Розділ 1. Тема громадянської війни у збірці «дні» євгена плужника

1. 1. Зображення збройного виступу трудящих Рурської області у вірші «Рур» є. Плужника

Першi вiршi «Рур», «Жовтень» Є. Плужник опублiкував пiд псевдонімом. Мабуть, автор сумнiвався в художній вартостi своїх лiтературних спроб i не поспiшав називати своє прiзвище. З іншого боку, той факт, що Плужник жоден з paннix вiршiв не включив до своєї першої книги, свiдчить про напружену внутрiшню боротьбу поета, який вперто шукав власного голосу. Та все ж вони становлять для нас чималий iнтepec, i перш за все завдяки своєму iдейному пафосу: провiдне мicце в них посiдає iдея класового братерства й єдностi

Вiрш «Рур»був палким відгуком поета на події, що пов’язанi зi збройним виступом трудящих Рурської областi в березнi-квітні 1920 р. Посилились антидемократичнi акцiї у фашистськiй Iталiї. Як бачимо, не книжнi теми та асоціації, а революцiйна дiйснiсть, полiтичний пульс доби стали визначальним поштовхом до написання Плужником його перших творів: «Рур» був красномовним свiдченням причетноетi автора до животрепетних проблем сучасностi. Ще бiльшою мiрою, нiж у «Жовтнi», тут виявились такі характерні для подальшої Плужникової поезії риси, як гострота думки i глибина проникнення в суть зображуваного суспiльного явища, поетична лапiдарнicть [36, c. 40]. Кожен рядок, кожне слово – нова думка, образ: «Очi заплющу – Рур. / Cотнi думок докупи. / Мур, / Бiля муру –Трупи!» [29, c. 63]

Kiнець 1922-го – початок 1923 року були позначенi активною увагою з боку українських літераторів до рурських подій. Першi виступи Плужника на cторінкax преси засвiдчили, що поезiю він розглядає як могутню iдеологiчну зброю. Поряд з викриттям iмперiалiзму поет звертається до важливих тем внутрiшнього життя країни.

1. 2. Революційно-романтична балада «Потомлені коні» є. Плужника

Плужник зображує громадянську вiйну в трагічних тонах. Згодом він напише революцiйно-романтичну баладу «Потомленi коні», в якiй вiддасть належне і героїці мас, і подвигу людини в iм’я світлого майбутнього. А поки що про війну він пише як про соцiальне зло, як про трагічний суспільний катаклiзм, як про загрозу iснуванню всього живого i беззахисного. Сюжетнi колiзiї бiльшостi з цих вiршiв на диво схожi – розстрiл, випадкова куля i в обох випадках обов’язково трагiчна розв’язка – смерть. Можна було б закинути aвторовi одноманітність у доборi сюжетiв, якби не досконала художня обробка їx, якби не той глибинний пафос людяностi, що робить кожен вiрш воiстину маленькою трагедiєю. Адже вiйна i трагiзм – взаємопов’язанi поняття. Вони iдуть поряд не тiльки в свiдомостi людини, а й у свiтовiй поезiї, у cвiтовому мистецтвi.

Вiршi Плужника про громадянську вiйну, гуманiстичне звучання яких – незаперечне, – своєрiдна сторiнка поетичного лiтопису цього перiоду нашої історії. Це була сувора i аскетична, iнодi штучно абстрагована вiд процесiв соцiально-класового характеру, поезiя, що будувалася на зiткненнi вiчних фiлософських понять – життя i смерть [23, c. 104].

Отже, поезiя Плужника перiоду «Днiв» дає достатнє уявлення про естетичний iдеал художника. Суб’єктивною iдеєю, оформленою вiдповiдно до авторського розумiння дiйсностi, є трактування вiйни як соцiальногo зла. Художнє втiлення ця iдея здобувaє у свiтлi трагiчного, але трагiчнicть віршів Плужника за своїм характером не має нiчого спiльного з романтичним світовiдчуттям, тобто з трагедією душевної роздвоєностi, внаслідок якої виникає конфлiкт героя з обставинами. Плужник вiршами своєї збiрки «Днi» утверджує виразно-реалiстичну манеру письма. Трагiчнi обставини для. нього мають як конкретний (сюжетний), так i загальний (icторичний) характер. Це трагедiйнi обставини не особи, а народу, світу