3.Характеристика техніко-технологічної бази підприємства

Техніко-технологічна база (ТТБ) підприємства виробничої сфери — системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

ТТБ складається лише з 2-х компонентів:

-технічна база

-технологічна база

До складу технічної компоненти бази входять лише ті види знаряддя засобів праці які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій.

Вона включає в себе:

1)енергетична база(сук.різних установок і мереж для забезпеч. Підприємства енергією)

2)виробничі машини і устаткування,т/з

3)технічна база інформаційних процесів

Технологічна складова включає :

1)операції з обробки.переміщення,складування,контролю та ін..складових частин виробничого процесу

2)сук.способів і прийомів переробки ресурсів та одержання готової продукції

3)комплекс технологічної документації загального та спеціального призначення

В сукупності ці 3складові являють собою технологічних процес.

4.Управління витратами на підприємстві

Управління витратами — це процес формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження.

Важливе значення при управлінні ивтратами має їх поділ на прямі та непрямі.постійні та змінні

Поділ витрат на змінні і постійні уможливлює визначення їх загальної суми за певний період за такою формулою:

С=Сзв*N+Спв

Спв-постійні витрати за даний період

Сзв-змінні витрати

N-обсяг виробленої продукції у натуральному виразі

Загальні витрати на одиницю продукції визначаються за наступною формулою:

Соп=Сзв+Спв/ N

З даної формули видно що із зростанням обсягу виробництва продукції її собівартість знижується за рахунок витрат.Цю закономірність покладено в основу аналізу залежності витрат і прибутку від обсягу виробництва.коли потрібно вибрати найкращі варіанти проктних і планових рішень

Ця залежність може бути зображена графічно:

1 – збитки; 2 – прибуток

Nкр=Спв/Ц-Сзм

Nкр-критичний обсяг продукції

Коефіцієнт безпеки виробництва обчислюється за формулою:

Кб=(N-Nкр)/ N

5.Показники і шляхи підвищення рівня використання виробничої потужності

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, — дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Система показників, яка всебічно може характеризувати ефективність основних засобів, охоплює два їх блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий — показники рівня використання в цілому і окремих видів основних засобів.

До показників ефективності використання виробничих потужностей належать:1)освоєння проектної потужності2)використання поточної потужності.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання виробничих потужностей того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції при наявному розмірі виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин і устаткування протягом доби, місяця або року, тобто їх екстенсивного завантаження, а з другого, — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства за їх змістом та призначенням умовно можна поділити на дві групи: перша — збільшення екстенсивного завантаження; друга ~ підвищення інтенсивного навантаження.

При цьому треба відзначити дві важливі обставини. По-перпіе, якщо екстенсивне завантаження машин і устаткування можна підвищувати до певного рівня, обмеженого календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими вичерпними. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко скуплюються за рахунок одержуваного внаслідок цього додаткового економічного ефекту.