Висновки

Отже, проведе дослідження дозволяє зробити такі висновки:

У І розділі дипломної робити проаналізовано тему громадянської війни у збірці «Дні» Є. Плужника. З’ясовано, що поетичне мистецтво Є. Плужника – це природнiсть актора, що грає на кону не лiтературну якусь «дiйову особу», а себе самого. Це поза, такою мiрою натуральна, що вона вже майже не поза: проте цiлий шарм iнтимної поезiї зосереджено в тому майже, в тiй невагомiй i невловнiй емоцiйнiй iнтонацiї, що вона перетворює абстрактний i цiлком рацiональний (хай дотепний) афоризм на iндивiдуальне й справдi неповторне переживання. В «Днях» органiчне тяжiння поетове до рафiновано-приглушеного iмпресiонiзму раз у раз перехрещується естетичне меншевартiсними зазiханнями на зовнiшню ефектовнiсть. Центральний тематичний стрижень цiєї збiрки – громадянська вiйна. Це не випадково вихоплена з життєвого виру тема, а історично i психологiчно зумовлена проблема, зацiкавленicть якою cвідчила про громадянську причетнicть автора до турбот своєї доби. В oкремі цикли у збiрцi видiлено пейзажну та iнтимну лірику.

У ІІ розділі дипломної робити проаналізовано неспокій Плужникової думки у збірках «Рання осінь» і «Рівновага». Тематичнi кола обох збiрок «Ранньої осені» і «Рівноваги» Є. Плужника визначити загалом легко. Поет прагнув не до розширення проблематики, а до її поглиблення. Такий пiдхiд зумовлений i специфiкою поетичного бачення речей та явищ, i особливостями його iндивiдуального життя. Вiдбувається складний процес змужніння особистостi, з’являються нові теми у творчості, нові життєвi iнтереси, новi поетичнi образн. «Спокiй» – найчастiше вживане Плужником поняття, постiйна ознака обставин духовного самовияву.Спокiй у поезії Плужника – один з головних символiв останнix книг, що несе специфiчне навантаження, характер якого слiд з’ясувати в дослiдженнi саме фiлософської проблематики цих збiрок. Спокiй у Плужника – це ключ до розумiнння цiлого шару цiкавих нюансiв його свiтобачення i свiторозумiння. Лiрика «Ранньої oceнi» i «Рiвноваги» головним чином зосереджена навколо тих «вiчних» питань, якi завжди хвилювали i не перестають хвилювати людство. Любовна лiрика Плужника строга i стримана. Невеликий цикл iнтимних вiршiв, видiлених автором в окремий третiй роздiл книги «Piвновагa», не вирiзняється в концепцiї збiрки нi пiдвищеною екзальтацiєю почуттiв, ні інтимною iнтонацiєю, нi загальною атмосферою вiд попереднiх творів. Цей цикл, як i два попереднiх, урiвноважений i роздумливий. Тут автор самозаглиблений, але не вiдсторонений. Вiршi сповненi потужним подихом житття, завдяки чому не звучать камерно. Це не одна струна великого оркестру, а широка, полiфонiчна гама ycix тих чистих звукiв, що їх може видобути з поетового серця справжнє i високе кохання. У вiршах Плужника цього циклу багато повiтря i свiтла. Головний образ любовної лiрики Плужника – образ коханої. Кохання не виводить поета зi стану рiвноваги, вносячи в його життя шаленi бypi пристрастi, зневiри, розчарувань. Haтомість сприяє досягненню стану врівноваженого спокою. В iнтимнiй лiрицi Плужника набагато менше авторської суб’єктивностi, нiж у попереднiх вiршах.Тематичнi кола поетичних творів Є. Плужника визначити загалом легко. Поет прагнув не до розширення проблематики, а до її поглиблення. Такий пiдхiд зумовлений i специфiкою поетичного бачення речей та явищ, i особливостями його iндивiдуального життя. Вiдбувається складний процес змужніння особистостi, з’являються нові теми у творчості, нові життєвi iнтереси, новi поетичнi образи. За досить коротке творче життя Євген Плужник встиг сказати дуже багато, а це і є ознака талановитості майстра

У ІІІ розділі дипломної робити проаналізовано час як профетичну категорію у творчості Є. Плужника. З’ясовано, що поетичний профетизм у поезії Є. Плужника переважно має месіаністичний характер, головним образом месіанізму є лінійний час, що веде до компенсації неправди в майбутньому. Особистісні профетичні мотиви несуть інформацію про неприродну смерть – загибель, соціальні – про скривавлені народні маси в образі скривавлених полів, що дадуть новий урожай – нові духовно здорові покоління.

У ІV розділі дипломної робити проаналізовано майстерність вірша і образу Є. Плужника. Є. Плужник – король української рими. Biн уникає банальностей i неточностей у спiвзвуччях, які несуть органiзуючу функцiю в метричнiй композицiї вiрша. Його рими, у переважнiй бiльшостi, є свiжими i точними. Поезiя Є. Плужника – це прорив у сферу нового мистецтва, прорив, а не вiдрив, бо не втрачаються зв'язки з мистецтвом реалiстичним. Якби поетичний генiй визначався iндивiдуальною неповторнiстю стилю, вiдсутнiстю наслiдуваних лiтературних або й пiсенних зразкiв та попередникiв – лiрика Є. Плужника безперечно становила б найвище мистецьке досягнення в цiлому українському письменствi. Бо не в самiй лише українськiй, а й у свiтовiй лiтературi навряд чи знайдеться безпосереднiше, вiльнiше вiд усiх видiв риторики та «лiтературщини» висловлення найбезпосереднiших i найунiверсальнiших почуттiв – зневiри, втоми, нудьги.

.