Хартії основних прав і свобод 1991).

Змішана (комбінована) конституція - це конституція, яка складається як з писаних актів - парламентських законів і судових рішень, що є обов'язковими прецедентами, так і неписаних джерел - звичаїв і доктринальних тлумачень(Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, що складається з чотирьох видів джерел - статутів (парламент-соб ських актів), судових прецедентів, конституційних угод (звичаїв) і доктрин).

На думку В. В. Маклакова, неписаними нерідко помилково називають конституції змішаного типу. Насправді неписані - це конституції, які взагалі не зафіксовані в документах. Вони існують зазвичай тимчасово - після революцій, переворотів(ВБ, Нова Зеландія)

12. Структура конституцій

Структура конституції - це її внутрішня будова. Вона забезпечує внутрішню узгодженість її різних підрозділів, виражає їх логічний взаємозв'язок, коли попередні положення визначають наступні, а останні логічно випливають з перших, обумовлені ними.

Структура Конституції:

1. Преамбула(викладаються цілі конституції, вказуються історичні умови її прийняття, проголошуються конституційні ідеали, закріплюється ідея народного суверенітету. Ця частина конституції в найбільшій мірі виконує політичні та ідеологічні функції. Разом з тим зазвичай визнається, що положення, що містяться в преамбулі, правовими нормами не є, хоча мають нормативне значення для тлумачення і застосування решта установлень конституції, служать ключем для їх розуміння. Звернення до преамбули дозволяє забезпечити найбільш ефективний захист прав і свобод людини, оскільки будь-яку норму конституції слід оцінювати з висоти загальнолюдських цінностей, які визнані та втілені в неї)

2.Основна частина(найбільш велика і найважливіша частина К.. Вона має, як правило, кілька видів структурних підрозділів: розділи, глави, статті, іноді титули, параграфи та інші. В неї входять норми про загальні принципи конституційного ладу, права і свободи особистості, вищих органах державної влади (парламенті, главі держави, уряді), державному устрої, судової влади, порядку перегляду та зміні К. державної символіки і столиці держави).

3. Прикінцеві положення(невелика за обсягом частина конституції, яка може бути об'єднана в одному розділі (главі статті) з перехідними положеннями, але може бути закріплена й в окремому структурному підрозділі. Прикінцеві положення визначають порядок вступу конституції в силу, місце конституції в правовій системі країни, тлумачення окремих норм. Іноді, якщо це не врегульовано в основній частині, тут включають норми про порядок зміни конституції і про державні символи).

4. Перехідні положення( завдання полягає в забезпеченні щодо плавного переходу від колишньої конституційної моделі до моделі, закріпленої новою конституцією. Перехідні положення визначають строки вступу в дію окремих конституційних норм, які не можуть бути реалізовані відразу, порядок і строки заміни колишніх конституційних інститутів новими, вказують, з якого часу підлягає застосуванню та чи інша конституційна норма. У них установлюються терміни для видання законів до яких відсилає конституція або взагалі терміни приведення законодавства у відповідність з К.. Оскільки вони носять тимчасовий характер, то і оформляються найчастіше в конституції інакше, ніж положення основної частини, - не у вигляді статей, а у формі пунктів, параграфів, що логічно підкреслює їх відокремлення від решти тексту конституції).

5. Додаткові положення(можуть містити тлумачення окремих констітущнних норм, визначаються терміни вступу в силу деяких положень К., тобто, по суті, виконувати роль перехідних положень (Конституція Нідерландів 1983 р.).

6.Додатки( мають тільки деякі К., наприклад: К. Мальти(3 додатки)).