
- •1.Загальна характеристика оборотних коштів
- •2.Норматив оборотних коштів у виробничих запасах
- •3.Характеристика техніко-технологічної бази підприємства
- •4.Управління витратами на підприємстві
- •5.Показники і шляхи підвищення рівня використання виробничої потужності
- •6. Поняття, склад і структура інвестицій
- •7. Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій
- •8. Формування і регулювання фінансових інвестицій
- •9. Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій
- •10. Загальна характеристика витрат на виробництво
- •11. Собівартість окремих виробів.
- •12. Постійні змінні і загальні витрати на виробництво продукції
- •13. Інвестиції: поняття і види.
- •14.Оцінка ефективності фін.Інвестицій.
- •15. Особливості калькулювання окремих виробів. Методика обчислення основних статей калькуляції.
- •16. Сутність і показники прибутку
- •17. Джерела прибутку та його обчислення
- •18. Визначення беззбиткового обсягу продаж
- •19. Організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства
- •20. Ціни на продукцію: сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання.
- •21. Формування та використання виробничої потужності підприємства
- •22. Напрями виклристання прибутку.
1.Загальна характеристика оборотних коштів
Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних засобів та фондів обігу
Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства.
У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.
Перша стадія кругообігу коштів являється підготовчою. Вона протікає в сфері обігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.
Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і зв'язані з нею витрати, а також перенесена вартість основних фондів.
На третій стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у тім же розмірі, що і на другій стадії. Лише після того, як товарна форма вартості зробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції.
Виокремлюють оборотні кошти у сферах виробництва та обігу і розподіляють їх на нормовані та ненормовані.
До нормованих зазвичай відносять:
1)оборотні кошти у сфері виробництва:виробничі запаси.напівфабрикати власного виробництва.незавершене виробництво і старти майбутніх періодів.
2)оборотні кошти у сфері обігу:залишки готової продукції
До ненормованих коштів відносять :
1)оборотні кошти у сфері обігу:відвантаження продукції,грошові кошти на розрахункових рахунках,дебіторська заборгованість та інші оборотні кошти
Кошти використовуються ефективніше,якщо більша їх частка зайнята у сфері виробництва.
Розрізняють 3методи розрахунку нормативів оборотних коштів:
1)аналітичний який передбачає аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових
2)коефіцієнтний-полягає в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами у цьому періоді показників виробництва що впливає на величину цих коштів
3)метод прямого рахунку-розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів
2.Норматив оборотних коштів у виробничих запасах
Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних засобів, визначається помноженням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях.
Нок=Vд.с.*Нз.д.
Vд.с-середньодобове споживання
Нз.д.-норма запасу дня
На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортний, підготовчий (технологічний), поточний, резервний (страховий).
У транспортний запас, що звичайно не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства. Підготовчий запас створюється на період часу, необхідного для приймання, складування та підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів. Найбільшим за розміром є поточний запас сировини (матеріалів) та інших елементів оборотних фондів (предметів праці); його обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів. Визначення резервного (страхового) запасу може здійснюватись двома способами: за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором або за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.